Білан І.О., Онищук О.О., Радзіховська Л.М.

Методологічні питання ризикології в контексті глобалізації

Постановка проблеми. На нашу думку, суспільний розвиток можна аналізувати, зокрема, як процес ускладнення методів захисту від різноманітних ризиків. Як зазначав у цьому сенсі І. Пригожин, нобелевський лауреат з фізики та суспільствознавець, ризиколог: імовірнісний характер природних, соціальних і технологічних процесів об'єктивно зумовлює існування ризику, що визначає неоднозначність передбачень, відхилення від очікуваного результату в суспільному житті та неможливість керувати суспільством як жорстко детермінованою системою [5, с. 46].

З методологічного погляду для розуміння ризикогенності глобального економічного розвитку треба звернутись до теоретичного визначення особливостей категорії ризику, але саме з позиції світогосподарської ризикології та процесів глобалізації, що відбуваються у світовій економіці.

Аналіз попередніх досліджень. Сутність глобалізації, її теоретичне підґрунтя, рушійні сили і суперечливі результати широко і докладно описано і проаналізовано як у вітчизняній, так і закордонній економічній та суспільствознавчій літературі. Зокрема, досліджуючи ризикологічні аспекти цього процесу, автори спираються на методологічні роботи О. Білоруса, А. Гальчинського, В. Вітлінського, І. Ісаєва, А. Качинського, М. Клапківа, Ю. Пахомова, А.Філіпенка, О Яницького, а також на праці У. Бека, К. Омаї, Н. Лумана, Дж. Стігліца та ін.

В українській літературі питання суспільства ризику вперше були розглянуті в працях М. Клапківа, а також у методологічних роботах В. Вітлінського та В. Горбуліна і А. Качинського [4]. Зокрема, згадані автори вважають, що суспільство ризику – це постіндустріальна формація індустріального суспільства [3; 1]. На нашу думку, методологічним підґрунтям для розуміння сучасного соціуму як суспільства ризиків може слугувати теорія постіндустріального суспільства як широка соціально-економічна концепція, що не створює суспільну формацію, а пояснює основні закономірності розвитку соціуму на засаді аналізу його технологічного базису.

Мета даної статті з'ясування ризикологічного контексту процесу глобалізації.

Виклад основного матеріалу. На наш погляд, існують два явища, спричинені глобалізацією та які відбуваються на її тлі, – це ризики самого процесу глобалізації як такого та глобалізація ризиків сучасного економічного розвитку.

Особливістю процесу є, зокрема, його об'єктивний характер та суб'єктивно визначена парадигма. Дійсно, з одного боку, глобалізація економіки являє собою закономірний, об'єктивно зумовлений процес руху до єдиної світової економічної цілісності, якісно нову, найбільш високу стадію інтернаціоналізації економічного життя (об'єктивний аспект глобалізації). З іншого боку, глобалізація економіки виступає як форма цілком визначеної економічної політики, здійснюваної провідними країнами світу та їхніми транснаціональними інститутами (корпораціями, банками та світовими фінансовими центрами) у своїх власних інтересах (суб'єктивний аспект глобалізації) [5, с. 4].

На наш погляд, при вивченні ризикогенності глобалізації необхідною є її оцінка з огляду на принципи так званого стійкого розвитку. На тлі безуспішних спроб держав, що розвиваються, вирішити свої насущні соціально-економічні проблеми західний науковий дискурс в економічному рості став розрізняти не тільки кількісні параметри, але й якісні характеристики. Економічний розвиток, таким чином, поділявся на стійкий (sustaіnable) або нестійкий (unsustaіnable). З'єднання понять привело до появи принципово нової концепції стійкого розвитку (sustaіnable development). Акцент переносився з кількісних параметрів на якісні, на створення гідних умов життя для всіх – у згоді з природою і не на шкоду майбутнім поколінням. Принцип стійкого розвитку отримав підтримку міжнародного співтовариства.

На нашу думку, з огляду на нову якість, є три вияви глобалізації ризиків, в яких втілюється суть її ризикогенності. По-перше, це ризик фізичного існування соціуму в умовах глобальної ядерної взаємозалежності країн світу (знов таки асиметричної). Уперше цьому ризику було якісно надано глобальний вимір у відомому антиядерному маніфесті А. Ейнштейна та Б. Рассела 1955 р. та згодом кількісно зважено академіком Н. Мойсеєвим через побудову універсальної моделі процесів у неживій і живій природі і в суспільстві, зокрема моделі глобальної зміни клімату та "ядерної зими". Фактично це були перші спроби описати ризики епохи майбутньої глобалізації [3].

По-друге, ризик глобального інформаційного простору – технічний прогрес привів до зміни комунікаційних можливостей людини і суспільства в просторі і часі, що в свою чергу створило новий "ризиковий простір" та перетворило інформаційну мережу не тільки на новітній фактор виробництва, а й на джерело глобального ризику, який потребує величезних коштів на управління та поводження. Достатньо згадати, що, наприклад, для вирішення так званої проблеми зміни дат у комп'ютерних системах з настанням 2000 р., за оцінками спеціально створеного урядового органу сенату США, у всьому світі було витрачено близько 500 млрд дол і тільки у США – 100 млрд.

По-третє, як зазначалось, "якісною" складовою глобалізації ризиків є поява нових ризиків та набуття "традиційними" ризиками глобального. Головними рисами згаданого вище суспільства ризику є поява стратегічних ризиків нового типу [6]. В умовах глобалізації, зокрема, відбувається:

− універсалізація ризику, тобто можливість глобальних катаклізмів, що загрожують усім, наприклад ядерна війна;

− глобалізація ризику, що набуває надзвичайного розмаху і торкається великої маси людей (фінансові ризики, військові конфлікти);

− інституалізація ризиків, тобто поява організацій, що розглядають їх як принцип власних дій (наприклад, ринки інвестицій, біржі, ф'ючерсна торгівля тощо);

− виникнення або посилення ризику в результаті ненавмисного побічного ефекту або ефекту бумеранга (екологічні кризи) [7, с. 19].

Висновки. Глобалізація як об'єктивний процес відрізняється ризикогенністю і невизначеністю. Наслідки глобалізації для багатьох країн світу, а саме – концентрація економічної влади, вихідна глобальна нерівність у виробництві і розподілі доходів – свідчать про те, що в існуючій формі сам процес глобалізації є ризикогенним і не є стійким. У цьому – головна риса глобального "суспільства ризику". Таким чином, на нашу думку, глобалізацію в її сучасному стані слід визначити як процес глобального розвитку соціуму на підставі асиметричної інформації про самого себе.

Головна особливість ризикогенності глобалізації – це взаємодія і, як результат, посилення руйнівних наслідків ризиків глобалізації та глобалізації традиційних ризиків (ризики природних катастроф), що ми називаємо "ризикогенним резонансом" глобалізації. Глобалізація ризиків призводить до зниження порога катастрофи, тобто до зниження масштабу прийнятних для суспільства матеріальних втрат.

Література:

1. Білорус О., Лук'яненко Д. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития: Монография. – К., 2000.

2. Білорус О. Економічна система глобалізму: Монографія. – К., 2003.

3. Вітлінський В., Великоіваненко Г. Ризикологія в економіці: Монографія. – К., 2004.

4. Горбулін В, Качинський А. Стратегічні ризики – нова парадигма стратегії національної безпеки України // Стратегічна панорама. – 2005 . – № 1.

5. Исаев И. "Общество риска" в условиях глобализации // Социс. – 2001. – № 12,

6. Качинський А. Розвиток проблеми ризику в Україні: теорія і практика // Стратегічна панорама. – 2002. – № 4.

7. Клапків М. Страхування фінансових ризиків. – Тернопіль, 2002.