Москалюк В.Д., Сорохан В.Д., Меленко С.Р., Баланюк І.В., Возна Х.І.

Буковинський державний медичний університет, Україна

СТАН ПОКАЗНИКІВ ГЕМОГРАМИ У ХВОРИХ НА

ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ/СНІД НА ТЛІ АНТИРЕТРОВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ

У клінічній симптоматиці ВІЛ-інфекції часто виявляється геморагічний симптомокомплекс, що свідчить про наявність порушення функції судинної стінки. За даними А.В. Кравченко (2000), у 62,3 % пацієнтів на стадії СНІД безпосередньою причиною смерті є тромбогеморагічний синдром, на стадії безсимптомної ВІЛ-інфекції клінічні прояви геморагічного синдрому виявляються в 7,4 % пацієнтів [2].

Метою роботи було дослідити зміни показників гемограми у хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД на тлі антиретровірусної терапії.

Обстежено 127 хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, які перебували на амбулаторному спостереженні протягом 2007-2011 рр. в обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом м. Чернівці. Серед обстежених було 35 (27,6 %) хворих І клінічної стадії, 60 (47,2 %) – ІІ, 22 (17,3 %) – ІІІ, 10 (7,9 %) – IV клінічної стадії.

Усі пацієнти були розділені на дві групи: I – 93 особи, які не отримували АРТ; II – 34 хворих, яким призначали АРТ першого ряду (зидовудин+ламівудин+ефавіренз). Зазначені пацієнти перебували на АРТ не менше 3 міс. 36 хворих, які лікувалися тільки симптоматично (АРТ не призначалася), і 16 осіб на фоні АРТ отримували антиагрегант дипіридамол по 75 мг одноразово на ніч, 1 раз на 2 доби протягом 3 міс.

35 (37,6 %) представників групи, яка лікувалася тільки симптоматично, перебували у I клінічній стадії ВІЛ-інфекції/СНІДу, 39 (41,9 %) – у II, 13 (14,0 %) – у III і 6 (6,5 %) – у IV. Хворі з I і II клінічною стадією ВІЛ-інфекції/СНІДу були об’єднані в 1-у, а з III і IV – відповідно в 2-у досліджувані підгрупи.

21 (61,8 %) представник групи, лікованої за допомогою антиретровірусних препаратів, перебував у II клінічній стадії ВІЛ-інфекції/СНІДу, 9 (26,4 %) – у III і 4 (11,8 %) – у IV. Хворі з II клінічною стадією ВІЛ-інфекції/СНІДу склали 1-у, а з III і IV – 2-у підгрупи зазначеної групи.

У хворих на ВІЛ-інфекцію були суттєві зміни основних показників крові, які залежали від стадії прогресування хвороби.

Кількість еритроцитів і рівень гемоглобіну засвідчили чітку тенденцію до зниження при III-IV клінічних стадіях недуги, що вказує на прогресування анемії разом із розвитком ВІЛ-інфекції. Кількість лейкоцитів периферичної крові коливалась від 0,8 до 10,6×109 л-1. Найнижчою вона була при III – (3,60±0,78)×109 л-1 і IV клінічній стадії хвороби – (2,26±0,89)×109 л-1 (р<0,05). Суттєвої різниці між лейкопенією при I, II і III стадіями не було. Нормальний показник кількості лейкоцитів відзначено лише у 13,6 % хворих з III, у 68,3 % - з II і в 77,1 % - з I клінічною стадією ВІЛ-інфекції. У жодного пацієнта в термінальній стадії недуги зазначеного нормоцитозу не спостерігали. Кількість паличкоядерних нейтрофільних лейкоцитів коливалася від 0,1 до 12 % і закономірно зменшувалася з прогресуванням недуги – до (2,70±0,73) при III і до (1,33±0,81) % при IV клінічній стадії (р<0,05). Подібним чином при III і IV стадіях ВІЛ-інфекції критично падала й кількість лімфоцитів: відповідно до (0,83±0,28) і (0,45±0,31)×109 л-1 (р<0,05). ШОЕ різко перевищувала значення здорових людей і характеризувалася тенденцією до наростання в пізніших клінічних стадіях ВІЛ-інфекції.

Подібно до змін основних показників крові залежно від клінічної стадії недуги, відзначали значні їх зміни залежно від кількості CD4+-лімфоцитів.

Встановили, що паралельно зі зниженням кількості CD4+-лімфоцитів прогресувала й анемія (зменшувалася кількість еритроцитів та рівень гемоглобіну), причому значення цих показників були достовірно нижчими (р<0,05) у хворих, коли абсолютна кількість CD4+-лімфоцитів не досягала 200 в 1 мкл.

Динаміка кількості лейкоцитів, лімфоцитів, вмісту паличкоядерних нейтрофілів нагадувала таку при аналізі лабораторних показників залежно від клінічної стадії ВІЛ-інфекції. Так, при зниженні абсолютної кількості CD4+-лімфоцитів менше 200 й, особливо, менше 50 в 1 мкл крові розвивалася лейко-, нейтропенія й загальна лімфопенія (р<0,05 порівняно з показником осіб з кількістю CD4+-лімфоцитів понад 500 в 1 мкл). Динаміка ШОЕ демонструвала таку ж тенденцію до зростання паралельно з прогресуванням ВІЛ-інфекції.

Отже, у III-IV клінічних стадіях ВІЛ-інфекції/СНІДу у більшості хворих спостерігається чітка тенденція до зниження кількості еритроцитів і рівня гемоглобіну, що вказує на прогресування анемії разом із розвитком ВІЛ-інфекції.

Література

1.                     Жерносєков Д. Д. Роль адгезивних білків у процесі нормального і патологічного тромбоутворення / Д. Д. Жерносєков // Лаб. діагн. – 2007. – Т. 40, № 2. – С. 72-76.

2.                     Кравченко А. В. Патогенетические механизмы нарушения системы гемостаза у больных ВИЧ-инфекцией / А. В. Кравченко, В. В. Малеев, А. М. Полякова // Эпидемиология и инфекционные болезни. – 2000. – № 3. – С. 45-49.

3.                     Нікольський І. С. Патогенез та імунотерапія ВІЛ-інфекції / І. С. Нікольський, В. Д. Юрченко, В. В. Нікольська // Сучасні інфекції. – 2004. – № 4. – С. 52-59.

4.                     AIDS / Bettaieb A., Oksenhendler E., Duendari N. [et al.] // AIDS. – 2008. – V. 103, N 1. – P. 19-23.

5.                     Domingues A. Hemostasis in HIV / A. Domingues, G. Gamallo, R. Garsia // J. Clin. Patology. – 2008. – V. 47, N 11. – Р. 999-1003.

6.                     Endothelial cells in physiology and in the pathophysiology of vascular-disorders / D. B. Cines, E. S. Pollak, C. A. Buck [et al. ] // Blood. – 2008. – V. 91, N 10. – P. 3527-3561.