К.пед.н. Шапошнікова І. І , к.б.н. Корсун.С. М., Суворова Я. В.

Харківська державна академія фізичної культури

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ

Сучасна система навчання характеризується недостатнім спрямуванням освітнього процесу на формування у майбутніх фахівців з фізичної реабілітації вмінь адекватно реагувати у проблемних ситуаціях при виконанні професійних обов’язків. Це завдання значною мірою вирішується через запровадження особистісно орієнтованого навчання, спрямованого не на засвоєння студентами значної кількості інформації з подальшим її відтворенням, а на активний пошук та критичний аналіз необхідного матеріалу, творчого підходу до розв’язання проблем.

Аналіз ідей різних науковців: О. Пєхоти, В. Зотова, В. Кременя,
Е. Єнарьєвої, Л. Подимової, В. Сєрикова, О. Рудакової, В. Рибальченко дозволив зробити висновок, що реалізувати особистісний підхід у навчанні можна тільки через його перетворення у сферу співпраці активних суб’єктів педагогічної взаємодії й водночас творчого пошуку, самовираження, самоствердження кожної окремої особистості. Адже особистісно-стверджуючою для студента ситуацією є тільки така педагогічна ситуація, яка актуалізує всі сили його саморозвитку.

Отже, на думку психологів та дидактів (А. Брушлинський, Т. Кудрявцев,
А. Матюшкін, В. Краєвський, І. Лернер), проблемні ситуації є центральною ланкою особистісно-орієнтованого навчання. Це система, яка викликає у студентів усвідомлення утруднення, шляхи подолання якого треба шукати.

У сучасній науково-педагогічній літературі розглядаються та наводяться різні класифікації проблемних ситуацій: за типом протиріч у пізнавальному процесі (Т. Кудрявцев, А. Петровський), за характером дій учня (А. Матюшкін, І. Зимня), а також рівнем проблемності, які залежать від ступеня самостійності учня у постановці та розв’язанні проблеми (В. Крутецький, Т. Кудрявцев, І. Лернер, М. Махмутов та ін.). На підставі вищезазначеного та враховуючи соціальну значущість якісної професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації в умовах зростання захворюваності серед населення, об’єктивну потребу формування високого рівня їхньої професійної компетентності, підготовка студентів до вирішення проблемних ситуацій у майбутній практичній діяльності є необхідною.

Розв’язання проблемної ситуації – цe усунення нaявнoї cyпepeчнocтi шляxoм пepeтвopeння cитyaцiї (тeopeтичнo i пpaктичнo), вiдпoвiдь нa пocтaвлeнe зaпитaння, кepyючиcь нayкoвими мeтoдaми. Цей процес передбачає необхідність розв’язання теоретичних та практичних задач різного типу труднощів, відповідно до наявності інформації, часу, умов для прийняття рішень.

Розв’язання задач та проблем – це процес, що постійно змінюється та є безперервним як в часі, так і в структурі й спрямований на отримання продукту або результату. Процес прийняття рішення при розв’язанні проблемних ситуацій проходить у декілька етапів, а саме: усвідомлення проблемної ситуації → формулювання проблеми → планування досліджень → експериментування та перевірка гіпотез → накопичення та інтерпретація даних → вибір рішення → реалізація рішення (розробка ресурсів) → розвиток рішення → проблему вирішено.

У процесі розв’язання проблемних ситуацій дуже важливим є запобігання можливих помилок: неправильного визначення проблеми; несистемного, фрагментарного відбиття проблемної ситуації в існуючій проблемі; несвоєчасної постановки проблеми; нав’язаних рішень.

У світлі досліджуваної проблеми ефективними були проблемні лекції, які стимулювали розвиток необхідних професійно-особистісних якостей і властивостей студентів як важливого показника їх професійної готовності. Проблемні лекції дозволяли активізувати пізнавальну діяльність студентів, підвищити їх інтерес до предмета, засвоєнню нової інформації, а головне – сприяли особистісному самовираженню. Зокрема, такі заняття передбачали організацію діалогів студентів із викладачем, в яких кожна особа мала право на відстоювання власної точки зору, обмін думками, що створювало атмосферу взаємоповаги в навчанні.

Важливо також зазначити, що організація навчальної роботи з використовуванням проблемних ситуацій поєднувала різні варіанти індивідуальних і колективних форм. Зауважимо також, що на практичних заняттях майбутнім фахівцям з фізичної реабілітації широко пропонувалися різноманітні неоднозначні професійні ситуації при роботі у малих групах.

Важливо підкреслити, що сумісне обговорення навчально-пізнавальних ситуацій, визначення власних позицій кожного суб’єкту навчання стосовно шляху вирішення проблемних ситуацій приводило до формулювання смислоутворюючих мотивів пізнавальної діяльності, забезпечувало стимулювання розумової діяльності студентів й організації між ними ефективної взаємодії.

Таким чином, навчання стає провідною цариною особистісного становлення людини тільки в тому випадку, коли через розв’язання правильно підібраної системи різноманітних проблемних ситуацій забезпечується накопичення адекватного персонального досвіду індивіда, завдяки цього досвіду – і життєво необхідних особистісних якостей, а саме: вміння адекватно реагувати у проблемних ситуаціях при виконанні професійних обов’язків, наявність суб’єктної професійної позиції та здібностей інноваційного бачення проблем, самостійність та творчість в прийнятті рішень, неординарність й оригінальність мислення і дій у проблемних ситуаціях. Особистісно орієнтоване навчання відображає сприйняття навчального процесу з боку педагога, який прикладає всі зусилля, щоб на основі найповнішого врахування індивідуальних потреб, запитів, здібностей студентів забезпечити створення їм оптимальних умов для особистісної та професійної самореалізації.