ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ МАЙБУТНІХ

ФАХІВЦІВ АГРАРНОГО ПРОФІЛЮ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

Пономаренко О.Г.

Національний університету біоресурсів і природокористування України

Розглядаються питання необхідності формування професійної спрямованості у майбутніх спеціалістів аграрників в процесі навчання

Ключові слова: Професійна спрямованість, педагогічні умови, структура, навчальний аграрний заклад освіти, студент, особистість.

Key words: vocational guidance, pedagogical conditions, structure, educational establishment, pupil, person.

The purpose of article is a necessity of formation a vocational guidance in future agrarian specialists in a process of training the qualified specialists.

Кожній людині протягом життєвого шляху постійно доводиться приймати рішення. Проблема прийняття рішення - не завжди легке завдання, адже часто від вірного вибору залежить благополуччя людини, а іноді - і його доля. Вибір професії визначає успіх професійної і життєвої кар'єри. На роботі людина знаходить друзів, близьких за інтересами, життєвим досвідом. І якщо вона не зуміє знайти себе в професії, буде незадоволена її результатами, то не почуватиметься комфортно. Потреби молоді у професійному самовизначенні, психологічній підтримці в процесі подолання труднощів професійного життя, конфліктів, незадоволеності працею, професійної втоми; втраті працездатності - все це соціально і особистісно значущі проблеми, які треба вирішувати. І саме розкриття цієї проблеми так гостро постає перед молоддю сьогодні і висвітлюється у даній статті.

Під час навчання під впливом викладання суспільних, спеціальних та інших дисциплін, участі в суспільному житті у молоді розвивається і формується професійна спрямованість особистості, тобто особиста спрямованість щодо застосування своїх знань, досвіду, здібностей в області обраної професії. У професійній спрямованості особистості виражаються позитивні ставлення до професії, схильність та інтерес до неї, бажання вдосконалювати свою підготовку, задовольняти матеріальні і духовні потреби, займаючись працею в області своєї професії. Професійна спрямованість передбачає розуміння і внутрішнє прийняття цілей і завдань професійної діяльності, інтересів, що до неї відносяться, ідеалів, установок, переконань, поглядів. Усі ці риси і компоненти професійної спрямованості служать показниками рівня її розвитку і сформованості у молодих людей, характеризуються стійкістю (нестійкістю), домінуванням громадських чи особистісних мотивів, з далекою чи близькою перспективою. Формувати професійну спрямованість у молоді, що навчається - це значить зміцнювати у неї позитивне ставлення до майбутньої професії, інтерес, схильності і здібності до неї, прагнення вдосконалювати свою кваліфікацію після закінчення навчального закладу, задовольняти свої основні матеріальні і духовні потреби, постійно займаючись обраним видом професійної праці, розвивати погляди, переконання, престиж професії у власних очах майбутнього фахівця[ 1 ].

Позитивні зміни у змісті професійної спрямованості виявляються у тому, що міцніють мотиви, пов'язані з майбутньою професією: прагнення добре виконувати свої ділові обов'язки, показати себе знаючим, вмілим фахівцем, зростають спроби успішніше вирішувати складні навчальні питання, завдання, посилюється почуття відповідальності, бажання добитися успіху на роботі. Разом з розвитком ставлення до громадського обов'язку, до себе, до своїх прагнень, почуттів змінюється зміст професійних мотивів: одні оцінюються як значущі, інші як небажані.

Проблемам професійної спрямованості особистості в педагогіці й психології присвячені теоретичні й практичні дослідження провідних вітчизняних учених і практиків: А.О.Вербицького, О.Б.Каганова, В.В.Кревневич, Н.В.Кузьміної, А.П.Сейтешева, В.О.Сластьоніна, Н.Ф.Тализіної, М.Х.Тітми та інших. Дослідженням різних аспектів професійної спрямованості займались такі науковці, як: С.Я.Батишев, В.І.Ковальов, М.І.Махмутов, Ю.П.Платонов та інші.

Логіка цілеспрямованого формування професійної спрямованості майбутніх фахівців-аграрників

будується в такій послідовності: від оволодіння конкретними професійними знаннями, уміннями та навичками розв’язання типових виробничих завдань, вивчення існуючих операційних технологій до глибокого осмислення виробничих процесів, сутності прогресивних технологій виробництва сільськогосподарської продукції та перспектив їх впровадження, володіння пізнавальними уміннями продуктивного характеру шляхом залучення молоді до різних видів навчально-професійної діяльності.

Для цього зміст і структуру занять потрібно будувати відповідно

до основних компонентів навчально-пізнавальної активності як властивості особистості: створювати умови для формування системи пізнавальних умінь і навичок самостійного вдосконалення своєї підготовки; формувати позитивну мотивацію учіння, застосовуючи проблемні, ігрові, імітаційні методи навчання; прагнути до того, щоб кожна молода людина відчувала успіх і задоволення від навчання; забезпечувати умови для розвитку доброзичливих стосунків, сприятливого психологічного мікроклімату у колективі [ 3 ].

Системний підхід до формування професійної спрямованості майбутніх фахівців аграрників дасть змогу охопити всі напрями педагогічного процесу: від визначення та усвідомлення суб’єктами педагогічної взаємодії цілей навчання, відбору та структурування змісту у відповідності до розвинутих професійних можливостей студентів, оптимального застосування методів навчання в умовах психологічно сприятливого для навчально-пізнавальної діяльності студентського середовища до перевірки ефективності розробленої педагогічної системи [ 5 ].

Майбутні фахівці-аграрники повинні вільно відтворювати свої знання в логічній послідовності та взаємозв'язку, демонструвати вміння оперувати технічними термінами, аргументувати, пояснювати, узагальнювати факти, явища, процеси, оперативно і професійно вирішувати виробничо-технологічні проблеми. Потрібно працювати над зростанням рівня професійної компетенції викладачів, які повинні всіляко формувати професійну спрямованість майбутніх фахівців аграрників. Вони повинні володіти прийомами і засобами формування навчально-пізнавальної активності студентів, змінювати ціннісне відношення до своєї професії, володіти уміннями і навичками організації навчально-виховного процесу.

Вивчення вітчизняних та зарубіжних підходів до активізації навчання у середній та вищій школі дало змогу констатувати, що педагогічною наукою й практикою нагромаджено значний досвід. Та все ж сучасний стан підготовки фахівців у середніх та вищих аграрних закладах освіти відстає від потреб розбудови аграрного сектору економіки нашої країни. Низька мотивація оволодіння студентами майбутньою сільськогосподарською спеціальністю детермінує недостатню їх освіченість та вихованість. Тим самим створюються умови для поповнення сільськогосподарських підприємств некомпетентними, слабко підготовленими фахівцями.

Слід зазначити, що актуальними є пошуки системного забезпечення активізації навчання, де в діалектичному взаємозв'язку поєднані принципи, фактори, шляхи та умови формування професійної спрямованості майбутніх фахівців аграрників. Встановлено, що активність людини та її свідома цілеспрямована діяльність взаємопов'язані. Як важлива сутнісна характеристика особистості вона виявляється у різних сферах діяльності –

трудовій, суспільно-політичній, навчально-пізнавальній і є її якісною характеристикою [ 4 ].

На нашу думку, формування професійної спрямованості майбутніх фахівців аграрників

повинно базуватися на реалізації загальнодидактичних принципів і конкретизуватися специфічними принципами активізації навчання, до яких віднесено: принцип проблемності; принцип педагогічного стимулювання; принцип оптимальності; принцип орієнтації на майбутню професійну діяльність; принцип динамічності. Виявлено й науково обґрунтовано, що професійна спрямованість майбутніх фахівців аграрного профілю реалізується за такими основними дидактичними шляхами: на основі природженої потреби в інформації; за допомогою педагогічного стимулювання; через мотив-інтерес; на основі розв'язання поставлених "ззовні" проблем; при творчому вирішенні самостійно поставлених проблем. Встановлено, що репродуктивна активність студента формується, загалом, через педагогічне стимулювання його діяльності. Реалізація активності через мотив-інтерес може мати і репродуктивний, і продуктивний характер - усе залежить від ступеня сформованості інтересу до навчання у студента. Формування продуктивної активності студентів переважно проходить шляхом вирішення поставлених "ззовні" проблем.

Доведено, що процес формування професійної спрямованості майбутніх фахівців аграрників є складним, багатоаспектним та багатофакторним. Його провідна мета - поетапне формування активності студентів від репродуктивних, виконавчих рівнів до продуктивних, творчих. Вищий рівень розвитку професійної активності є кінцевим результатом реалізації системи цілеспрямованого формування професійної спрямованості майбутніх фахівців аграрників, функціонування якої будується на діяльнісному та цілісному підходах. Визначено основні фактори активізації навчання, до яких належать: пізнавальні здібності й уміння студентів; зміст навчального матеріалу; колектив групи; педагогічна майстерність викладача; методи навчання.

Процес формування професійної спрямованості обумовлений особистою зацікавленістю студентів, рівнем їх пізнавальної мотивації, являє собою динамічну властивість особистості, процесом формування якої можна керувати, цілеспрямовано організовуючи навчально-виховний процес.

Таким чином, потрібно, щоб професійна спрямованість виконувала одразу декілька функцій: пов’язувала особисті й професійно значущі властивості особистості; виступала одночасно як мотив і регулятор професійних дій; керувала задоволенням провідних потреб та інтересів особистості.

Список літератури

1. Дьяченко М. И. Психология высшей школы / Дьяченко М. И., Кандыбович Л. А. . – Минск: Изд-во БГУ им. В. И. Ленина, 1978 г.

2.Махмутов М.И. Проблемное обучение. Основные вопросы теории / Махмутов М.И.– М.: Педагогика, 1975. – 368 с.

3.Нагорний Б.Г. Студентство і сучасність / Нагорний Б.Г. – К.: Арістей, 2005. – 164 с.

4.Сластенин В.О. Учебное пособие для студентов педагогических вузов / Сластенин В.О. – М.: Просвещение, 1988. – 479 с.

5.Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний / Талызина Н.Ф. – М.: Изд. МГУ, 1975. – 343 с.