Педагогические науки

Аспірантка Заболотна І.А.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

Проблема дисципліни в педагогічній спадщині А. Макаренка

Проблема шкільної дисципліни школярів завжди привертали увагу педагогів дореволюційного та радянського періодів. Без підтримки дисципліни неможливо на належному рівні організувати навчально-виховний процес в школі, створити дитячий колектив та необхідні умови для всебічного розвитку особистості.

Проблему дисципліни школярів розкрив видатний педагог радянського періоду А.Макаренко. В його працях завжди багато уваги приділялось питанню шкільної дисципліни. Формування шкільного колективу та взаємовідносин в ньому не можливо без певної дисципліни. Дисципліна та колектив для педагога були невід’ємними складовими шкільного життя. Вчений звертав увагу на те, що іноді під дисципліною розуміють тільки зовнішній порядок або зовнішні заходи [1,с.216-217]. Дисципліну не треба розглядати тільки як засіб виховання. Дисципліна є результат виховного процесу, результат передусім зусиль самого колективу учнів, проявлений у всіх галузях життя: культурній, шкільній та побутовій.

А.Макаренко вважав, що про дисципліну потрібно часто говорити з вихованцями. Завжди необхідно звертати увагу на дисципліну в нашому суспільстві, а не тільки зводячи бесіди про дисципліну до якого б то не було моралізування, завжди треба в той самий час прищепити дітям не тільки навички дисципліни, а обов’язково і елементи логіки дисципліни, а саме:

- дисципліна необхідна для колективу тому, щоб він краще і швидше досягав своєї мети;

- дисципліна потрібна для того, щоб кожна особистість розвивалась, щоб виховувала в собі уміння переборювати перешкоди та виконувати важку роботу, до якої покличе життя;

- у всякому колективі дисципліна повинна бути поставлена вище інтересів окремих членів колективу;

- дисципліна - це свобода, вона ставить особистість в більш захищене, вільне становище і створює повну впевненість у своєму праві, шляхах і можливостях саме для кожної особистості;

- дисципліна проявляється не тоді, коли людина робить для себе що-небудь приємне, а тоді, коли людина робить що-небудь важче, несподіване, що в свою чергу, вимагає значних напружень. Це вона робить тому, що впевнена в необхідності та корисності цієї справи для всього колективу, суспільства та держави [3, с.36-41].

Дотримання саме таких положень, на думку педагога, повинно стати основою для успішної роботи шкільного колективу в цілому.

Вчений підкреслював, що організація підтримки дисципліни повинна виявлятися в спеціальних формах, які не виходять за межі звичайної повсякденної практики, в усіх напрямках розвитку життя колективу. Особливого значення мали вимоги: а) залучення; б) роз’яснення-теорія; в) примушування; г) вольовий вплив; д) дотримання шкільного режиму.

На відміну від дисципліни, яка є завжди результатом виховного процесу, режим являє собою перед усім захід, з допомогою якого колектив організує зовнішні рамки поведінки, даючи змогу кожному вихованцеві наповнити ці рамки внутрішнім змістом.

Ознаки правильного режиму такі:

Доцільність. Всі форми режиму повинні мати певний смисл і в очах колективу певний логічний ланцюг. Коли потрібно, щоб всі одночасно вставали, для всіх повинно бути зрозуміло, для чого саме це потрібно. Коли від всіх вимагають додержуватися чистоти, тощо.

Точність. Всі правила життя і порядок дня повинні припускати ніяких винятків і послаблень в часі та місці.

Загальність. Режим повинен бути обов’язковим для всіх.

Визначеність. Режим не може зберігатися, коли він не обґрунтований, не регламентований точними правилами і розподілом відповідальності. При цьому не слід таку визначеність вносити складанням великих інструкцій і положень, складених у письмовому вигляді [2, с.36].

Отже, при формуванні шкільної дисципліни режим є невід’ємною складовою та засобом дисциплінарного досвіду, з яким діти «повинні звикнутися і виконувати його охоче» [4]. В зв'язку з цим він говорить і про недоцільність вживання покарань як методу виховання учнів: «Покарання - дуже важка річ: воно вимагає від вихователя певного такту і обережності... - самі по собі покарання не принесуть ніякої користі, якщо немає правильного режиму» [4]. Педагог також запобігає про те, що потрібно бути обережним із заохоченнями: «Ніколи не потрібно оголошувати вперед які-небудь премії, нагороди. Краще всього обмежитися простою похвалою і схваленням. Те, що дитині необхідне, корисне потрібно дати їй за всіх умов, незалежно від її заслуг, проте потрібно звертати увагу й те, що для неї не потрібно або шкідливо, при цьому не можна давати їй це у вигляді винагороди» [4, с.130-137].

Педагог наголошував на правильному застосуванні розпоряджень та дотримуватися певних вимог до нього, а саме:

- розпорядження не повинно суперечити іншим розпорядженням;

- розпорядження повинно бути по силі дитині, не вимагати від неї важкого напруження;

- розпорядження повинно бути мати «розумне», не суперечити здоровому розумові. Якщо розпорядження дане, то воно обов’язково повинно бути виконане [2, с.43-45].

На думку А. Макаренка про наявність дисципліни в шкільному колективі, колективі класу або окремої особистості потрібно робити висновки за наступними найважливішими показниками: наявність переконання в тому, що дисципліна - основа всякого нормального життя і діяльності всього суспільства, колективу, кожної окремої особи; самостійність і ініціатива; обов’язкове для всіх добровільне прагнення підпорядкування суспільним нормам життя; самоконтроль за поведінкою, активна боротьба з порушниками дисципліни.

Отже, дисципліна є необхідною функцією колективу, яка допомагає досягненню загальної мети, що готує кожну особистість до подолання труднощів на цьому шляху. Дисципліна вимагає обмеження нерозумних бажань і дій членів колективу, підпорядкування загальним вимогам, але, змушуючи, обмежуючи, вимагаючи підпорядкування, колективна дисципліна створює умови для свободи всіх членів колективу.

Дисципліна - результат усвідомлення суспільством (колективом) необхідності регулювання суспільних стосунків, підтримка порядку.

Література

1. Книга для батьків – Лекції виховання дітей. - К., «Радянська школа», 1972 р. - 336 с.

2. Макаренко А.С. Лекції про виховання дітей. Під ред. Г. Макаренко і В. Колбановського. Переклад з рос. вид. - К., «Рад. школа», 1948. - 91 с.

3. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу. - К., «Рад. школа», 1915 р.- 100с.

4. Макаренко А.С. Твори в 7-ми томах. - К., «Рад. школа», Т.4, 1954 р. – 454 с.