Педагогічні науки/4. Стратегічні напрями
реформування системи освіти
Гусейнова Е. І., Галинська А. В.
Сумський національний
аграрний університет
Неформальна освіта дорослих у США
Освіта в США є провідним чинником, що сприяє
економічному розвитку країни
і визнається американськими вченими
як вигідна „інвестиція в людину”,
яка має вирішальну
роль у забезпеченні конкурентоспроможності країни. Прийнята в
США концепція неперервної освіти
висуває освіту дорослих
на визначальні позиції в
соціально-економічному
розвитку країни. Для американського суспільства
неперервна освіта є
ключовою щодо розвитку дорослої
особистості, зростання її
професіоналізму та загальнокультурного рівня.
Серед теоретиків
і практиків освіти
дорослих у США
існує думка, що не важливо, яким шляхом людина отримала знання і уміння,
необхідні для ефективної діяльності, а важливо, у першу чергу, як ці знання
допомагають людині влаштовувати своє життя у майбутньому. Існує декілька
класифікацій видів освіти
дорослих в США. Найбільш поширеною є класифікація за способами організації навчальної діяльності;
методами оцінювання та
визнання результатів;
процедурами їх документального та правового
оформлення. Відповідно до
вказаних критеріїв освіта
дорослих поділяється на
формальну, неформальну та
інформальну. Необхідно зауважити, що якщо раніше формальний,
неформальний та інформальний типи
освіти розглядалися як
дискретні, тобто окремі,
не залежні один від одного, то
протягом останніх років ситуація змінилася, і американські автори
говорять про їхню
інтеграцію.
На
становлення неформальної освіти значний вплив мали
гуманістична та прогресивна філософії, проте, в ході її розвитку, не менш
важливими стали впливи критичної філософської
думки.
Прогресивна філософія в освіті
Америки найчастіше асоціюється із працями та ідеями Джона Дьюї, які з’явилися
на початку ХХ століття. Прогресивна освіта критикує навчання, у якому роль
вчителя та предмет, що вивчається, є основними у навчально-виховному процесі, в
той час, як реальні потреби та інтереси учнів ігноруються. Дьюї вважав, що
освіта може і повинна сприяти соціальним змінам, і лише індивіди, котрих
навчали згідно з демократичними цінностями, зможуть ініціювати позитивні демократичні
зміни у суспільстві. Такі ідеї
Дьюї, втративши свою актуальність у
роки Другої світової війни, знову поширюються у 1960-х – 1970-х роках, коли і
виникає поняття неформальної освіти. Прогресивісти вважали, що навчання – це похідна
від досвіду дорослої людини, а не від абстрактних положень та шкільних
предметів. Концепція прогресивної освіти, що знайшла своє відображення в
неформальній освіті дорослих, містила наступні положення: спрямованість на учня
і його потреби, значущість попереднього досвіду, зв’язок навчання з життям,
рівноцінні ролі учня і вчителя в навчальному процесі, де вчитель – гід,
інструктор, джерело знань, а не передавач інформації.
Гуманістична педагогіка в освіті
дорослих США має довгу історію, але її найчастіше пов’язують з іменами
психологів освіти А. Маслоу, К. Роджерса та основоположника андрагогіки М.
Ноулза. Метою гуманістичної педагогіки є “розвиток індивідів, які є відкриті
змінам і тривалому навчанню, прагнуть самореалізуватися і які зможуть жити разом як повнофункціональні
особистості”. Допомогти людині самовиразитися, виявити власну природу, властиву
лише цій конкретній особистості, розкрити її внутрішній потенціал – ось
завдання гуманістів. Як і прогресивна освіта, гуманістична педагогіка внесла в
неформальну освіту дорослих зосередженість на потребах учнів, значущість
попереднього досвіду, коопераційне навчання, роботу в групах і побудовані на
принципах рівності відносини між вчителем і учнями. Створені на гуманістичних
філософських ідеях програми неформальної освіти вчать дорослих займатися
самоосвітою, розвивати свою емоційну сферу на рівні з когнітивною. На думку
А. Квіглі, гуманістична педагогіка є однією із провідних, у якій цінується
всебічний розвиток і вдосконалення особистостей, підвищення їх самооцінки та
надання можливостей.
Щоб
описати освітні перспективи, метою яких є соціальні зміни та перетворення, в
американській освіті використовуються такі філософські терміни як критична, звільняюча, трансформаційна
педагогіки, що ґрунтуються на
засадничих філософських ідеях бразильського освітянина Пауло Фрейре. Навчаючи в
1950-х роках дорослих чоловіків та жінок, Фрейре приходить до висновку, що
традиційні методи навчання не дають потрібних результатів. Він відмовляється
від навчання, відірваного від життя своїх учнів, і використовує новий метод –
проблемне навчання, заохочуючи дорослих говорити про свої реальні проблеми,
шукати корені цих проблем у суспільстві, обговорювати шляхи їх вирішення, аби
позитивні зміни відбулися. Вплив критичної педагогіки в неформальній освіті дорослих
найбільш помітний у програмах, де навчання проводиться шляхом залучення учнів в
навчально-плановий процес. Деякі дослідники стверджують, що такий підхід до
навчання дає можливість учням висловитися, бути почутими, щоб вміти висловити
свою думку в майбутньому за інших умов і в іншому контексті.
Вищезгадані
тенденції є основними теоретико-методологічними засадами неформальної освіти
дорослих у США, яка стала дійсно багатовимірним соціоосвітнім явищем і набула
значного поширення в міжнародній педагогічній реальності.
Література: