Особливості організації занять з фізичного виховання

для студентів які мають проблеми зі здоров’ям

Бигар Л.І. – викладач кафедри фізичного виховання

для природничих факультетів

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Актуальність. В умовах сьогодення однією з актуальних проблем є пошук дійових чинників оздоровчого впливу на студентську молодь. Зокрема, в національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті виокремлено основні стратегічні напрями її вдосконалення та визначено пріоритетні завданням освіти, які стосуються виховання у молодої людини відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих, як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Інтенсивне використання фізичної культури дасть змогу знизити захворюваність дітей, підлітків та молоді, спрямувати їхнє прагнення до здорового способу життя, зменшити вплив шкідливих звичок [2].

Теоретична база. Особливості організації занять з фізичного виховання розкрито в дослідженнями таких науковців як: С.Михайлович, К.Колесар, К.Мелега, С.Присяжнюк; диференційований підхід у процесі фізичного виховання студентів досліджував: О.Малімон, І.Іваній, І. Калініченко та сучасні підходи, щодо реалізації здорового способу життя: М.Лук’янченка, Ю. Шкребтія, Е. Боляха, А. Матвєєва. інші.

Метою статті є визначити особливості організації занять з фізичного виховання.

Виклад основних положень статті. Фізична культура – важливий засіб підготовки всебічно розвиненої особистості. Зміцнення її здоров’я, працездатності, активного творчого довголіття. В основних напрямках перебудови вищої освіти в країні визначені шляхи розвитку системи вузівської освіти. Перед викладачами вузів ставиться завдання – усіляко сприяти тому, щоб студенти опанували необхідні професійні знання, уміння і навички по фізичному вихованню. Це відноситься до студентів. Які мають відхилення в стані здоров’я і відноситься до спеціальних медичних груп.

Основне завдання викладачів вищих навчальних закладів полягає в тому, щоб використовувати такі форми, засоби, зміст і методи на заняттях у спеціальному навчальному відділенні, які б дали змогу поліпшити і нормалізувати функціональний стан організму, відновити загальну (фізичну і розумову) працездатність студентів з ослабленим здоров’ям. Викладач повинен орієнтуватися в класифікації різних відхилень у стані здоров’я студентів, які займаються в групі, уміти визначати фізичне навантаження з урахуванням показань і протипоказань, знати терміни допуску студентів до занять фізичними вправами після перенесених захворювань.

Фізичне виховання в спецгрупі повинно здійснюватися протягом усього періоду навчання у вузі в наступних формах: навчальні заняття за навчальним розкладом; самостійні заняття в режимі робочого дня (поза навчальним розкладом); ранкова гігієнічна гімнастика, фізкультурна пауза на заняттях по інших дисциплінах; масові оздоровчі, фізкультурні і туринські заходи, проведені у вільний від навчальних занять час.

Фізичне виховання в спеціальному навчальному відділенні повинно бути спрямоване на зміцнення здоров’я, загартовування організму і підвищення рівня фізичної працездатності; усунення функціональних відхилень і недоліків у фізичному розвитку, ліквідацію залишкових явищ після захворювань, розвиток компенсаторних функцій, підвищення неспецифічної стійкості організму до ненесприятливих факторів навколишнього середовищ; виховання основних фізичних якостей (витривалість, швидкість, сила, спритніть); виховання усвідомленої необхідності в постійних заняттях фізичними вправами; набуття знань і навичок з основ гігієни і самоконтролю.

Протягом навчального року у спеціальному медичному відділенні обов’язковою залишається спрямованість на досягнення оздоровчого ефекту, формування умінь здорового способу життя. Важливими умовами повноцінного оволодіння системою знань про здоровий спосіб життя студентів є переорієнтація навчально-виховного процесу з відтворення готових знань, рухових вмінь і навичок на формування молоддю усвідомленої потреби фізичного вдосконалення та виховання звичок здорового способу життя. Планування та контроль навантаження здійснюється згідно з особистим станом здоров’я та можливостями організму студента, який займається фізичною культурою.

Майже завжди мотиви та інтереси студентської молоді не збігаються з вимогами педагогів. Пасивність на заняттях, байдужість до оцінки власного стану здоров’я і, як наслідок цього, – ефект обов’язкових занять не сприяє продуктивності розумової діяльності, а це своєю чергою, відображається на низькій успішності студентів. У сучасних умовах організації навчального процесу неможливо залучати до фізичної культури адміністративним шляхом. На думку вчених, якщо в найближчий час не прийняти радикальних заходів в галузі фізичної культури, то негативні наслідки нераціональної рухової активності матимуть відбиток не тільки на соматичному здоров’ї та функціональній руховій повноцінності сучасної молоді, але й на біологічних основах майбутніх поколінь [4]

Під час навчання суттєво зростає кількість осіб із хронічними захворюваннями, які насамперед пов’язані із розумовою перевтомою, порушенням режиму праці та відпочинку, гіподинамією. Різко зросла захворюваність, у тому числі на гіпертонію – у три рази, стенокардію – у 2,4 рази, інфаркт міокарду – на 30 %. Найпоширенішими патологіями та захворюваннями є: надлишкова вага, хвороби серцево-судинної системи, тонзиліт, фарингіт, гайморит, хронічний холецистит або гастрит, неврози.

Щорічно з’являються нові хвороби, омолоджуються старі, що повинно спонукати молоде покоління до активізації здорового способу життя. Доведено, що однією із причин наявності відхилень у стані здоров’я студентської молоді є недостатня рухова активність. Тому, проблема покращення фізичного стану студентів із відхиленням у стані здоров’я має вагоме державне і науково-практичне значення.

Контингент спеціальних медичних груп неоднорідний, тому єдину схему організації та проведення занять з фізичного виховання студентів із порушеннями в стані здоров’я важко запропонувати. Хоча велика кількість фізкультурно-оздоровчих заходів дозволяє підвищити оздоровчу ефективність

Фізичні вправи на самостійних заняттях повинні виконуватися в режимі дня студента та включають ранкову гігієнічну гімнастику, прогулянки на свіжому повітрі, індивідуальні завдання, виконання комплексів вправ реабілітаційно-корегувального характеру та правильне їх виконання відповідно захворювання. Самостійні заняття сприяють вихованню свідомого ставлення студентів до занять фізичною культурою, формування умінь та перехід у навички вести здоровий спосіб життя та поступовому розвитку фізичних якостей.

Висновок. Отже, формування здорового способу життя процес багатогранний, що потребує спільних зусиль та бажання кожного студента. У зв’язку з цим, необхідно у студентів формувати стійку потребу до фізичного самовдосконалення для зміцнення стану здоров’я. Для студентів спеціального навчального відділення важливим є не тільки систематичні заняття фізичними вправами, але й забезпечення при цьому зростаючого у своїй дії на організм оздоровчо-тренувального впливу.

Список літератури:

1. Іваній І.В. Технологія гармонізації фізичного і інтелектуального особистісного розвитку і здоров’я в системі фізичного виховання молодшого школяра / І.В. Іваній, І.О. Калініченко // Теорія і методика фізичної культури, 2009. – № 2. – С. 7–11.

2. Малімон О.О. Диференційований підхід у процесі фізичного виховання студентів: монографія / О.О. Малімон. – Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2009 – 160 с.

3. Присяжнюк С.І Фізичне виховання: Навч. Пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 504с.

4. Реалізація здорового способу життя – сучасні підходи / За заг. ред. М. Лук’янченка, Ю. Шкребтія, Е. Боляха, А. Матвєєва. – Дрогобич: КОЛО, 2005. – 124 с.