Городинський Сергій

Куліш Наталія

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Формування здорового способу життя молоді засобами здоров´язберігаючих технологій

Поступове усвідомлення на державному рівні значущості профілактики, збереження, підтримки та відновлення здоров’я нації передбачає розгортання досліджень шляхів підвищення у молодого покоління усвідомлення цінності здоров’я, здорового способу життя. Формування стійких психолого-педагогічних настанов на здоровий спосіб життя сприяє підвищенню особистісної відповідальності за власне здоров’я, що є природним фундаментом професійної самореалізації, стійких сімейних стосунків, життєвого успіху, суб’єктивного задоволення життям.

Стан здоров’я людини, за оцінками різних дослідників, щонайменше на 50% залежить від способу життя людини. Отже, здоров’я є константа, детермінована способом життя індивідуума, що передбачає наявність у особистості свідомих і стійких ціннісних настанов та переконань щодо прихильності до здорового способу життя.

За останні десятиліття світова наука долучила проблему здоров’я, у широкому розумінні, до кола глобальних проблем, розв’язання яких обумовлює не тільки кількісні та якісні характеристики майбутнього розвитку людства, але й навіть сам факт його подальшого існування як біологічного виду. Незважаючи на очевидну актуальність проблеми, тематика здорового способу життя не досить пріоритетна у вітчизняних дослідженнях.

Говорити про популярність профілактики здорового способу життя серед більшості нашої молоді було б передчасним. Піклуватися про власне здоров’я, як вважає велика частка молоді, це справа людей похилого віку чи інвалідів. Важливо акцентувати увагу на тому, що особистісна роль молоді відносно підтримки і зміцнення свого здоров’я практично зведена до мінімуму. Поступово формується зовсім необґрунтована впевненість у тому, що здоров’я гарантовано саме собою молодим віком, що будь-яке навантаження, значні порушення харчування, режиму, відпочинку, небезпечна поведінка й зловживання токсичними речовинами, стреси, гіподинамія, інші фактори ризику молодий організм здатен побороти самостійно.

Фізичне здоров’я передбачає хороше самопочуття, бадьорість, наявність енергії, працездатність та відсутність симптомів захворювань. Соціальне здоров’я залежить від особистісного та професійного самовизначення, задоволення сімейним та соціальним статусом, гнучкості життєвих стратегій та їх відповідності соціокультурній ситуації (економічним, соціальним очікуванням).

На особисте здоров’я в першу чергу впливають адаптивні, комунікативні та прогностичні характеристики людини. Йдеться про відкритість новому досвіду, здатність пристосовуватися до умов, що швидко змінюються, про ставлення до інших людей, вміння встановлювати конструктивні стосунки, запобігати конфліктам, а також ставити адекватні життєві цілі та знаходити шляхи їх реалізації

Головним чинником, що найбільше зумовлює стан здоров’я, є спосіб життя, який веде молодь. Здорового способу життя дотримуються небагато юнаків і дівчат (69 %). Доведено, що формування здорового способу життя є набагато ефективнішою й економічно доцільнішою стратегією, ніж постійне збільшення витрат на лікування наслідків нездорового способу життя. Тому необхідним є використання здоров´язберігаючих технологій в вищих навчальних закладах.

Здоров’язбереження являє собою процес, в основі якого покладене фізичне виховання, тобто фізкультурно-оздоровча діяльність, яка в свою чергу повинна бути мотивованою.

За даними одного з досліджень серед молоді з вивчення початкового відношення до здоров’я було встановлено, що більшість студентів (82%) включають здоров'я до складу п'яти головних цінностей, однак цінність здоров'я часто носить інструментальний характер, пасивна позиція по відношенню до здоров'я (59,3% випадків) переважає над активною (40,7% випадків), усвідомленість ставлення до здоров'я розвинена в недостатній мірі у 85,3%. Виходячи з отриманих результатів, констатуємо, що про не сформованість у молоді ціннісного відношення до здоров'я.

Виявлено, що рівень мотивації окремої особистості впливає на стан її здоров’я. В студентів, які не розуміли важливості фізичного виховання для здоров’язбереження і не займалися самостійно фізкультурно-оздоровчою діяльністю, було зафіксовано більш високу частоту бактеріальних інфекцій порівняно з тими, рівень фізичної підготовки яких становить вище середнього показника і переважає стійкий інтерес до здоров’язбереження.

Тому гостро відчувається потреба в залученні молоді до занять фізичною культурою та впровадження здоров’язберігаючих технологій у вищих навчальних закладах.

Світова наука передбачає цілісний погляд на здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери, або складові: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові є невід`ємними одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності, визначають стан здоров`я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров`я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров`я, але у реальному житті майже завжди має місце інтегральний вплив цих складових. Тому здоров’язберігаючі технології складають собою цілу систему технологій, які спрямовані на всі сфери здоров’я.

Можна виокремити такі типи здоров’язберігаючих технологій :

· здоров’язбережувальні – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень індивідуальним можливостям ;

· оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;

· технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами. З метою формування в студентів не тільки знань, але і вмінь та навичок ведення здорового способу життя використовують спеціальні курси на відповідну тематику;

· виховання культури здоров’я – виховання в студентів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я.

Відповідно завдання здоров’язберігаючих технологій передбачають створення умов для підтримки стану здоров’я, вироблення позитивного ставлення до свого здоров’я і здоров’я оточуючих як пріоритетної цінності, формування мотиваційно-ціннісних установок для повної реалізації свого фізичного, психічного, духовного потенціалу, засвоєння знань про сутність здоров’я і здорового способу життя, розвиток умінь і навичок щодо самостійної оцінки свого здоров’я, виховання відповідальності за вибраний стиль поведінки щодо власного здоров’я. Вирішення цих завдань слугуватиме формуванню відповідних компетенцій у студентів та виникненню дій, спрямованих на ведення здорового способу життя.

Зважаючи на досить низький рівень мотивації здоров’язбереження у молоді також доцільною є пропаганда здорового способу життя.

Основними цілями роботи по пропаганді здорового способу життя є:

- формування позитивної мотивації щодо здорового способу життя культури здоров'я;

- знайомство молоді з основами здорового стиля життя , формування свого стилю здорового життя, здійснення профілактичної роботи за негативними проявами;

- формування теоретичних та практичних навичок здорового способу життя, формування творчої особистості здібної до саморозвитку, самоосвіти і самоактуалізації молоді.

Навчання здоровому образу життя повинно бути системним і повинна сприяти гармонійному розвитку психофізичних здібностей молоді. Воно не зводиться до періодичного спрямування на усвідомлення здорового способу життя як колективної цінності.

Така робота передбачає: по-перше, вивчення уявлень молоді про здоровий спосіб життя і розробки методів оцінювання здоров'я індивіда; по-друге, формування свідомості і культури здорового способу життя; по-третє, розробку методик навчання молоді здоровому способу життя.

Тому, головною метою такої роботи є формування свідомого ставлення до особистого здоров'я, навколишнього середовища і здоров'я інших людей. Визначено, що найпопулярнішими формами роботи щодо формування здорового способу життя в молодіжному середовище стали інноваційні методики, або їх ще називають здоров'язберігаючими тощо. На даному етапі важливим досягненням є заохочення певної категорії молоді до участі в програмах щодо дотримання здорового образу життя.

Підтримка молодих громадян у сфері охорони здоров'я, профілактика асоціальних явищ, формування здорового способу життя є системою зміцнення здоров'я молодих громадян, формуванню потреби молоді в здоровому способі життя.

Держава та суспільство мають забезпечити випереджальну та інноваційну участь у державотворчих процесах, забезпечити духовні, фізичні й культурні потреби молоді, рівні можливості для розкриття творчого, професійного, інтелектуального потенціалу молоді, набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві, підтримку сімей, конкурентоздатність на ринку праці, якісну освіту, формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, патріотизму, національної і громадської свідомості серед молоді, яка б могла забезпечити безперервність розвитку держави Україна, базуючись на державних і національних цінностях.

Отже, створення здоров’язберігючого середовища у вищих навчальних закладах є надзвичайно актуальним в сучасному світі, коли особливо важливою є спрямованість на розвиток духовної та фізичної сфер життя. А сам процес виховання свідомого ставлення молоді до власного здоров'я, здоров'я інших людей здійснюється шляхом передачі знань і формування умінь і навичок зміцнення та збереження здоров'я, виконання практичних дій здорового способу життя.

Список використаної літератури

1. Белинская Т. В. Развитие ценносного отношения к здоровью у студентов педагогического вуза /Т.В. Белинская // Психология в вузе.– 2007.– №2.– С.54–62.

2. Викторов Д. В. Формирование мотивации здоровьесбережения у студентов /Д.В.Викторов //Теория и практика физической культуры.– 2011.– №4.– С. 42–44.

3. Завидівська Н.Н. Професійно-прикладні основи формування здорового способу життя студентів вищих навчальних закладів економічного профілю / Н.Н. Завидівська // Педагогіка і психологія професійної освіти: Науково-методичний журнал. – 2002. – № 1. – С. 152–157.

4. Кокорина, О. Р. Здоровьесберегающие технологии в учебном процессе педагогического вуза /О.Р.Кокорина //Физическая культура: Воспитание, образование, тренировка.– 2008.– №6.– С.64–65.

5. Панчук, Н. С. Технология активного обучения как фактор повышения мотивации здоровьесбережения студентов вуза /Н.С. Панчук //Физическая культура: Воспитание, образование, тренировка.– 2010.– № 3.– С. 55–57.