Проблема виникнення поняття «скорочення» та шляхи їх поширення

Сучасним мовам притаманне зростання кількості скорочених слів з різною графічною формою, структурою, походженням, специфічними фонетичними, граматичними та семантичними характеристиками. У засобах масової інформації щоденно знаходимо підтвердження цьому. Посилена увага до скорочених слів зумовлена постійною потребою конденсованого вираження значення редукованою формою. Із масовою появою скорочень постало питання щодо їхньої систематизації та класифікації за фонетичними, графічними, структурно-морфологічними, семантичними й функціональними ознаками.

Лінгвіст Е. С. Кубрякова визначає скорочення, як продуктивний спосіб словотвотру, який полягає в усіченні будь-яких лінійних частин джерела мотивації та призводить до появи слова, яке своєю формою відображає будь-яку частину або частиникомпонентів вихідної одиниці [1, с. 71].

Вчені А. Іскос та А. Ленкова розглядають скорочення, як спосіб словотвору, за допомогою якого скорочуються словосполучення та фрази. [6, c. 80]

Проблемою скорочень займаються такі сучасні вчені, як Л. П. Віталішин, Б. В. Максимчук, В. Т. Сулим, М. О. Солтис.

Скорочення є типовим процесом у розвитку мовних систем і простежується вже у стародавні часи. Як один із засобів реалізації економії мовних зусиль його вважають “наймолодшим” способом творення нових слів.

Деякі лінгвісти розрізняють абревіацію і скорочення, деякі навпаки ототожнюють.

Абревіатура ( італ. abbreviatura від лат. brevis - короткий).У старовинних рукописах і книгах - скорочене написання слова або групи слів. У сучасних виданнях будь - яке скорочене слово або словосполучення.Абревіація сьогодні дуже поширена, насамперед у пресі та має нові форми. [2, c. 54].

У багатьох роботах термін абревіація вживається в двох значеннях:

1) явище, пов'язане з скороченими записами мови - це графічна абревіація, а самі записи – графічні скорочення, графічні абревіатури або просто абревіатури;

2) процес, пов'язаний з утворенням нових лексем, спосіб словотвору, в результаті якого виникаютьабревіатури різних видів, абревіатурні лексеми,лексичні скорочення, скорочені і складноскорочені слова.

"Абревіатури, тобто складноскорочені слова, утворюються за допомогою складання і виступають як композити, правда, особливого роду, оскільки при їх утворенні складаються не повні основи, а скорочені"[3, с. 281]. З точки зору словотвірної "етимології" абревіатури – це складні слова, оскільки вони створюються шляхом складання усічених компонентів.

Як ми бачимо, абревіатури стали об’єктом пильної уваги лінгвістів у

80-хроках ХХ ст. До того часу скорочені слова вважалися неповноцінними, штучними утвореннями, не вартими уваги, що гальмувало розвиток їх досліджень. Упереджене ставлення до абревіатур, відсутність їх дефініції і невизнання за ними статуса повноцінних слів виштовхнули абревіатури на периферію вчення про словотвір. При цьому питання про поширеність абревіатур не ставилося, а збільшення їх кількості ігнорувалося. Ми ж розглядаємо абревіатури як активних учасників дериваційних процесів.

Проблема походження скорочень має важливе значення для розуміння їх сутності і закономірностей їх функціонування у мові.

Римляни ще в I с. д.н.е. почали використовувати особливі «тіроніанські» позначки, названі так на честь Маркуса Тулія Тіро, друга Цицерона [5, с. 11]. Дані позначки можна назвати попередницями абревіатур. Тіро запропонував використовувати дорогі глиняні дощечки економніше і ввів скорочену систему для слів, суфіксів і префіксів.

Такі лінгвісти, як М.Д. Степанова, А.Я. Шайкевич, Н.В. Гяч, М.Шродер, Г. Бельман відзначають широке розповсюдження абревіатур ще під час Першої світової війни.

Вже стародавні німці в умовах повсякденної комунікації скорочували власні імена, які складалися з двох основ: ім'я Fridu-rich ставало Frido, Wart-gis - Giso, Nid-bert - Nippo [4, c.203].

Виходячи з цього ми бачимо, що абревіація це спосіб словотвору,який являє собою складне, багатогранне явище з далеким минулим. Німецький лінгвіст В. Фірегге розглядає появу все більшої кількості скорочень як настання нового етапу розвитку або навіть зміна всієї системи німецького словотвору в цілому. Дослідники Г. Лангнер, М. Шредер відзначають збільшення кількості складноскорочених слів в словниковому складі сучасної німецької мови, називаючи тенденцію до мовної економії «яскравою тенденцією внутрішнього розвитку різних мов» [7, с. 70 ]. П. фон Поленц називає скорочення дійсно новою сферою у словотворі 19-го і 20-го століть, відзначаючи той факт, що завдяки цій систематичній інновації виникла ціла система в німецькому словотворі.

Список використаних джерел

1. Кубрякова Е. С. Типы языковых значений. Семантика производного слова / Е. С. Кубрякова. – М. : Наука, 1981. – 191 с.

2. Солодилова И.А. Лексикология немецкого язика: Учебное пособие для студентов III курса - Оренбург: ГОУ ОГУ, 2004. – 114с.

3. Шанский Н.М. Очерки по русскому словообразованию / Н.М. Шанский. - М., 1968. - с.278-290.

4. Greule A. Reduktion als Wortbildungsprozess der deutschen Sprache.// Muttersprache, 3 (106), 1996, S. 193-203.

5. Halva-Nyberg, U. Die Kontraktionen auf den lateinischen Inschriften Roms und Nordafrikas bis zum 8. Jahrhundert n.Chr / U. Halva-Nyberg. - Helsinki, 1988.

6. Iskos A., Lenkowa A. Deutsche Lexikologie. – Leningrad: Prosweschtschenije, 1970.

7. Sommerfeldt K.-E. Entwicklungstendenzen in der deutschen Sprache der Gegenwart, Leipzig, 1980.