Филологические науки /3.Теоретические и методологические проблемы  исследования языка.

Сиротін О.С.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Структурні особливості біотехнологічних термінів

В українській лінгвістиці за останнє десятиліття англомовне термінознавство представлено численними працями із різних галузей суспільної діяльності: кібернетики, економіки, медицини, лінгвістики, тощо. Різноманіття аспектів лінгвістичного вивчення стосовно окремих лексичних підсистема показує, що терміносистема підмови біотехнологій знаходиться на етапі свого становлення, будучи однією з нових областей знання, що швидко розвивається. Розвиток біотехнологій в більшості країн світу стає можливим в результаті спільної взаємодії багатьох поколінь представників різних галузей науки – біологів, біохіміків, генетиків, імунологів, мікробіологів, фармакологів та інших фахівців. В результаті цього термінологія підмови постійно поповнюється за рахунок появи великої кількості нових термінів.

Біотехнологічна термінологія перебуває на етапі формування, тому вивчення загальних тенденцій розвитку термінологій в англійській, українській та російській мовах та окремих її особливостей цікаве, на наш погляд, як з теоретичного, так і практичного поглядів. Вивчення словотвірних і синтаксичних типів термінів біотехнології з погляду їхньої продуктивності/непродуктивності, дослідження дериваційного потенціалу сучасних термінів біотехнології, виявлення синтагматичних і парадигматичних відношень та зв'язки термінів на різних рівнях ієрархії є актуальним проблемами.

Формування терміносистеми з біотехнології тісно пов’язане з формуванням самої біотехнології як наукової галузі. Незважаючи на те, що біотехнологія виникла у кінці ХХ ст., її терміносистема є утворенням, пов’язаним з усім перебігом розвитку генетично-біологічної проблематики, починаючи від античних часів.

Методологія біотехнологічних досліджень сприяла зближенню природничо-наукових і гуманітарних наук, а також фундаментальній і прикладній науковій діяльності. В результаті на початку ХХI століття біотехнологія трансформувалася в комплексну інтеграційну науку, об'єднуючу декілька десятків розділів і напрямів. Біотехнологічна термінологія мiстить велику кiлькiсть термiнiв, запозичених із термiнологiй сумiжних дисциплiн – біології, генетики, екології, біоетики, філософії, соціології, психології, юриспруденції. Вона мiстить велику кiлькiсть термiнiв, запозичених із цих наук.

З погляду формального вираження велика кількість біотехнологічних термінів складена з використанням терміноелементів греко-латинського походження, які є запозиченими з термінологій біології та генетики.

Дослідження термінів біотехнології показують, що за своєю структурою біотехнологічні терміни розподіляються на однослiвні лексеми та словосполучення. В залежності від кількості компонентів і від характеру відносин між ними розрізняють двокомпонентні та багатокомпонентні терміни. Вони визнані оптимальним мовним засобом у сфері актуальної номінації в сучасній науці.

Двокомпонентні словосполучення, тобто термiни, до складу яких входять два повнозначних слова, належать, головним чином, до таких структурних типiв: N + N (nucleotide sequence, pesticide resistance, resistance management, semantic codon, stem cell, radiation genetic , gene therapy), A + N ( structural gene, asexual reproduction, bacteriostatic agent, biological resourses, monoclonal antibody),N + Prep + N (culture of cells, hybridization of cells, labeling of foods ), Past Participle + N (biobased products, linked genes/markers, relaxed plasmid, conserved sequence, applied research),

Present Participle + N (flanking region, joining (J) segment, immortalizing oncogene, reading frame, transforming oncogene),

N + Gerund (cell engineering, gene splicing, mutation breeding, molecular farming, cromosome walking, antigenic switching, alternative splicing).

Серед тричленних словосполучень зустрічаються власне словосполучення та лексичнi одиницi з перехiдним статусом:

gene expression profiling, genetically modified organism, plant-incorporated protectants, single nucleotide polymorphisms, herbicide-tolerant crop, polymerase chain reaction, recombinant DNA molecules, recombinant DNA technology, soil conservation practices, open reading frame, variable surface glycoprotein.

Серед тричленних словосполучень невелику кількість становлять прийменниковi конструкцiї: vertical transfer of genes.

Серед термiнiв, що складаються з чотирьох слiв, так само зустрiчаються власне словосполучення та лексичнi одиницi з перехiдним статусом: restriction enzyme cutting site, utilization of farm animal genetic, restriction fragment length polymorphism.

Серед термiнiв-словосполучень найбiльшу частку складають двохслiвнi, решта – словосполучення з трьома та чотирьмя компонентами. Максимальна кiлькiсть слiв у складi термiна – шість.

Такий розподiл термiнiв за лексичною довжиною цiлком узгоджується iз типовими значеннями: за даними С. В. Гриньова 98-99% термiнологiчної лексики складають термiни, довжина яких не перевищує 4 слiв [1].

Найбільш типовими значеннями лексичної довжини є 1–3 основи, вони складають майже 99 % вiд загальної кiлькостi термiнiв біотехнології. Найтиповiшими значеннями словотвiрної довжини є 1–5 морфем (близько 97 %). Найтиповiшими значеннями графiчної довжини є 7 – 20 лiтер (82 %).

Розподiл термiнiв біотехнології за лексичною, словотвiрною та графiчною довжиною свiдчить про те, що у цiй сферi лексики, так само, як у мовi загалом, вiдбуваються оптимiзацiйнi процеси. Структурно простiшi й коротшi термiни є зручними для користування, але можливостей комбiнування двох-трьох морфем чи п'яти-шести лiтер замало для найменування величезної кiлькостi фахових понять. Коротшi термiни не завжди задовольняють користувача також з погляду точностi, оскiльки досить важко виразити змiст складного поняття через двi-три ознаки, враховуючи, що для характеристики однiєї ознаки потрiбна щонайменше одна коренева чи словотвiрна морфема. З iншого боку, довгi термiни, якi надають бiльшi можливостi для адекватного вiдображення великої кiлькостi складних фахових понять, "вiдштовхуються" мовою згiдно з законом економiї мовленнєвих зусиль. Отже, у процесi становлення та розвитку термiнологiї внаслiдок свiдомого чи несвiдомого вiдбору, зокрема, внаслiдок конкуренцiї мiж термiнами, перевага надається термiнам не найкоротшим i не найдовшим, а таким, довжина яких становить приблизно 20 – 50 % вiд максимальної. Одиниці меншої довжини функціонують у мові для створення найбiльш важливих i часто вживаних термiнiв (що відповідає вимогам економiї зусиль), а бiльшої – термiнiв для вираження особливо складних, але рiдше вживаних понять (що відповідає вимогам точностi).

Як показують численні дослідження, трьох-, чотирьох-, п'яти-і шестікомпонентні терміни одержали широке поширення в різних термінологіях за рахунок того, що, характеризуючись властивістю цілісності номінації, вони повністю покривають понятійне поле досліджуваної терміносистеми і, по мірі накопичення ознак, можуть теоретично нескінченно збільшувати кількість своїх компонентів [2].

Дослідники відзначають неухильне зростання й поширення багатокомпонентних термінів в мові науки, зумовлене необхідністю віддзеркалення нових відкриттів, їх інноваційного впровадження у всі сфери життя соціуму. Багатокомпонентні терміни характеризуються здатністю ідентифікувати різноаспектні характеристики об'єкту на рівні видовой/подвидовой номінації без додаткового описового визначення: arbitrarily primed polymerase chain reaction, biosynthetic antibody binding sites, blunt-end cut, living organ donation, artificial antibody library, рlant-incorporated protectants, gene therapy, gene mapping, genomic library.

Зі збільшенням кількості компонентів у складі багатокомпонентних термінів збільшується число структурних моделей. Саме по собі збільшення кількості компонентів багатокомпонентних термінів веде до скорочення їх числа в науковому тексті. Помічено, що збільшення довжини багатокомпонентних термінів відображає прагнення до точності вираження поняття, оскільки із збільшенням кількості компонентів у терміні ступінь його багатозначності убуває. Збільшення довжини багатокомпонентних термінів пов'язано з деякими незручностями в їх вживанні. Іноді це призводить до утворення абревіатур в мові. Їх активна роль в структурі галузевого наукового тексту обумовлена короткою, кодованою формою вираження актуальних понять, значним скороченням довжини термінологічного словосполучення [3].

Розуміння і переклад більшості багатокомпонентних термінів може викликати труднощі через семантико-синтаксичного невідповідності структур в українській та англійській мовах. На підставі дослідження українськіх та англійських багатокомпонентних термінів були виявлені деякі важливі, з нашої точки зору, способи перекладу англійських багатокомпонентних термінів на рідну мову. Процес перекладу окремих багатокомпонентних термінів істотно полегшується завдяки інтернаціональним термінам і / або терміноелементам греко-латинського походження.

Для англійських багатокомпонентних термінів з типовим лівим розгортанням характерні так звані препозитивні (залежні) компоненти, які розташовуються зліва від опорного компонента, для українських багатокомпонентних термінів, навпаки, властиво праве розгортання.

Розглянемо декілька прийомів перекладу багатокомпонентних термінів.

1. Переклад здійснюється за допомогою слів і виразів рідної мови, які дослівно відображають слова і вирази англійської мови (так зване калькування): chain reaction – ланцюгова реакція ; genetically modified organism (GMO) – генетично модифікований організм (ГМО) ; abiotic factor– aбіотичний фактор;. natural selection – природний добір.

2. Переклад з використанням родового відмінку, наприклад:

cell culture – культура клітин; embryo storage – зберігання ембріонів; gene sequencing – секвенування гена; gene recombination – рекомбінація генів; population density – щільність популяці.

3.Переклад іменника за допомогою прикметника, наприклад:

leaf primordium– листовий примордій; gene therapy– генна терапія; seed bank – насіннєвий банк; species richness – видове багатство;stem cell– стовбурова клітин; cell cycle – клітинний цикл; embryo sac – зародковий мішок; cell еngineering – клітинна інженерія.

4. Переклад словосполуки за допомогою групи пояснювальних слів, наприклад:

biotechnology-derived – той, що має біотехнологічне походження;

herbicide-tolerant crop – сільскогосподарська культура, стійка до гербіцидів; plant-incorporated protectants (PIPs) – інкорпоровані в рослини засоби захисту; gamma-radiation-emitting substances — речовини, що поширюють гамма-випромінювання; traceability – можливість оперативного контролю, простежування.

5. Переклад зі зміною порядку компонентів атрибутивної групи, наприклад:

biosynthetic antibody binding sites – біосинтетичний сайт, що зв'язує антитіла; antibiotic resistance marker gene– маркерний ген стійкості до антибіотика; antibody-mediated immune response – опосередкована антитілами імунна відповідь; arbitrarily primed polymerase chain reaction – полімеразна ланцюгова реакція з довільними праймерами; chloroplast transit peptide – транспортний білок пластид; plant protection measures – засоби захисту рослин.

Таким чином, вищенаведені приклади, які демонструють функціонування багатокомпонентних біотехнологічних термінів та можливі варіанти їх перекладу, звертають нашу увагу на те, що біотехнологічна термінологія має схильність до поліваріантності при перекладі, полісемії або омонімії, а складні слова здебільшого потребують особливого знання та осмислення при їх перекладі.

Комплексне вивчення предметної області біотехнологій дозволяє зробити висновок про те, що неоднорідність її складу та змісту, її глибина і багатоаспектність роблять величезний вплив на розгалуженість лексичної системи галузі біотехнології та її термінології, зокрема. Пізній розвиток науки і, відповідно, терміносистеми виправдовує використання всередині неї вже сформованих термінологій ряду суміжних галузей знання. Тому терміни-словосполучення є найбільш типовими для терміносистеми біотехнологічної науки.

Література

1. Гринев С. В. Современные исследования эволюции терминологий |/С. В. Гринев // Научно-техническая терминология: сб. науч. трудов. – М.: Академия, 2003. – Вип.2. – С.124-132.

2. Лейчик, В.М. Оптимальная длина и оптимальная структура термина. / В.М. Лейчик // Вопросы языкознания. 1981. – № 2. – С. 63-73.

3. Кудинова Т.А. Структурно-семантические особенности многокомпонентных терминов в подъязыке биотехнологий: на материале русского и английского языков: автореф. дис. канд. филол. наук: спец. 10.02.19 „Теория языка” / Т.А. Кудинова. – Орел., 2006. – 21 с.