Коржевська Н.П. , магістр

НТУУ"КПІ", Україна

Семантичні особливості підрядних обставинних речень концесії в українській та німецькій мовах

Допустовість ¾ категорія, що має різні відтінки (обмежувальний, узагальнюючий, розділовий), що знаходять своє вираження у значній кількості специфічних синтаксичних конструкцій. Дану тему досліджували у своїх дисертаціях В. Флеміг, Н.О.Ковальова, А.Г. Кващук , І.Є.Намакштанська, В.Д. Цілінскій, Р. Кьоніг, А.А. Максимова.

Функціонально-семантичне поле допустовості в сучасній німецькій та українській мовах ― складна єдність. З одного боку, це семантико-синтаксична категорія, яка являє собою мовну інтерпретацію розумового концепту, що фіксує порушення причинно-наслідкового зв’язку подій, ознак реальної дійсності. З іншого ― система різнорівневих засобів, які взаємодіють між собою при вираженні допустових відношень.

Польовий принцип передбачає внутрішню якісну і кількісну стратифікацію конституентів на основі певного семантичного інваріанта, відповідно максимально повне відображення мовних засобів передачі даної категорії.

Ядрова зона мікрополя допустовості представлена власне-допустовими відношеннями, які сигналізують про "порушення звичних зв'язків і про наявність наслідку, що суперечить очікуваному". Ці відношення відтворюються в сучасній німецькій мові за допомогою релятивів групи obwohl, trotzdem, в українській ― за допомогою хоч, хоча, незважаючи на те що.

Навколоядрова зона мікрополя допустовості заповнюється умовно допустовими відношеннями, спеціалізованими на вираженні такого протиріччя між двома ситуаціями, яке переборюється попри наявність доволі або навіть дуже сильної перешкоджаючої обставини:

Навколоядрова зона мікрополя допустовості виражається в німецькій мові за допомогою wenn auch / auch wenn, selbst wenn, wenn gleich, wenn schon, wenn nicht, wenn nur. В українській мові ― сполучниками хоча, навіть якщо, якби не, бодай, хай.

Периферія ФСП допустовості відтворюється узагальнено-допустовими відношеннями. Вважається, що в реченнях цього типу суперечлива умова підрядної частини доведена до свого крайнього вияву, але вона не впливає на висловлене в головній частині. Більша частина речень даного типу відтворюються в українській мові за допомогою хто (б) не, що(б) не. Вони зустрічаються частіше за все у літературних текстах, розмовному стилі так, як несуть певне емоційне навантаження.

Отже, виходячи з розгалуженого польового принципу семантики підрядних обставинних речень, слід зробити висновок про те, що від семантичних особливостей залежить адекватний переклад даного типу речень.