Филологические науки/6. Актуальные проблемы перевода

Магістрант Аношкова Т. А.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Прагматичний аспект перекладу засобів образності в англомовних наукових текстах

Переклад являє собою процес трансформації змісту мовного фрагменту (речення, абзацу, тексту) однієї мови в іншу. Головною вимогою до перекладу є адекватність, тобто точна передача форми та змісту оригіналу рівноцінними засобами. Адекватний переклад викликає у іншомовного отримувача реакцію, яка відповідає комунікативній установці відправника. При перекладі крім денотативного та конотативного компонентів змісту необхідно також враховувати прагматичний компонент. Як стверджують лінгвісти, у природній людській мові прагматичний аспект настільки важливий, що без врахування його особливостей наукове дослідження тексту не може вважатися вичерпним.

Слід зазначити, що дослідженням прагматичного аспекту перекладу займалися як вітчизняні, так і зарубіжні мовознавці, а саме В. Н. Коміссаров, А. Д. Швейцер, Дж. Лакоффа, М. Джонсон та ін. Однак, питання прагматики під час перекладу засобів образності в англомовному науковому стилі потребує більш глибокого аналізу. Тому метою цієї праці є дослідження впливу прагматичного компоненту на переклад засобів образності в англомовних наукових текстах.

Термін “прагматика” ввів американський дослідник Ч.У. Морріс. Так як інтерпретаторами більшості (а можливо і всіх) знаків є живі організми, то достатньою характеристикою прагматики було б свідчення того, що вона має справу з усіма психологічними, біологічними та соціологічними явищами, які спостерігаються при функціонуванні знаків [3, с. 63].

Мовознавець В. Н. Коміссаров зазначає, що будь-який текст є комунікативним, містить певне повідомлення, що передається від джерела до рецептора. Інформація, яку отримує рецептор, може впливати на його почуття, викликати певну емоційну реакцію, спонукати до дій. Здатність тексту створювати подібний комунікативний ефект, викликати у рецептора прагматичне ставлення до повідомлюваного, називається прагматичним аспектом або прагматичним потенціалом (прагматикою) тексту [2, с. 209].

Існує також поняття “прагматичні фактори перекладу”, яке охоплює факти як мовного, так і позамовного порядку. Найчастіше до прагматичних факторів перекладу відносять жанрово-стилістичні особливості текстів мови оригіналу та мови перекладу, їхню неоднакову прагматичну цінність, функціональну роль словесного знака в тому чи іншому повідомленні, прагматичне завдання самого перекладача. До цих факторів також зараховують національно-культурну специфіку отримувачів оригіналу та перекладу, фонові знання учасників комунікації, їхні соціально-психологічні характеристики. А.Д. Швейцер писав, що сутність прагматичних факторів “полягає в тому, що вихідний та кінцевий тексти зазвичай адресовані різним одержувачам” [4, с. 15].

Отже, прагматичні фактори – це ряд умов, які потребують використання трансформацій у перекладі для досягнення рівноцінного комунікативного ефекту як для одержувача оригіналу, так і для рецептора перекладу.

Виходячи з визначення, що адекватний переклад – це переклад, який викликає в іншомовного одержувача реакцію, яка співпадає з комунікативною установкою, тобто з метою висловлювання відправника, перекладач повинен виконати прагматичну адаптацію тексту оригіналу. За А. Д. Швейцером, прагматична адаптація – це перетворення вихідного висловлювання із врахуванням передачі його прагматичного значення, тобто специфічного сприйняття інформації, що міститься в мовленнєвому висловлюванні, зі сторони різних одержувачів [4, c.16].

Перед застосуванням тих чи інших трансформацій перекладач використовує прагматичний аналіз, який дозволяє визначити, яка інформація може бути вилучена або видозмінена при перекладі. Так як Рецептор оригінального тексту і Рецептор перекладу мають, як правило, відмінний мовний досвід, різну етнічну ментальність та різні фонові знання, досягнення комунікативної мети в перекладі вимагає прагматичної адаптації з врахуванням особливостей мови, ментальності і фонових знань Рецептора перекладу.

Загальна особливість використання образних засобів у науковому стилі – прагматичний характер образності. Це пояснюється комунікативним призначенням стилю – забезпечувати оптимальне спілкування науковців у сфері, для якої прагматизм із його похідними якостями (об’єктивністю, строгістю, послідовністю, однозначністю) є основною рисою.

Труднощі передачі образних засобів в перекладі обумовлена своєрідністю і специфікою образної системи кожної мови, яка складається під значним впливом історії, культури, соціального буття народу. Вимоги адекватності перекладу, як відомо, передбачають точну передачу змістовної сторони оригіналу при збереженні його експресивно-стилістичнихособливостей. Тому загальна установка на ступінь обов'язковості збереження образних засобів у перекладі буде в першу чергу залежати від характеру всього перекладеного тексту, від його належності до того чи іншого функціонального стілю.

Існує декілька основних підходів до вивчення прагматики метафор, що не означає, що прагматична проблематика не розглядається з інших методологічних позицій. Аналіз метафор з використанням психолінгвістичної методики дозволяє реконструювати концептуальні структури у свідомості адресанта комунікації або виявити його інтенції, але для того щоб визначити ступінь ефективності використання метафор, з’ясувати чи реалізується справді закладений у метафорах прагматичний потенціал, необхідно звернутися безпосередньо до вивчення свідомості адресата. 

Сутність лінгвокультурологічного підходу до аналізу метафори можна виразити словами Дж. Лакоффа і М. Джонсона про те, що “найбільш фундаментальні культурні цінності узгоджені з метафоричної структурою основних понять даної культури” [5, c.48]. Очевидно, що переконуючий ефект метафори пов’язаний з актуалізацією окремих сегментів концептуальних структур у свідомості адресата комунікації, а самі ці структури формуються в процесі формування мовної особистості в семіотичному просторі певної культури.

 Отже, прагматичний аспект такої поліфункціональної єдності, як метафора, здійснюється на семантичному та когнітивному рівнях. На семантичному рівні передача образності метафори (реалізація прагматичної функції) створюється за рахунок поєднання ознак компонента-означника і компонента-означуваного, образу і теми. Тобто сила прагматичного ефекту метафори варіює залежно від новизни такого поєднання. На когнітивному рівні прагматичний аспект метафори простежується у відношенні мовця, який створив образність, до об’єктивно існуючого компоненту-означуваного, в його інтенції приписувати темі певні ознаки для створення образу, в його цілях пізнати нове через порівняння з вже відомим.

Що стосується ролі прагматичного аспекту у перекладі фразеологічних одиниць, то кожна фразеологічна одиниця містить в собі повідомлення, яке передається адресату, і повинна бути зрозумілою для нього. Сприймаючи отриману інформацію через фразеологічні одиниці адресат тим самим виступає в певні особисті стосунки з адресантом. Здатність ідіом утворювати комунікативний ефект, викликати у адресата певне ставлення до повідомлення, здійснювати прагматичний вплив на одержувача інформації називається прагматичним аспектом або прагматичним потенціалом [1, с. 85-87].

Встановлення необхідного прагматичного відношення адресата перекладу, якому передається повідомлення, залежить від вибору перекладачем певних мовних засобів при створенні тексту перекладу.

Прагматичні проблеми безпосередньо пов’язані з жанровими особливостями оригіналу і типом адресатів, для яких він призначається. Значно рідше ніж для художнього тексту виникає необхідність прагматичної перебудови ідіом в перекладі науково-технічних матеріалів, розрахованих на фахівців, які мають однаковий рівень знань і володіють приблизно однаковою кількістю фонової інформації. Такі повідомлення добре розуміються вченими, які розмовляють на різних мовах, і пояснення доводиться давати лише по відношенню до назв фірм, національних одиниць виміру, специфічних номенклатурних найменувань.

Отже, категорію образності можна віднести до числа найбільш прагматичних явищ мови, так як властиві їй експресивно-оцінні характеристики виявляють ставлення автора до предмета мовлення і впливають на одержувача повідомлення.

Література:

1. Виноградов В. В. Избранные труды. Лексикология и лексикография / В. В. Виноградов. – М., 1977. – 312c.

2. Комиссаров В. Н. Теория перевода (лингвистические аспекты) / В. Н. Комиссаров. – М.: Высш. шк., 1990 – 253 с.

3. Моррис Ч. У. Основания теории знаков. Семиотика / Ч. У. Моррис. – М. 1983. – 336 с.

4. Швейцер А. Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты / А. Д. Швейцер. – М. : Наука, 1988. – 364 с.

5. Lakoff G. The Contemporary Theory of Metaphor // Metaphor and Thought / G. Lakoff. – Cambridge: Cambridge University Press, 1993. – P. 48-61.