Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Малиновська І. В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Проблеми розвитку технопарків в Україні

Сучасний розвиток економіки країни неможливий без високоефективної, науково обґрунтованої стратегії інноваційної діяльності, здатної забезпечити конкурентоспроможність виробничих підприємств на вітчизняних та світових ринках. Про важливість інноваційного чинника в економічному розвитку свідчить, зокрема, той факт, що питома вага нових знань, які втілюються в товарах, технологіях, освіті, організації виробництва в розвинутих країнах, становить від 70 % до 85 % їх ВВП. Дослідивши світовий досвід, можна зробити висновок , що економічне зростання розвинутих країн та їх окремих регіонів базується на використанні високих технологій і сфери знань, а їх ефективне поєднання гарантує прогресивний розвиток нації та людства. В зв’язку із значним ускладненням економіки і технологій інноваційний процес також ускладнився, почав охоплювати більш широкий спектр діяльності. Однією з найбільш вдалих форм інноваційної діяльності є технопарки. Проблемам розвитку технопарків науковці приділяють значну увагу. Зокрема, І. Антіпов аналізує вплив технопарків на інноваційний розвиток, І. Каленюк та О. Сакун висвітлюють основні проблеми українських технопарків, А. Продіус, О. Дорошко визначають сутність та призначення технологічних парків.

Технопа́рки є масштабними інноваційно-технологічними центрами, в яких забезпечуються умови, максимально сприятливі для науково-технічних інноваційних проектів, виконуваних спільними зусиллями наукових центрів і промисловості. Технопарки створюються великими науковими центрами на спеціально відведених для них упоряджених територіях, які насичені першокласною інженерною, науково-виробничою, інформаційною і соціальною інфраструктурою. Відповідно до Закону України ,, Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, технологічний парк (технопарк) – юридична особа або група юридичних осіб, що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об’єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції.

Можна виділити три етапи розвитку технопарків в Україні:

1) період становлення й формування законодавчої бази їх функціонування (1997 – 1999 рр.);

2) період піднесення (2000 – 2005 рр.);

3) період занепаду, який розпочався з 2006 р. й зараз триває.

За останні 8 років в Україні було створено 16 технопарків, як розробили 116 інноваційних проектів, створили 3246 нових робочих місць, 12,3 млрд. грн. інноваційної продукції, майже 1 млрд. грн. було перераховано до бюджету, при цьому державна підтримка інноваційних проектів становила всього 0,5 млрд. грн.

Детальний розгляд діяльності технопарків в Україні дозволяє виділити ряд проблем, пов’язаних з їхнім утворенням та функціонуванням. В першу чергу, це відсутність організаційно-економічних механізмів інвестування масштабних технологічних змін. Існуючий порядок фінансування державних науково-технічних програм, як правило, не забезпечує досягнення заданих кінцевих результатів. Повільно розвиваються наукомісткі виробництва. В структурі експорту переважає продукція сировинного напрямку. Обробні галузі і особливо машинобудування відстають від рівня індустріально розвинутих країн. Більшість українських підприємств не готові до активної конкурентної боротьби.

Основними чинниками, що негативно впливають на створення і подальший розвиток технопарків на сьогоднішній день виступають такі:

- політична нестабільність в країні;

- обмежений попит на інноваційні пропозиції в середині країни;

- низька платоспроможність вітчизняних споживачів нової техніки;

- відсутність зацікавленості фінансових установ у підтримці інноваційних проектів;

- наявність західної конкуренції, кількість якої особливо зросла за останній рік зі вступом України до СОТ;

- прагнення західних замовників без істотних інвестицій комерціалізувати в своїх інтересах наявний в Україні науковий потенціал.

Крім того, негативним фактором виступає вплив фінансово-економічної кризи, яка зменшила темпи розвитку НТП в Україні.

На думку авторів, забезпечення стійкого розвитку інноваційних організаційних структур, зокрема, технопарків, має бути найважливішим стратегічним завданням інноваційного розвитку держави. Для його вирішення необхідна ефективна національна промислова політика і механізми її послідовної реалізації. Доцільно розробити державну програму організації та фінансового стимулювання регіональних інноваційних мереж в Україні з використанням вітчизняного та закордонного досвіду. При цьому необхідна повноцінна ревізія конкурентного потенціалу.

Від того, наскільки значною буде інноваційна складова економічного розвитку країни, залежить її роль і місце у світовій економічній системі, стабільність і рівень розвитку національної економіки на даному етапі і в майбутньому. Дане питання є особливо важливим для України, яка активно шукає своє власне місце у світовій економічній і політичній системі.