Филологические науки. Язык, речь, речевая коммуникация

к.ф.н. Баланюк С.С.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,Україна

Понятійна основа значення особливий в англійській мові

Лексико-семантична група (ЛСГ) прикметників «особливий», співвідносячись у триєдиній цілісності дійсність − мислення – мова, відзначається універсальною природою, оскільки виражає не лише логіко-семантичний зміст відмінний від інших у лінгвістичному аспекті, а й формується на основі когнітивних та філософсько-психологічних висновків мовця за узагальненою оцінкою ситуації. Функціонування в англійській мові такої категорії слів тісно пов’язане з їхнім логіко-смисловим підґрунтям − філософським поняттям особливого.

До актуалізації значення в мові залучаються різні психологічні процеси людини у взаємозалежності з лінгвістичними законами існування слова з його структурою значення загалом. Важливим питанням у цьому аспекті є характер зв’язку цієї структури з поняттям, яке може передаватися мовною одиницею, адже «…те, що узагальнюється словом на основі сприйняття людиною дійсності – конкретних предметів, їхніх якостей, процесів і т. п. – складає головний елемент значення, його основу, ядро і називається лексичним поняттям, концептом, концептуальним значенням, сигніфікативним значенням» [1, с. 7]. Однак, лексичне поняття мовних одиниць, на відміну від філософського, вбирає в себе не всі ознаки явища, яке відображає, воно характеризується тим, що диференціює властивості узагальнених ознак. Вирішальну роль у цьому мовно-творчому процесі відіграє здатність людини до порівняння, ототожнення, вибору та ін. За попередніми спостереженнями, верифікуючим фактором відображення поняття в мовленні для досліджуваних прикметників виступають їхні оцінно-смислові властивості, які можна встановити, певною мірою, через асоціативне уявлення мовців про особливе.

Для цього звернемося до авторитетного асоціативного словника The Associative Thesaurus of English [2]. Так, найбільш типовим асоціативом для прикметника unique, який за інвентаризацією є одним із представників ядра ЛСГ зі значенням «особливий», виявилося слово rare. Стає очевидним також, що мовці, сприймаючи ознаку «особливий-унікальний», надають перевагу швидше схвальній оцінці, ніж несхвальній, оскільки спостерігаємо більше позитивних асоціацій (genius, exceptional, perfection) у запропонованому словником асоціативному ряді слів: rare (фактор частотності - 3 0.18), especial (2 0.12), common (1 0.06 - для всіх наступних слів такий же показник), exceptional, exceptionally, genius, individual, novel, obsolete, ordinary, peculiar, perfection, rarely, stand out (14 різних відповідей при загальній кількості відповідей інформантів 17) [2].

Вираження поняття унікальності мовними засобами чимраз більше приваблює науковців у зв’язку зі стрімким розвитком наук і суспільних відносин, що пов’язано, у свою чергу, з розвитком особистості в соціально-психологічному плані. Виникає велика потреба в унікальності як бажанні протистояти впливу більшості. Можливо тому, поряд з іншими прикметниками асоціативного списку у цьому словнику існують і асоціації-синоніми й слова-антоніми: unique − common, ordinary − especial, novel – obsolete. Актуалізуючи в мові прикметник unique, мовець водночас асоціює поняття унікальності через своєрідний психологічний стан. Він почуває і себе унікальним, відмінним від інших людей, але, водночас, невід’ємною частиною суспільства, в якому всі також можуть бути унікальними.

Англійський дослідник М.Е. Кірш, зокрема, у праці “Uniqueness and Self Belongings in Nature” [3], робить спробу пояснити закони природи (у т.ч. суспільні закони людських взаємовідносин) через існування логіко-філософської категорії унікальності. За його визначенням, вона є протилежністю звичайним сутностям із сукупністю властивих цим сутностям характеристик (self-belongings) і пов’язана з такими логічними категоріями, як поява (emergence) та спорідненість (affinity) – необхідними перехідними ланками у формуванні унікальності. Поява в природі чи суспільстві нових речей, явищ визначає появу унікальних речей, однак, для того, щоб з’явилася унікальність у комбінації з іншими характеристиками, необхідною є вимога існування й певних невластивих речам характеристик (non-belongings)» [3, с. 3]. Цим самим реалізується взаємозумовленість філософських категорій загального-особливого. Тобто через усвідомлення існування звичайного у природі створюється передумова появи нової унікальної ознаки. У лінгвістичному плані це може бути поява необхідності називати нові явища, предмети тощо, які відрізняються від уже існуючих у мовно-діяльнісному досвіді мовця, і, за його відношенням до них, виникає необхідність власної оцінки, яка сама по собі є індивідуальним психологічним явищем.

Таким чином, обґрунтовується висновок, за яким природа загалом є набором реальних (емпірично верифікованих) унікальних сутностей з усіма властивими їм характеристиками, які стають з часом основою для появи нових ознак (factors). Можливість усвідомлення унікальності залежить від здатності людини до комплексного логічного аналізу, до логічного ототожнення, порівняння, визначення спорідненості. Здатність порівнювати, у свою чергу, є універсальною соціальною передумовою, важливою для всіх видів досвіду, включаючи науковий і лінгвістичний зокрема, як рушійної сили появи (змін) у науці й соціології. У широкому розумінні, завдяки явищу унікальності, створюється безкінечно потужна перспектива для розвитку природи, людства, а звідси й мови, яка виражає ці зміни, зокрема, через досліджувані прикметники.

Література

1. Степанова Г.В. Введение в семасиологию русского языка / Г. В. Степанова, А.Н. Шрамм. – Калининград : КТУ, 1980. – 72 с.

2. The Associative Thesaurus of English / Kiss G. R., Armstrong C., Milroy R. and Piper. – Edinburgh: University Press, 1973. [ATE]

3. Kirsh M.E. Uniqueness and Self Belongings in Nature / M.E. Kirsh. − California, 2007 [електронний ресурс]. − Режим доступу : http:// marvinekirsh.com/Documents/Uniqueness and Self Belongings in Nature.