Національний університет
державної податкової служби, Україна
Час – це співвідношення частот
процесів коливання, одна з яких береться за еталон. Оскільки багато чого в
житті людини підпорядковано сонячним ритмам, то за еталон часу були взяті
періоди обертання Землі навколо Сонця – рік, і Землі навколо своєї осі – день.
Якщо розглянути життя людини як певний
процес коливання, то можна побачити наступне: до 20-25 років, людина вчиться і
активно в житті суспільства не бере участь, від 20-25 до 50 років період
найбільшої продуктивності в суспільній діяльності людини, після 50 років
основна маса людей відходить у свої проблеми і відчужується від активного
громадського життя. У підсумку найбільш суспільно значимим у житті людини є
період довжиною приблизно 20-25 років [3].
Схожу закономірність можна
виявити, якщо підрахувати середній вік матері при народженні першої дитини – він також становить 20-25 років. Оскільки при
зачатті відбувається обмін генетичною інформацією і народжена дитина несе вже
новий генетичний код, то можна визначити, що кожні 25 років відбувається обмін
інформацією на біологічному рівні.
Цей процес називають "частотою
біологічного часу", протягом
усього глобального історичного процесу вона практично не змінювалася і
залишається постійною.
Людина є єдиним біологічним видом
на землі, що піддає обробці все, що одержує від природи і займається творчістю,
створюючи щось нове. Таким чином, крім існуючої біосфери людина створила
техносферу, яку безупинно видозмінює та удосконалює. Особливо сильно швидкість
зміни техносфери стимулював узаконений лихварський позичковий відсоток, що
змушує впроваджувати постійно нові технології, щоб розрахуватися з боргами.
Існує періодичність у зміні
техносфери і її легко простежити, взявши будь-яку галузь людської діяльності,
наприклад транспорт.
Людина винайшла віз, і він
прослужив без істотних змін тисячі років. Людина винайшла карету, і вона
проїздила сотні років. Винайшовши паровоз, конструкція якого мінялася вже через
десятки років (паровоз, тепловоз, електровоз, монорейкова залізниця). З
винаходом автомобіля і літака відновлення відбувалося практично щорічно.
Ми бачимо, що частота зміни
технологій постійно наростає, і якщо на початку вона вимірялася тисячоліттями,
то на сьогоднішній день вимірюється роками. Але технічна інформація – це тільки
частина загальної інформації культури людства, загалом, такому ж закону зміни
піддається вся культура, якщо під культурою розуміти всю не генетично обумовлену
інформацію. Тому назвемо цю частоту відновлення інформації на не генетичному
рівні − "частотою соціального часу".
Співвідношення частот біологічного
і соціального часу і їхній взаємозв'язок у глобальному історичному процесі
одержало назву Закон часу.
Якщо в минулому частота
"біологічного часу" була вищою за частоту "соціального
часу", то в другій половині 20-го століття ситуація якісно змінилося.
Тепер частота "соціального часу" перевищує частоту "біологічного
часу".
У першій половині 20-го століття,
у житті людського суспільства відбулося явище, що називається резонансом. Будь-яка
система, навіть та що перебуває в стані спокою, має власну частоту коливань.
Якщо до такої системи прикласти спонукальну
силу, із частотою близькою або рівною частоті власних коливань – це
приведе до резонансу, тобто різкому збільшенню амплітуди коливань. Резонансні
явища можуть викликати необоротні руйнування в різних механічних системах,
наприклад, неправильно спроектованих мостах [1].
Людству вдалося проскочити цей
відрізок часу і вижити, завдяки тому, що даний період був незначний по
тривалості щодо всього історичного процесу і населення нашої планети не
досягло, до цього часу, критичної маси, хоча в цей час увесь світ потрясла
хвиля воєн і революцій.
Тепер за час життя однієї людини і
життя одного покоління відбуваються багаторазові зміни в навколишньому соціумі
(зміни в інформаційному стані суспільства). Міняється і відношення людей до дій
навколо них, у результаті чого після другої половини 20-го століття
відбувається зміна логіки соціальної поведінки людей.
У період до зміни логіки соціальної
поведінки людина народжувалася,
одержувала якусь інформацію, і вона була незмінна, аж до її відходу з життя.
Той, хто на початку життя отримував певні знання, міг за рахунок монополії на
це знання безбідно жити все життя. Той, хто не одержував подібних знань, орав
землю. Сьогодні пора таких знань закінчилася в результаті все зростаючої
частоти соціального часу вони втратили який би то не було зміст.
У логіці соціальної поведінки, що постійно
змінюється, людина або освоює нові знання, переглядає і змінює свої стереотипи,
або виявляється на смітнику історії. Щоб пристосовуватися, людині необхідно
вміти опановувати нові знання безупинно протягом всього життя, а для цього потрібно
уміння вчитися самостійно [2].
Основний принцип поневолення
людства сьогодні реалізується виходячи з використання монополії на знання. Коли
невелика група людей наверху соціальної піраміди має всю повноту знань людства,
і чим ближче до основи цієї піраміди, тим менше знань дається людям. По суті
можна розглянути дві умовні піраміди одна – піраміда влади з вершиною
спрямованої нагору, інша – піраміда знань із вершиною оберненою вниз. Закон
часу приводить до краху цю систему пірамід. Сучасному рабовласникові, хазяїнові
робітників (слово робітник однокорінне зі словом раб), щоб його раби краще
працювали і приносили "прибуток", необхідно безупинно давати їм нові
знання. Але якщо раби будуть усе більше і більше знати, то вони перестануть
бути рабами.
Література:
1.
Беляев М. И. Милогия : [Электронный ресурс] / М. И. Беляев. – Режим доступа: http://www.milogiya2007.ru/vremya2.htm.
2.
Петров К. П. Тайны управления человечеством, или Тайны
глобализации [Электронный ресурс] том 1-2, Москва, НОУ "Академия управления" / К. П. Петров. – Режим доступа: http://tainy-upravleniya-chelovechestvom.ru/chto-delat-strategiya-budushhego.
3.
Закон времени [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.zakonvremeni.ru/.
4.
Закон времени [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://dokumentika.org/ru/tv-video/zakon-vremeni.