Філософія / 4. Філософія культури

К.філос.н. Журба М.А.

Інститут хімічних технологій Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля (м. Рубіжне), Україна

Цифрова «трансмісія» сучасної культури

Перетворення інформації у більш технологічну, цифрову форму (цифрова трансмісія) не тільки обумовило медіальний поворот (що, у свою чергу, дозволило подолали онтологічні межі аналогових медіа), але й забезпечило його подальший синергійний розвиток по відкритим глобальним інформаційним супермагістралям нових медіа. Ці процеси потребують деякого роз’яснення.

Отже, передумовою цього було те, що з неймовірною швидкістю почали створюватися нові (доцифрові) медійні продукти (музика, картинка, текст тощо), які перенасичували, ускладнювали та унеможливлювали подальше їх зберігання, а головне – ефективне та раціональне використання фоно-, бібліо-, відеотек. Це, у свою чергу, супроводжувалося перенасиченням знаннями, а, значить і неймовірною втомою та дезорієнтацією людини, змушеної орієнтуватися у величезних масивах інформації.

Відповідь на цю проблему не заставила себе чекати: створена технічна можливість, а саме дигіталізація звуків, образів дає збільшення комфортності оперування інформацією. Нові технології вирішують майже усі проблеми із зберіганням, передачею, обробкою та пошуком інформації – це з одного боку, з іншого ж – якість передачі, копіювання тощо інформації не втрачається, вона залишається абсолютно ідентичною оригіналу. Наприклад, можна скільки завгодно тиражувати будь-яку фотографію у будь-якому цифровому розширенні, і кожна наступна при цьому буде відповідати оригіналу, і усі копії не будуть іншої якості.

Процеси дигіталізації дають можливість перетворити друковані та відскановані матеріали в інформацію, що збережеться для наступних поколінь, а також легко піддається пошуку, класифікації тощо. Саме тому ці процеси є масовими, більшість країн розробляють різні програми щодо дигіталізації усіх існуючих книг, журналів, періодичних видань, у всякому випадку, їх перетворення у «цифру» – це питання часу. Так незабаром планується здійснити дигіталізацію європейської культурної спадщини, що надасть можливість врятувати велику кількість не тільки рідкісних унікальних об’єктів (які псуються з плином часом), але і повсякденних, звичайних періодичних видань, наприклад газет, які щоденно знищуються у величезній кількості. Що немаловажне, цей процес не можна назвати занадто фінансово затратним, а отже він є доволі доступним, що дає можливість здійснити дигіталізацію не тільки рідкісних музейних фондів, але і звичайного home video.

Таким чином, розпочатий процес дигіталізації (перетворення інформації у цифрову форму) сучасної культури, по-перше, обумовлений трансформацією енерго- та трудомістких аналогових технологій у цифрові, і, по-друге, дає можливість зберегти та тиражувати без втрати якості будь-які культурні артефакти.

Звісна річ, цифрова трансмісія даних, закодованих у дискретні сигнали (дигіталізація) суттєво змінила уявлення про сучасні медіа. Зараз спостерігається як інтеграція медіа, так і прискорення медіа виробництва, що забезпечують системну дигіталізацію сучасної культури.

Розглядаючи дигіталізацію, необхідно також не забувати і про інший процес, пов’язаний з нею причинно-наслідковим зв'язком – це медіаконвергенція, процес, запущений у сучасних засобах масової інформації, який є аналогічним діям ракової пухлина, що вирвалася з під контролю і помножує сама себе. Пояснимо.

Д. Мартинов наголошує, що на медіа ринку конвергенція здійснюється у трьох основних напрямках [1]:

1. Поєднання усіх існуючих технологій (їх адаптованість), що дають можливість надавати будь-яку інформацію споживачу. Така адаптованість виникла у наслідок процесу дигіталізації, тобто перетворення всієї інформації у цифрову форму, яка уніфікувала текст та відео.

2. Поєднання різнорідних медіа ресурсів (Інтернету, газет, радіо, телебачення тощо), що суттєво змінює уявлення про комунікації.

3. Поєднання ринків, що призводить до створення інтегрованого ринку, що поєднує мультимедійні послуги, мережеве обслуговування, створення програмних продуктів.

Таким чином, медіаконвергенція – це розширення медіа комунікацій, їх форматів та комбінування через декілька каналів, що забезпечують інтегрований вплив на споживача. Медіаконвергенція (зішлемося хоча б на думку Г. Дженкінса [2]) є ще мало дослідженим феноменом, проте вона буде задавати динаміку розвитку медіа у найближчому майбутньому. Тому створення теорії медіаконвергенціїї є перспективною та залишається відкритою для вивчення.

Література

1. Мартынов Д.В. Глобальная стратегия развития медиаотрасли / Д.В. Мартынов // XIX международная конференция АРПП – 2010 – Режим доступа: http://advschool.ru/articles/article2904.htm

2. Jenkins H. The Cultural Logic of Media Convergence / H. Jenkins // International Journal of Cultural Studies. 2004. Vol. 7. No 1. – P. 34–35