Соціологія

Чубіна А.С. (м. Черкаси)

Проблеми розвитку сучасної сім'ї

Проблеми розвитку сім'ї умовно можна поділити на дві групи. Перша група - це ті труднощі, що є для сім'ї «зовнішніми». Це якісь несприятливі для неї умови, створені суспільним макросередовищем, кризовими соціально-економічними обставинами. Вони не витікають з самої сутності, природи сім'ї, а е лише середовищем для її існування. Друга група - проблеми, які існують у сфері сімейного життя навіть за сприятливих зовнішніх умов. Вони породжуються зміною, самостійним розвитком сім'ї (наприклад, переходом від авторитарної сім'ї до демократичної).

У нашій країні впродовж десятиріч гострою проблемою, яка і досі невирішена, було забезпечення сім'ї власною квартирою або будинком. Наприкінці існування СРСР у найбільших містах кількість сімей, що перебувала на обліку на одержання житла, становила 12-32% від загальної кількості міських сімей (у Києві - 26%). Не беручи до уваги якість житла і його розміри (у нас його розміри приблизно в 3 рази менші, ніж в США, де корисна площа житла на сім'ю становить 145 м²), скажемо, що в Україні понад 2 млн. сімей потребує житла. Ця цифра враховує лише тих, хто згідно з існуючими в нашій країні нормами має право стати в чергу на отримання житла. Досить сказати, що оптимальні за нинішніми стандартами 5-6 кімнатні квартири для сімей з 3-4 дітьми у нас взагалі навіть не передбачаються проектами. Багато сімей, де є діти, живуть в однокімнатних квартирах.

Те ж саме можна сказати і про харчування. Навіть в колишні «кращі» роки жінок виснажувало стояння в нескінченних чергах за продуктами. При всій їх дешевизні до раціональних норм споживання було далеко. І дешевизна також була відносною (порівняно з промисловими товарами). А взагалі сім'я з чотирьох чоловік витрачала на харчування 60% бюджету (в США – 15%). За умови ж досягнення кількості та якості харчування американської сім'ї нашій сім'ї було потрібно 180% бюджету, тобто 2 міс. працювати, щоб місяць харчуватись. Однак тепер у нас погіршилися навіть колишні скромні показники в цій сфері.

Економічний спад упродовж ряду років призвів до того, що в Україні демографічна ситуація вже не керується з боку держави і набуває різко негативного характеру. У 1991 р. вперше смертність населення України на 50 тис. перевищила народжуваність, і відтоді ця тенденція зберігається.

Для простого відтворення населення сумарний коефіцієнт народжуваності має становити не менш ніж 2,2 дитини, а для розширеного - 2,5 дитини.

Чинники соціально-економічного характеру, що виступають зовнішніми умовами існування сім'ї, впливають і на саму роль сім'ї в суспільстві, її внутрішні тенденції розвитку. Наприклад, втрата сім'єю ролі посередника у відносинах між індивідом і суспільством виявляється в тому, що наявність і розмір сім'ї тепер є нейтральним, а найчастіше навіть негативним чинником у всіх найважливіших моментах життя людини: при влаштуванні на роботу, в матеріальному забезпеченні, в підвищенні професійного рівня тощо. Багатодітні сім'ї у нас завжди жили гірше, ніж малодітні. Тепер же такі сім'ї потрапили в критичну ситуацію.

Іноді навіть прогресивний розвиток сім'ї породжує труднощі й проблеми. Так, перехід від традиційної авторитарної сім'ї до сучасної егалітарної, демократичної посилює конфлікти в сім'ї. Тут можна провести аналогію з суспільством в цілому та його політичним режимом зокрема. В умовах, коли панує диктаторський, авторитарний режим у суспільстві зовні все спокійно, хоча навряд чи всі соціальні групи задоволені таким становищем. В умовах демократії є можливість виявляти свої бажання, претензії кожній соціальній групі, індивідам. Тут зовні порядку менше, йде нескінченне з'ясування позицій політичних суб'єктів, і порядок визначається мірою розвиненості громадянського суспільства, його політичною і загальною культурою. У авторитарній сім'ї, де голові сім'ї беззаперечно підкоряються дружина і діти, існує порядок, але без урахування особистих побажань, психологічного стану більшості її членів. У демократичній, егалітарній сім'ї відносини будуються значно складніше, тому тут проблем більше.

У XX ст. практично у всіх розвинених країнах розпочалося інтенсивне залучення жінок до суспільного виробництва.

У США вони становлять приблизно 44% зайнятих, у нас - більше ніж 50%, а є галузі майже повністю фемінізовані, де жінки становлять головний контингент працівників (наприклад, в освіті, медицині тощо). У нас жінки становлять більше ніж половину осіб з вищою освітою. І хоча наші жінки за рівнем зарплати відстають від чоловіків (у них вона становить 53-86% від заробітку чоловіків, на відміну, наприклад, від Швеції, де цей показник перевищує 90%), проте вони відчувають себе соціально-економічно незалежними.

Крім того, впродовж десятиріч впроваджується ідеологія емансипації, рівноправності жінок і чоловіків. Якщо раніше свобода чоловіка в сім'ї уживалася поруч з несвободою жінки, то тепер жінка стала також вільною, як і чоловік (принаймні психологічно вона вимагає цього). Свого часу Г. Спенсер сформулював «закон рівної свободи», за яким людина вільна робити, що вона хоче, доки не зачіпає рівної свободи іншого. Отже, конфлікти в сучасній сім'ї приречені самим прогресом, і вони можуть стримуватися лише взаємними поступками чоловіка і дружини. Те, що тепер сім'я будується не на прозаїчному фундаменті економічного інтересу, а на почутті любові, не робить її міцнішою, а тим більше безпроблемною.

Викладене виявляється в тому, що в наш час набагато більше розлучень, ніж це було раніше. Наприкінці 80-х років у СРСР кожний третій шлюб закінчувався розлученням (у 1950 р. на 100 укладених шлюбів було всього 3 розлучення). В Україні цей показник становив більше ніж 40%. Ця тенденція збереглася і нині. У деяких містах ця цифра ще вища. Цікава історична довідка: в давньому Римі впродовж 230 років не було жодного випадку, коли б чоловік пішов від дружини або дружина від чоловіка.

Аналогічна ситуація спостерігається у всіх розвинених країнах, за винятком, можливо, Японії, де вплив індустріального розвитку ще не встиг послабити традиційно міцні сімейні відносини. До речі, хоча в Японії також зростає кількість розлучень, але загалом сім'я тут є предметом особливої турботи і держави, і бізнесу, і суспільства. Багато великих фірм мають у своїх штатах інструкторів з роботи з сім'єю. Понад 40 тис. штатних співробітників і 16 тис. добровольців у країні займаються реалізацією програми планування сім'ї. Було встановлено, що 70% усіх надзвичайних випадків на виробництві пов'язані із сімейними обставинами, причому батьки багатодітних сімей більше схильні до стресів на службі. Ведеться роз'яснювальна робота проти абортів тощо. І результати досягнуті разючі. Якщо в 1950 р. 95,4% пологів тут приймалося поза медичними установами, високою була дитяча смертність, різні хвороби, епідемії, то до теперішнього часу дитяча смертність зменшилася в 12 разів і є найнижчою в світі. Природжені дефекти в немовлят трапляються в чотирьох випадках з тисячі і до 2-3 літнього віку найчастіше усуваються. Тут найвища тривалість життя, незважаючи на дуже інтенсивний трудовий ритм.

Говорячи про стійкість тенденції зростання розлучень у нашому суспільстві, треба виділити основні причини цього явища. Їх можна поділити на три групи: етично-психологічні, економічні та фізіологічні.

Дослідження показують, що найчастіше причиною розлучення стає пияцтво, алкоголізм, які, в свою чергу, нерідко пов'язані з жорстоким ставленням до іншого члена подружжя і дітей. Систематичне пияцтво призводить до деградації особистості, розпаду духовного зв'язку подружжя. Ця причина веде до розпаду сім'ї приблизно в кожному четвертому випадку (за визначенням суду, а при опитуванні самих розведених жінок ця причина фігурує у 50% випадків).

Друга за важливістю причина розлучень — подружня зрада. Подружня вірність є однією з головних умов етичності шлюбу. Звичайно, в основі самих зрад найчастіше лежить порушення духовної та сексуальної гармонії. Іноді тут виявляється нерозуміння того, що кожному віку притаманний певний тип відносин між статями, що любов як пристрасть з роками проходить, змінюючись на глибоку прихильність іншого роду. Замість того, щоб примиритися з цим неминучим ходом подій, дехто намагається повернутися до вже пережитих фаз любові навіть ціною подружньої зради. В 60-70-х рр. ХХ ст. спостерігалася тенденція зниження відсотка розлучень з цієї причини (приблизно з 16 до 10%). Ймовірно, тут позначилося не стільки зниження кількості зрад, скільки зниження рівня вимог з боку суспільної та індивідуальної моралі, відгомони «сексуальної революції» на Заході дійшли і до нас.

Як причина розлучень фігурує також «несумісність характерів». Під нею розуміють неуживчивість, запальність, дратівливість. Нерідко вони самі є наслідком інших причин. Різні погляди на життя, його цілі можуть вести до порушення нормальних відносин у сім'ї, до нервово-психологічних зривів і, зрештою, роблять неможливим спільне життя.

Причиною розлучень може бути і втручання родичів у сімейне життя, особливо під час спільного проживання. Тут переплітаються етично-психологічні та економічні аспекти.

Слід особливо підкреслити, що глибинною причиною розлучень часто виступає безвідповідальне відношення партнерів до своїх сімейних обов'язків. Відсутність відповідальності сприяє розвитку таких вад, як пияцтво, подружня зрада тощо. Нерівномірний розподіл роботи по дому, перевантаженість жінки або, навпаки, небажання дружини займатися «дрібницями побуту» може порушити психологічну рівновагу в сім'ї. Загалом у нас жінка витрачає на домашню роботу в 2—3 рази більше часу, ніж чоловік, причому з 20-х років це співвідношення не змінилося. У місті жінка витрачає на домашню працю 40 годин на тиждень.

Зберігаються також причини розлучень економічного характеру. Найгострішою тут є житлова проблема. Хоч аналіз показує, що матеріально-житлові умови як чинник, який пов'язує подружжя і як причина розлучень у відсотковому відношенні виглядає незначним (близько 3%), але він може породжувати інші негативні моменти, які потім фігурують як причини розлучень.

І, нарешті, третя група причин розлучень має фізіологічний характер: фізіологічна невідповідність, неможливість мати дітей, хвороби. В сукупності ці чинники становлять, за різними даними, 10-15% причин розлучень.

У соціологічних дослідженнях сім'ї з'ясовується багато різних причин і мотивів її розпаду. Але, ймовірно, найзагальнішою причиною є те, що найбільші соціальні зміни в суспільстві (передусім урбанізація) значно випередили духовний, етичний, культурний розвиток членів суспільства. Старі устої зруйновані, нові не створені. Тут наочно виявляється стан аномії, коли для індивідів втрачають значущість соціальні норми.

Характерною ознакою сучасної сім'ї є автономія її членів. Чим вищий рівень культурно-цивілізаційного розвитку суспільства, тим більше член такого соціуму усвідомлює себе як індивідуальність, тим більші його потреби у відокремленні. В родині, зокрема, автономність виявляється в тому, що інтереси обох членів подружжя значно ширші, ніж суто сімейні, і коло значущого спілкування для них виходить за її межі. Їхня сімейна поведінка регулюється не стільки звичаями, традиціями і зовнішніми впливами, скільки індивідуальними уявленнями, естетичним ідеалом і моральними цінностями. Сім'я активно реагує на зростання автономності своїх членів. З'являються нові форми сімейних структур: шлюбні контракти на певний час, шлюб з трирічним випробувальним терміном (без народження дітей), «громадянський шлюб» (тобто шлюб за згодою сторін, але без реєстрації), «дистанційні шлюби» (окреме проживання подружжя з терміновими зустрічами), «конкубінат»(коли сім'я розпалася і її члени мають власне життя, але дітей виховують спільно), шлюб між особами однієї статі, груповий шлюб-комуна тощо.

І хоча деякі вчені вже говорять про занепад нуклеарної сім'ї та її зникнення, більшість вважає, що сім'я і в майбутньому залишиться в суспільстві.

Література:

1. Бурова С.И. Социология и право о разводе. — Минск, 1979.

2. Бойко В.В. Рождаемость. Социально-психологические аспекти. — М.,1985.

3. Смелзер Н. Социология. — М., 1994.

4. Основы социологии. Курс лекцій / Под ред. А.Г. Зфендиева. — М., 1994. - Ч. 2.

5. Розин В.М. Беседы о любви и семейных взаимоотношениях // Социально-полит. журнал. — 1993. — №4.

6. Стельмакович М.И. Социальная проблема нравственной подготовки к семейной жизни (на материалах Украини) // Социс. — 1990. - №9.

7. Синельников О.В. Социально одобряемие причины разводов в прошлом и настоящем // Социс. — 1992. — №2.

8. Харчев А.Г. Брак и семья в СССР. - М., 1979.

9. Харчев А. Г., Мацковский М. С. Современная семья и ее проблемы. — М.,1978.