Про роль інклюзивного навчання в формуванні рівня особистісного здоров’я дітей хворих на епілепсію

Корнієнко В.В.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Фоменкова Н.В.

Головний лікар КЗ «ДДМКЛ №5 ДОР»

На сучасному розвитку науки, є сформованим уявлення про те, що у ґенезі психологічних змін при епілепсії окрім біологічно-патологічних факторів важливе значення мають індивідуально-особистісні та мікросередові фактори, які включають соціально-побутові чинники, реакцію особистості на хворобу, реакцію оточення, а також пов’язані з цим емоційні переживання людини на хворобу[4].

Доведено, що у дітей варіативність психічних змін при епілепсії пов’язана з різноманіттям патогенетичних факторів, поєднання яких і зумовлює формування окремих типів стійких змін психіки, що регулюють психічне здоров`я [3].

Аналіз стану дослідження психологічних особливостей підлітків, хворих на епілепсію, свідчить про те, що вітчизняні і зарубіжні дослідники приділяють особливу увагу особливостям інтелектуальної сфери (Дзюба С.В., Сорокіна К.Д., Селицький Г.В., Усачьова О.Л., Полонська Н.М., Яхно Н.М., Якуніна О.М.), відношенню до хвороби (Вассерман Л.І., Ігнатьєва Н.Д., Каубиш В.К., Харітонов В.А.), особистісті хворих на епілепсію (Громов С.А., Якуніна О.Н., Шванцара Й.), сімейному взаємоставленню (Ігнатьєва Н.Д.).

На нашу думку, дуже важливим є вивчення особливостей особистісного здоров`я дітей підліткового віку хворих на епілепсією під впливом інклюзивного навчання так як підлітковий вік є сензитивним періодом для розвитку самосвідомості, формування Я-концепції та особистісного росту. Цілісне уявлення про особливості формування особистісного здоров`я дітей, хворих на епілепсію дасть змогу визначити чинники, які впливають на його збереження та в разі потреби намітити заходи для запобігання виникненню психологічних розладів та налагодження шляхів щодо психологічної реабілітації [5].

Вибір предмету дослідження - ролі інклюзивного навчання в формуванні рівня особистісного здоров’я дітей хворих на епілепсію зумовлений саме факторами подальшого формування особистісного здоров’я дітей в позитивному розрізі. А також тим, що відношення до навчання, до процесу лікування, до перебігу хвороби, взаємовідносини з однолітками та батьками у подальшому будуть визначатися сформованими особливостями особистості.

Доведено, що одним із факторів ускладнення ситуаціїї щодо розвитку особистості є хвороба, але якщо вона є хронічною, то це завжди є стресом не тільки для дитини, а й для її родини. Тому постає проблема виховання й розвитку хворої дитини, що проявляється цілим набором складнощів як для членів родини, так і для вчителів.

Науковцями, що вивчали проблему навчання та розвитку хронічно хворих дітей, у тому числі хворих на епілепсію доведено, що навчання таких дітей з спільно з їхніми здоровими однолітками сприяє їх соціальній адаптації, а отже позитивно впливає на особистість. Таке навчання є корисним також і для здорових дітей, бо вони вчаться розуміти проблеми інших, стають більш толерантними, а іншими словами у них формується нова філософія стосовно ставлення до хворих дітей.

На основі вище сказаного, можна зазначити, що одним із шляхів збереження особистісного здоров`я є інклюзивне навчання як система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу, що забезпечить рівний доступ до якісної освіти дітям хворим на епілепсію із застосуванням особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням їх індивідуальних особливостей. Звичайно, у цьому контексті постає необхідність розробки особистісно орієнтованих індивідуальних планів і програм; методичних рекомендацій щодо, належної організації інклюзивного навчання і комплексної реабілітації, критеріїв оцінювання навчальних досягнень дітей у межах освітньої інклюзії, забезпечення навчальних закладів необхідною матеріально-дидактичною базою, що дозволятиме здійснювати інклюзивне навчання.

Діти хворі на епілепсію завдяки інклюзивному навчанню зможуть розвиватися в родинному оточенні та мати доступ до всіх ресурсів місцевої громади, завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшуватиметься когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей. Діти завдяки інклюзивному навчанню вчитимутися природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей, налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них, співробітництву, поводитися нестандартним чином, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Отже, рівень особистісного здоров’я дітей хворих на епілепсію залежить не тільки від грамотно організованого медико-психолого-педагогічного супроводу, а і від впровадження щодо таких дітей інклюзивного навчання, яке має відображати одну з головних демократичних ідей – усі діти є цінними і активними членами суспільства.

Бібліографічні посилання.

1. Ананьев Б. Г. К постановке проблемы развития детского самосознания. //Избр. психол. труды. – М.: Педагогика, 1980.

2. Божович Л И. Личность и ее формирование в детском возрасте.-М„ 1968. -464с.

3. Болдырев А.И. Психические особенности больных эпилепсией. -М.: Медицина, 2000. 370с.

4. Вассерман Л И. Психологическая диагностика отношения к болезни у больных эпилепсией. // Современные методы исследования и

5. Кузьминова М.В. Изменения личности при эпилепсии // Российский психиатрический журнал. 2000. - №3. - с.60-65.

6. Наказ міністерства освіти і науки України від 01.10.2010 №912 (Концепція розвитку інклюзивної освіти).