Сокур А. В.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Страх самореалізації
У сучасному
суспільстві досить поширеними явищами є страх самореалізації та відсутність
сенсу життя, котрі, на нашу думку, є взаємопов’язаними. Люди не проживають своє
життя повноцінно, не можуть насолоджуватися ним в повну міру. Тож дана
проблематика в наш час постає досить гостро.
Поняття
страху самореалізації в психології дуже часто вживається з синонімами: комплекс
Іони (А. Маслоу) [3], страх власної величі, «прагнення уникнути поклику
свого таланту» (А. Маслоу) [3], «страх власного розквіту» (Р. Уолш) [6]; уникнення
духовного зростання (А. Анг'ял) тощо.
Найбільш
повно ця категорія представлена в теорії самоактуалізації А. Маслоу. І
хоча ним термін «комплекс Іони» вживається в контексті саме процесу
самоактуалізації, нам вважається правомірним його вживання і в якості синоніма
до терміну «страх самореалізації».
Термін
«самореалізація» часто є синонімом термінів «реалізація своїх можливостей» і
«самоактуалізація». Всі вони описують дуже близькі явища: повну реалізацію
наших справжніх можливостей (К. Хорні) [8], прагнення людини до найбільш
повного виявлення і розвитку своїх можливостей і здібностей (К. Роджерс) [5],
внутрішню активну тенденцію розвитку себе, щось на зразок істинного
самовираження (Ф. Перлз) [4], прагнення людини стати тим, чим вона може стати
(А. Маслоу) [3].
Розмірковуючи
про особистісне зростання, А. Маслоу вказує, що цей процес часом болючий і
небезпечний. Власне ідея «пригнічення», «уникнення духовного зростання»
належить А. Анг'ялу. А. Маслоу говорив про неї як про «страх власної
величі» чи «прагнення уникнути поклику
свого таланту» [2].
Комплекс Іони
А. Маслоу пояснює як переживання несвідомої тривоги і страху перед
самовдосконаленням і розвитком своїх здібностей, що обумовлюють зниження рівня
домагань, перешкоджають особистісному
зростанню і зменшують шанси самоактуалізації людини і досягнення успіху.
Відмова від спроб повної реалізації своїх здібностей дестабілізує особистість і
часто є причиною виникнення неврозу.
Люди з
комплексом Іони віддають перевагу безпеці, а саме середнім, які не потребують
багатьох досягнень, цілям, на відміну від цілей, що вимагають повноти власного
розвитку. «Чим вище піднімешся, тим болючіше падати» - на такій філософії
будують своє життя мільйони людей. Вони не досягають великих цілей, але це, як
їм здається, є гарантією того, що їх минуть невдачі
і важкі розчарування. Комплекс Іони полягає в боязні людини реалізувати
власні природні здібності, в страху змінити своє, нехай нецікаве і обмежене,
але так чи інакше налагоджене існування, отримавши можливість пережити новий досвід.
Відмінною
рисою людей з комплексом Іони є схильність до депресії і тривог. Крім того,
вони надають величезну значущість речам апріорі банальним і несуттєвим.
Ставлять перед собою невагомі цілі і довго «святкують перемогу», досягаючи їх.
На думку А.
Маслоу люди з комплексом Іони самостійно прирікають себе на безперервний
самообман: «Бажаючи уникнути певних ризиків, пов'язаних з подоланням труднощів,
з самовдосконаленням і з внутрішнім прогресом, вони фактично спочатку живуть
так, наче їх спіткала тотальна невдача» [2, с. 48].
Коріння
комплексу Іони можна угледіти в тому, що люди бояться відірватися від усього
звичного, втратити контроль над тим, що вже є.
З одного боку
«комплекс Іони» - це захисний механізм, який рятує людину від зайвої
відповідальності і стресових ситуацій, а з іншого боку - такий захист може
завдати ще більшої шкоди, ніж те, від чого він захищає. Людина з таким
комплексом, переконавшись у своїй вигаданій нікчемності, може бігти від сім'ї,
від реалізації в професійній сфері, від елементарного самозахисту і т.ін.
Проаналізувавши
феномен страху самореалізації, нам вбачається, що провідною його
характеристикою є такий елемент, як низький рівень осмисленості життя. Людина з низькою
осмисленістю життя у кращому випадку знаходиться в екзистенційному вакуумі, і в
даному стані мова про самореалізацію навіть не йде, вона не знає, що їй
необхідно і в якому напрямі необхідно докладати зусилля. Люди ж, схильні до
самореалізації, характеризуються високою осмисленістю життя, вони ясно
розуміють свої бажання, вподобання, цілі, і наполегливо рухаються у напрямку їх
вдоволення. Осмислене життя є запорукою духовної рівноваги,
душевного благополуччя в широкому значенні слова,
а відсутність сенсу
життя призводить до формування особливого
типу захворювання - ноогенного неврозу
(за В. Франклом).
Конструкт страху
самореалізації вивчався раніше лише на теоретичному рівні, описово, емпіричні
дослідження на дану тему не проводилися. Тож усі елементи даного явища виділені
лише теоретично, і нам вважається за необхідне перевірити дані, спробувати
емпіричним шляхом виділити страх самореалізації, а також розглянути, наскільки
страх самореалізації притаманний студентам на початкових етапах їх професійної
самореалізації.
В
ході теоретичного аналізу нами було виявлено, що структура страху
самореалізації включає наступні компоненти, для виміру яких були використані
наступні методичні матеріали: осмисленість життя (Тест смисложиттєвих
орієнтацій (СЖО) Д. О. Леонтьєва), активність у досягненні успіху та його оцінка
(таким чином ми спробували побачити страх успіху; за допомогою методики
особистісного диференціалу), доброзичливість (у теорії люди зі страхом самореалізації
мають недоброзичливе ставлення до тих, хто досяг успіхів), сумлінність та
відкритість новому досвіду (П’ятифакторний опитувальник особистості в
модифікації Л. Ф. Бурлачука), самовпевненість та самоприв’язаність (таким чином
намагались виділити страх змін, ставлення до себе; методика дослідження
самоставлення С. Р. Пантілеєва), самооцінку, рівень
домагань (методика дослідження самооцінки
Дембо-Рубінштейн) та мотивацію на досягнення успіху або уникнення невдач
(модифікація теста-опитувальника Е. Мехрабіана для виміру мотивації на
досягнення (ТМД), запропонована М. Ш. Магомед-Еміновим). Обробка результатів
дослідження проведена за допомогою математико-статистичних
методів (кластерний аналіз), оцінка міжкластерних розбіжностей за
критерієм φ*-кутове перетворення Фішера.
Вибірка
дослідження
складалась із студентів віком 19-20 років факультету психології і факультету
суспільних наук та міжнародних відносин загальною кількістю 35 осіб (14 юнаків та 21
дівчина). Ми вважали за доцільне досліджувати саме вибірку студентів, адже вони
знаходяться на початковому етапі професійної самореалізації і представляють
особливий інтерес, так як можна припустити, що в цьому віці дане явище
піддається коригуванню і ще не являється сталою характеристикою особистості.
Основною гіпотезою нашого
дослідження було припущення, що люди
зі страхом самореалізації мають нижчі рівні за такими показниками як
осмисленість життя (цілі в житті, процес життя, чи інтерес та емоційна
насиченість життя, результативність життя, чи задоволеність самореалізацією,
локус контролю – Я (Я – господар життя), локус контролю – життя, чи керованість
життя), активність у досягненні успіху, оцінка себе у процесі досягнення
успіху, доброзичливість, сумлінність, відкритість новому досвіду,
самовпевненість, самооцінка, рівень домагань, мотивація досягнення, та вищий
рівень самоприв’язаності, ніж у людей з відсутністю страху самореалізації.
В
результаті кластерного аналізу (алгоритм К-середніх) вибірку досліджуваних було
розподілено на дві групи, що максимально відрізняються за середніми величинами
усіх відібраних для аналізу показників.
За
допомогою критерія φ*-кутове перетворення Фішера
було встановлено, що кластер 1, у який увійшло 14 досліджуваних, статистично
значуще відрізняється (на рівні р<0,05) від кластеру 2, що об’єднав 21
досліджуваного, за переважною більшістю показників [див. табл. 1].
Таблиця 1. Характеристика
розбіжностей досліджуваних кластерів за основними елементами страху
самореалізації
|
Показник |
Відсоткова частка осіб, які мають високий рівень за відповідним показником |
Показник розбіжностей за критерієм φ* - кутове
перетворення Фішера |
|
|
1 кластер (без страху самореалізації) |
2 кластер (зі страхом самореалізації) |
||
|
Осмисленість
життя |
92,9% |
14,3% |
5,292* |
|
Цілі
в житті |
92,9% |
19,0% |
4,927* |
|
Процес
життя |
85,7% |
23,8% |
3,904* |
|
Результативність
життя |
92,9% |
19,0% |
4,927* |
|
Локус
контролю - Я |
92,9% |
28,6% |
4,269* |
|
Локус
контролю - Життя |
92,9% |
33,3% |
3,976* |
|
Оцінка |
85,7% |
33,3% |
3,292* |
|
Активність |
64,3% |
38,1% |
1,539 |
|
Доброзичливість |
92,9% |
38,1% |
3,687* |
|
Сумлінність |
78,6% |
38,1% |
2,464* |
|
Відкритість
досвіду |
50,0% |
52,4% |
0,139 |
|
Самовпевненість |
57,1% |
38,1% |
1,11 |
|
Самоприв’язаність |
64,3% |
33,3% |
1,829** |
|
Самооцінка |
64,3% |
38,1% |
1,539 |
|
Рівень
домагань |
42,9% |
57,1% |
0,826 |
|
Мотивація
досягнення успіху |
42,9% |
57,1% |
0,826 |
Примітка.
* - усі розбіжності на рівні значущості p≤0,01.
** - усі розбіжності на рівні
значущості p≤0,05.
Таким чином, у людей зі страхом самореалізації виявився нижчий рівень: осмисленості
життя, цілей в житті, інтересу та емоційної насиченості життя, результативності
життя, чи задоволеності самореалізацією, за показником локус контролю – Я (Я –
господар життя), за показником локус контролю – життя, чи керованість життя,
оцінки успіху, доброзичливості, самоприв’язаності. Не були виявлені значимі
розбіжності у наступних показниках: активність, відкритість досвіду,
самовпевненість, самооцінка, рівень домагань та мотивація до досягнень.
Отже, люди зі
страхом самореалізації не сприймають процес свого життя як цікавий, емоційно
насичений і наповнений сенсом, не усвідомлюють того, чого вони справді прагнуть
і куди іде їхнє життя, що вони роблять для того, щоб отримати бажане, що ще
треба зробити, заради чого вони докладають зусилля, і яких наслідків очікують. У таких людей відсутня віра у свої сили контролювати
події власного життя. Вони не досягають великих цілей, що, як їм здається, є
гарантією того, що їх оминають крахи і тяжкі розчарування. Для них
характерний фаталізм, переконаність в тому, що життя людини непідвласне
свідомому контролю, що свобода вибору ілюзорна і безглуздо загадувати будь-що
на майбутнє. Для людей зі страхом самореалізації характерне критичне ставлення
до себе у процесі досягнення успіху, невдоволеність власною поведінкою, рівнем
досягнень, недостатній рівень прийняття себе. Для них характерний нижчий рівень
самоприв’язаності, ніж у людей без страху самореалізації, що, на нашу думку,
може свідчити про те, що вони не дуже сильно цінують свої якості, здібності, не
вдоволені ними, і, як наслідок, не прив’язуються до них. Як вже було зазначено,
такі люди віддають перевагу хай і нецікавому та обмеженому, але так чи інакше
налагодженому існуванню, замість того, щоб пережити новий неординарний досвід. Люди,
котрим притаманний страх самореалізації, характеризуються більш низьким рівнем
доброзичливості та сумлінності.
Не були
виявлені значущі розбіжності у наступних показниках: активність, відкритість
досвіду, самовпевненість, самооцінка, рівень домагань та мотивація до
досягнень, тобто ці показники не пов’язані зі страхом самореалізації людини. Можливо
необхідно розширити методичний інструментарій, що надав би нам більш повну
картину досліджуваних явищ. На нашу думку, необхідна подальша розробка даної
теми, розширення її аспектів, більш детальне емпіричне дослідження, розгляд
інших структурних елементів страху самореалізації, адже явище страху
самореалізації добре псує людям життя.
Література
1.
Леонтьев
Д. Развитие идеи самоактуализации в работах А. Маслоу / Д. Леонтьев // Вопросы психологии. -1987. - № 3. - С.150–158.
2.
Маслоу А. Дальние
пределы человеческой психики / А. Маслоу. -
СПб.: «Евразия», 1997. – 430 с.
3.
Маслоу А. Психология
бытия: Пер. с англ. / А. Маслоу. -
М. : Рефл-бук, 1996. – 304 с.
5.
Роджерс К.
Клиентоцентрированная терапия / К. Роджерс. - М. : Рефл-бук,
1997. –320
с.
7.
Франкл В. Человек в
поисках смысла: Сборник: Пер. с англ. и нем. / В. Франкл; Общ. Ред. Л. Я. Гозмана и Д.
А. Леонтьева. - М.: Прогресс, 1990. — 367 с
8.
Хорни К. Невроз и
личностный рост. Борьба за самоосуществление / К. Хорни; пер. Е.И.Замфир; под
ред. М. М. Решетникова. — СПб: совм. изд. Вост.- Евр. ин-та психоанализа и БСК,
1997. — 316с.
9.
Bugental J.F.T. The Search for Authenticity: An existential-analytic
approach to psychotherapy. 2nd ed. Enlarged / J.F.T. Bugental. - New York:
Irvingston publs., 1981. — XXIV, 477 p.