Сельское хозяйство /2. Механизация сельского хозяйства

к.т.н. Миронюк О.С.

Львівський національний аграрний університет

ОЦІНКА РІВНЯ ЯКОСТІ ЗАСОБІВ МЕХАНІЗАЦІЇ ЗМІШАНИМ МЕТОДОМ

Технічним рівнем продукції називають відносну характеристику якості продукції, що ґрунтується на порівнянні характеристик показників, які характеризують технічну довершеність оцінюваної продукції, порівняно з базовими значеннями. Під час оцінки технічного рівня (рівня якості) продукції одного виду використовують диференційний, комплексний або змішаний методи [1].

Змішаний метод оцінки рівня якості продукції використовують у всіх випадках, коли: одиничних показників якості досить багато, вони різноманітні, а аналіз значень кожного показника ускладнений, що не дає змоги зробити узагальнений висновок про якість і технічний рівень продукції; узагальнений показник рівня якості, визначений комплексним методом, недостатньо повно враховує всі значущі властивості продукції і тому неадекватно характеризує якість аналізованих виробів.

У змішаному методі оцінку рівня якості технічної продукції розраховують за формулою:

, (1)

де р_і, р_іб – значення і-го показника якості оцінюваної продукції та базового зразка відповідно;

n – кількість одиничних показників, які враховуються самостійно;

р_г, р_г.б – значення головного узагальненого показника якості оцінюваної продукції та базового зразка відповідно;

g_i – параметр (коефіцієнт) вагомості і-го показника якості.

Показник Р_я, одержаний змішаним методом оцінки рівня якості продукції, є узагальненим і комплексним одночасно. Його значення суттєво залежить від вдалого вибору зразків для порівняння. Стандартні зразки для порівняння, які ще називають еталонами якості, поділяють на три групи: еталони, що відображають досягнутий рівень якості продукції (у галузі, в Україні, у світі), основним призначенням яких є сертифікація серійної продукції; еталони, що відображають перспективний рівень якості, які сприяють стимулюванню конкурентоспроможності продукції.

Показники якості еталону (одиничні й комплексні) називають базовими.

Значення параметрів (коефіцієнтів) вагомості, що входять у рівняння (1), визначають на основі: методу вартісних регресивних залежностей; методу граничних і номінальних значень; методу еквівалентних співвідношень; експертного методу. Ці методи відрізняються вихідною інформацією, але в разі правильного їх використання дають приблизно однакові результати.

У разі, коли для визначення значень одиничних або комплексних показників неможливо чи важко використати більш об’єктивні методи, наприклад вимірювальний або розрахунковий, застосовують експертний метод визначення коефіцієнтів вагомості. За способом проведення експертизи розрізняють: пряме вимірювання, ранжування та послідовне чи попарне порівняння.

Прямі вимірювання полягають у знаходженні значень фізичних величин чи показників якості у певних одиницях вимірювання (одиницях системи SI, балах, нормогодинах, гривнях тощо). Такі вимірювання є дуже складними і ставлять найвищі вимоги до кваліфікації експертів. Ранжування полягає у розміщенні об’єктів вимірювань чи показників якості продукції в порядку їх переваги за вагомістю. Порівняння показників якості полягає в послідовному чи попарному зіставленні об’єктів експертизи. У послідовному порівнянні об’єктів зіставляють кожний об’єкт експертизи із сукупністю всіх нижчих від нього за рангом. Проте найпростішим і найправильнішим з психологічної точки зору є попарне порівняння, за якого порівняння об’єктів здійснюється попарно. У зіставленій парі об’єктів одному з них, який вважається якіснішим (вагомішим), надається перевага, другому – ні.

Частоту переваг для і-го об’єкта експертизи (показника якості техніки), виставленого j-м експертом, знаходять як частку від ділення всіх переваг цього об’єкта на можливу кількість переваг, тобто

, (2)

де N – кількість переваг даних j-м експертом і-му об’єкту;

n – кількість експертів.

Вагомість показника якості одного об'єкта дослідження щодо показників якості інших об'єктів розраховують за формулою:

, (3)

де F_i,j – частота переваги надана j-м експертом і-му об'єкту експертизи;

C – загальна кількість оцінок, що враховуються, пов'язана з кількістю об'єктів експертизи m такою залежністю:

. (4)

Порівняльну оцінку засобів механізації сільськогосподарського виробництва (вітчизняного порівняно із закордонним) проводять в наступній послідовності. Значення ідентичних показників якості обох машин записують в табл. 1.

Таблиця 1

Одиничні показники досліджуваних виробів

№ п/п	Назва показника	Значення
		марка оцінюваного зразка	марка базового зразка

З переліку показників якості експертна група вибирає один головний показник, найбільш значущий, який відображає основне призначення виробу (об’єкта дослідження). Значення його для оцінюваного зразка р_г і для базового зразка р_гб розглядатимуться окремо від усіх решти.

Для всіх решти показників слід знайти коефіцієнти їх вагомості. Кожен експерт заповнює табл. 2 попарного порівняння, де вибрані показники якості виступають як об’єкти експертизи.

Таблиця 2

Результати попарного порівняння об’єктів експертом

№ об’єкта експертизи	№ об’єкта експертизи						Кількість переваг N	Частота переваг Fi,j
	1	2	3	4	5	m
1
2
3
4
5
m

Спочатку заповнюють верхню частину таблиці (над заштрихованою діагоналлю). Перший об’єкт експертизи (№1) попарно порівнюється (по горизонталі) почергово з об’єктом №2, потім №3, ..., №m. У відповідні комірки таблиці записується номер того об’єкта, який на думку експерта є більш значущим (має перевагу) у парі порівняння. Далі аналогічні порівняння здійснюються для об’єктів №2, №3, ..., №m-1. Після цього результати порівняння з верхньої частини таблиці ідентично відображаються в її нижній частині.

Для кожного з об’єктів експертизи визначається кількість його переваг N над іншими об’єктами, а за формулою (2) – частоту переваг F_i,j і записуються дані в табл. 2. За формулою (4) визначається загальна кількість рішень кожного з експертів. Коефіцієнти вагомості для кожного з об’єктів експертизи за підсумками рішень усіх експертів визначаються за формулою (3).

Рівень якості досліджуваного засобу механізації визначається за формулою (1) і робиться висновок про доцільність його застосування.

Література

1. Федюкин В.К. Методы оценки и управления качеством промышленной продукции / В.К. Федюкин, В.Д. Дурнев, В.Г. Лебедев – М.: Филинъ. – 2001. -328 с.