СИНТЕЗ, ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ТА БІОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ДЕЯКИХ НОВИХ 5-БРОМФУРАНПОХІДНИХ 1,2,4-ТРІАЗОЛ-3-ТІОНІВ

Колісниченко С. М., Парченко М. В., д.фарм.н. Панасенко О. І., д.фарм.н. Книш Є. Г.

Запорізький державний медичний університет, Україна

Досягнення вітчизняних науковців в галузі фармацевтичної науки свідчать про перспективність пошуку біологічно активних молекул в ряді похідних 1,2,4-тріазол-3-тіонів. Слід зазначити, що великі синтетичні, а також біологічні можливості надає поєднання в одній молекулі структурних фрагментів 1,2,4-тріазолу та деяких гетероциклічних залишків. На сьогодні вітчизняний фармацевтичний ринок потребує впровадження нових оригінальних високоефективних та малотоксичних лікарських засобів, які б могли скласти гідну конкуренцію імпортним препаратам. Літературні джерела свідчать про те, що система 1,2,4-тріазолу володіє рядом переваг по відношенню до інших гетероциклічних молекул. Саме тому, цілеспрямований органічний синтез біологічно активних сполук серед нових похідних 1,2,4-тріазол-3-тіону є важливою частиною створення потенційних ліків.

Метою наших досліджень було синтез нових 5-бромфуранпохідних на основі ядра 1,2,4-тріазол-3-тіону, дослідження фізико-хімічних, біологічних властивостей, а також встановлення закономірностей між біологічною дією та будовою отриманих сполук. По-перше, ми вважали за доцільне дослідити реакції утворення відповідних тіоацетатних кислот та перетворень у зазначеному ряді. Відомо, що гетерилкарбонові кислоти при прогнозованому пошуку фармакологічно активних субстанцій досить перспективні у біологічному аспекті. Літературні джерела свідчать, що введення карбоксильної групи до структури 1,2,4-тріазолу різко підвищує біологічну активність молекул. Слід зазначити, що тіокарбонові кислоти на основі ядра 1,2,4-тріазолу виявляють високу противірусну, антиоксидантну, імуностимулюючу, протизапальну активність. Незважаючи на незаперечні успіхи і все зростаючий обсяг робіт по отриманню 1,2,4-тріазолвмісних карбонових кислот синтез цих сполук, які включають перелічені вище фрагменти, залишаеться актуальним, має теоретичну і практичну значимість.

По-друге, більшість гетерилкарбонових кислот у тому числі і 4-арил-1,2,4-тріазол-3-тіокарбонові кислоти важко розчинні у воді, тому для отримання водорозчинних сполук, синтезовані солі. Розширюючи арсенал потенційних фармакологічно активних молекул, а також створюючи основу для подальшого синтезу нових структур, були синтезовані відповідні естери. З літературних джерел відомо що, гідразиди карбонових кислот і їх похідні знаходять широке застосування в якості біологічно активних речовин, використовуються для лікування туберкульозу, вірусних інфекцій, інших захворювань, а також використовуються в органічній хімії. У зв’язку з цим доцільно було синтезувати аміди та гідразиди відповідних кислот.

Будова всіх синтезованих сполук підтверджена сучасними фізико-хімічними методами аналізу, а їх індивідуальність – хроматографічно.

Для більшості отриманих речовин вивчена гостра токсичність, протимікробна, протигрибкова, антиоксидантна, діуретична активності. Для водорозчинних сполук показник LD₅₀ знаходиться в межах 426±22-760±33 мг/кг. Введення в молекулу в якості катіону залишки метиламіну підвищує гостру токсичність. Солі з неорганічними основами менш токсичні ніж солі з органічними основами. Перехід кислот до гідразидів та амідів зменьшує гостру токсичність сполук . Подовження естерового радикалу або уведення ароматичного радикалу в четверте положення ядра 1,2,4-тріазолу призводить до незначного підвищення гострої токсичності відповідних естерів. Слід відзначити, що найбільшу протимікробну активність серед досліджених класів сполук мають молекули, фрагментом структури яких є нітрогрупа. Уведення цього замісника в молекули різко підвищує протимікробну активність. Також на відносно високому рівні протимікробної активності знаходяться похідні із залишком ізатину.

Заслуговують на увагу щодо діуретичної активності водорозчинні речовини, які максимально наближаються за силою дії до фуросеміду. Молекули цих сполук містять у своєму складі залишки амінів, тому можна припустити, що активність залежить від дії фрагментів катіону та аніону. Подовження вуглеводного радикалу при атому Сульфуру та N₄ атому 1,2,4-тріазолу незначно підвищує активність. Уведення ароматичних залишків замість аліфатичних за третім положенням 1,2,4-тріазолу, заміна аліфатичного радикалу на ароматичний за N₄ атомом 1,2,4-тріазолу суттєво не впливає на активність субстанції. Дослідження синтетичних, фізико-хімічних та біологічних властивостей сполук зазначеного ряду продовжуються.