К.е.н. Руденко І.В.
К.е.н.
Гаркуша Н.М.
Харківський
державний університет харчування і торгівлі, Україна
Для
ефективного здійснення торговельних операцій, отримання прибутку, залучення
іноземних інвестицій у фінансову сферу держави потрібний певний рівень конкурентоздатності
продукції. Проблеми дослідження конкурентоздатності продукції підприємств у
певний час розглядали такі учені, як М. Портер, Р.А Фатхутдинов, Т.Ф. Косянчук,
О.І. Драган, Л.М. Малярець, Л.О. Норік, А.Н. Тищенко,
Л.В. Гринів, А.Г. Наливайко, Є. В. Зарічанська, Д.Д. Радулов, О.Е. Кузьмин, Н.А. Дробітько, І.С. Комаренко та ін.
Проте
інформація, що існує з цього приводу, частіше за все має протирічний характер. Додаткового
обґрунтування потребує визначення сутності конкурентоздатності продукції
підприємства з урахуванням ринково-економічної ситуації, що склалася в Україні.
Тому, віддаючи належне науковим напрацюванням учених, вважаємо за необхідне
зробити уточнення щодо поняття «конкурентоздатності продукції».
Розглядаючи
визначення конкурентоздатності різних авторів, слід зазначити, що дехто цю
економічну категорію називає конкурентоспроможністю, а дехто
конкурентоздатністю. У зв’язку з цим виникає питання, а як доцільніше?
З одного боку
ці поняття є рівнозначними й кожне з них має право на існування. Якщо
розглядати буквально, то поняття конкурентоспроможність можна виразити як
спроможність до конкуренції, а конкурентоздатність – як здатність до
конкуренції. Звернемо увагу на лексичне значення слів «спроможність» і
«здатність».
За тлумачним
словником української мови здатність – це «уміння, а також можливість робити
які-небудь дії, або, здатність – індивідуальні особливості особи, що є суб’єктивними
умовами успішного здійснення певного роду діяльності» [1, с. 231]. Спроможність
– це «наявність здібностей, вміння здійснювати будь-що» [1, с. 395]. Але у
кожній спроможності може бути присутня вірогідна неспроможність. Немає і не
може бути абсолютно конкурентоспроможного або неконкурентоспроможного суб’єкта. Ці поняття зв’язані з ринком і часом, а також різними політичними,
соціальними, культурними й іншими факторами, що впливають на ринкову ситуацію
[2, с. 22]. Отже, на нашу думку, економічну категорію, яку ми вивчаємо,
доцільніше називати не «конкурентоспроможність», а «конкурентоздатність».
Як показало
дослідження, в економічній науці не склалося також чіткого визначення поняття «конкурентоздатність
продукції». Базовим для цього поняття служить термін «конкурентна перевага»,
який за М. Портером означає «…властивості товару або торгівельної марки, які
створюють для нього певну перевагу над конкурентами» [3, с. 122].
Між
наведеними у літературі визначеннями поняття «конкурентоздатність продукції» є
багато загального. У них говориться про «сукупність якісних і вартісних
властивостей продукції, які забезпечують задоволення конкретних потреб
споживачів на певному сегменті ринку» [4, с. 49]. Але чи вичерпується поняття «конкурентоздатність
продукції» лише сукупністю властивостей?
Одні автори, характеризуючи конкурентоздатність
продукції, говорять про «її перевагу у порівнянні з яким-небудь іншим товаром
(аналогічним за призначенням чи його замінником)» [5, с. 34].
Інші науковці називають конкурентоздатність продукції комплексним
показником, що характеризує ступінь її здатності задовольняти вимоги споживачів.
Так, Фатхутдинов Р.А., визначаючи термін «конкурентоспроможність продукції»,
говорить про «ступінь задоволення конкретної потреби у порівнянні з найкращою
аналогічною продукцією за наявності сертифіката якості» [6, с. 302].
Всі
ці визначення конкурентоздатності товару, на нашу думку, є не досить повними та
однобічними, бо висвітлюють продукцію лише через призму її характеристик і
здатність задовольнити потреби споживачів. Не враховується
здатність продукції забезпечувати
підприємству комерційний успіх.
Тому вважаємо необхідним говорити про
існування двох основних підходів до визначення конкурентоздатності продукції:
орієнтація на дослідження потреб споживачів і порівняння якісних показників; здатність
продукції забезпечувати підприємству комерційний успіх. Комплексне поєднання
цих двох підходів дозволить враховувати усі стадії формування продукції від
моменту її виробництва (включаючи технологічний рівень і якість виготовлення
продукції) до моменту її реалізації на ринку (включаючи відповідність до потреб
і витрати споживачів) [7, с.41].
Крім того, слід відзначити, що конкурентоздатність продукції визначається, з одного боку, якістю товару, його
технічним рівнем, споживчими властивостями та, з іншого – цінами,
установлюваними продавцями товарів. Але поєднувати обидва види конкурентних
переваг важко, тому стратегія забезпечення конкурентоздатності, як правило,
орієнтується або на низькі ціни, або на високу якість і задоволення потреб
(інтересів) споживачів. Окрім того, на конкурентоздатність впливають мода,
продажний і післяпродажний сервіс, реклама, імідж виробника, ситуація на ринку,
коливання попиту та інші фактори.
Таким чином, на нашу думку, найбільш повне висвітлення
поняття конкурентоздатності продукції дає таке її визначення – це комплексна
багатоаспектна характеристика, що відбиває здатність продукції відповідати
вимогам конкретного ринку в аналізованому періоді та
потребам забезпечення запланованих і стабільних результатів діяльності
підприємства. Тільки постійно підвищуючи якість продукції, додаючи їй нові,
необхідні з урахуванням зміни кон’юнктури ринку властивості й характеристики й
забезпечуючи одночасно зниження витрат на виробництво, можна сподіватися на
одержання максимального прибутку.
Література:
1. Тлумачний словник української мови [Текст] : спеціальна література / [під ред. А. Івченка]. – К. : Фоліо,
2005. – 540 с.
2. Зарічанська, Є. В. Оцінка рівня конкурентоспроможності
як шлях до ефективного управління фінансами [Текст] / Є. В. Зарічанська // Тези
доповідей Першої Всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих
вчених «Актуальні проблеми розвитку фінансово-кредитної системи України». –
Донецьк : ДонНТУ, 2008. – 188 с.
3. Портер, М. Конкуренція [Текст] : [пер. з англ.] / М. Портер.
– Издат. дом «Вильямс», 2005. – 608 с.
4. Косянчук, Т. Ф. Механізм діагностики
конкурентоспроможності продукції [Текст] / Т. Ф. Косянчук // Вісник ХНУ. – 2010.
– № 3. с. 48–50.
5. Драган, О. І. Управління конкурентоспроможністю
підприємств : теоретичні аспекти [Текст] : Монографія. К. : ДАКККіМ, 2006. –
160 с.
6. Фатхутдинов, Р. А. Управление конкурентоспособностью
организации [Текст] : Учебное пособие. –
М. : Издательство «Єксмо», 2004. – 544 с.
7. Малярець, Л. М., Норік, Л. О.
Економіко-математичні аспекти діагностики конкурентоспроможності підприємства [Текст] : Наукове
видання. – Харків : Вид. ХНЕУ, 2009. – 214 с.