Лихенко Таміла Дмитрівна

Академія муніципального управління,Україна

Удосконалення захисту комерційної та банківської таємниці як важливий чинник зміцнення фінансової стійкості банку

Важливою функцією держави є забезпечення економічної та інформаційної безпеки, і зокрема захист інститутів комерційної і банківської таємниці як одного з напрямів кримінально-правової охорони економічної системи України.

Через високу прибутковість комерційна і банківська таємниця привертають до себе підвищену увагу злочинного світу, маючи на меті вивідати секрети виробництва для заощадження свого часу і грошей на пошуки нових ідей і технічних інновацій, наслідком чого залишаються значні фінансові втрати банків, чи інших фінансових структур.

Сьогодні існує проблема недостатньої правової захищеності інститутів комерційної і банківської таємниці, яка загрожує фінансовій стійкості як підприємствам, установам, банкам, так й економічній та інформаційній безпеці держави. Необхідною передумовою ефективного правового захисту комерційної і банківської таємниці від протиправних посягань є виявлення і усунення юридичних недоліків, що вимагає проведення глибокого комплексного дослідження суспільних відносин суб’єктів господарювання, а також прийняття відповідних нормативно-правових актів [1].

Кримінальна відповідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну таємницю, встановлена у чинному КК України 2001 р. є ст. 231 “Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю” і ст. 232 “Незаконне розголошення комерційної таємниці” [2]. У 2004 р. дані норми доповнено терміном “банківська таємниця”. Проте з прийняттям кримінально-правових норм проблему відповідальності за вчинення цих злочинів ще далеко не вирішено. Складність застосування зазначених норм викликана відсутністю наукових розробок елементів складу злочинів і науково обґрунтованих рекомендацій щодо кваліфікації незаконного збирання з метою використання, використання і розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, і недосконалістю формулювання досліджуваних кримінально-правових норм.

Аналіз слідчо-судової практики показує, що зазначені злочини мають підвищену латентність, оскільки підприємства і банківські установи відмовляються подавати заяви до правоохоронних органів, щоб не знизити свій авторитет і не втратити довіру суспільства. За період 2007–20013 рр. порушено лише 18 кримінальних справ за ст. 231 КК України (по дев’яти з них провадження зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КПК, оскільки злочини вчинено за допомогою комп’ютерних мереж та Інтернету і особу винного встановити не вдалося) і 10 кримінальних справ – за ст. 232 КК.

Основна проблема стійкості банків пов'язана з нестабільною економікою України, яка робить тільки перші кроки у напрямку відкритого суспільства з метою знайти своє місце у господарських відносинах світу. Ця проблема визначається насамперед стабільністю економічного середовища, яке оточує банк. Таким чином, ринкова категорія “фінансова стійкість банку” відображає фінансовий стан банківської установи в існуючому середовищі.

При визначенні складу комерційної таємниці необхідно виходити з економічної вигоди і безпеки банку. Занадто таємна діяльність банку може призвести до втрати прибутку, оскільки умови ринку вимагають широкої реклами. Зневажливе ставлення до комерційної таємниці також може призвести до негативних результатів. Втрата 20 % інформації призводить до банкрутства фірм та банків у 60 випадках із 100. Внаслідок втрати банківської таємниці банком насамперед погіршуються ознаки кредитно-фінансової стійкості — це стабільність джерел доходу банку. До комерційної таємниці доцільно віднести інформацію, яка характеризує нові банківські технології, роботу в галузі створення умов для надання нових послуг, плани відкриття філій, проникнення на нові ринки чи в нові сфери [3].

Особливу увагу слід приділити охороні інформації, яку містять договори та угоди, що їх укладає банк. Зміст або окремі положення деяких з них безумовно можуть становити комерційну таємницю банку. В окремих випадках охороні підлягає не тільки зміст договору, але й сам факт його укладання.

Фінансова безпека банку визначається насамперед стабільністю і стійкістю фінансового стану банку, ступенем ефективності його фінансово-економічної діяльності, рівнем контролю за зовнішніми і внутрішніми ризиками, рівнем достатності власного капіталу, ступенем захищеності інтересів акціонерів [1].

Значний інтерес викликає така проблема, як банківська таємниця і боротьба з відмиванням (легалізацією) капіталів. Останнім часом в усіх європейських країнах приймається спеціальне законодавство у сфері боротьби з відмиванням коштів. У цьому зв’язку основним обов’язком для кредитних установ є встановлення особистості клієнтів та інформація третіх осіб. Трапляються випадки, коли так звана банківська таємниця приховує зловживання, пов’язані з розкраданням і відмиванням коштів [3].

Отже, стабільність і стійкість фінансового стану банку має досить велику залежність від рівня правової захищеності комерційної або банківської таємниці. Для підвищення рівня правової захищеності комерційної або банківської таємниці пропоную посилити та удосконалити відповідальність за розголошення комерційної або банківської таємниці, шляхом створення нового та окремого Закону України “Про комерційну та банківську таємницю”.

Література:

Живко З.Б. Банківська діяльність: Навчальний посібник / Живко З.Б., Просович О.П., Копитко М.І., Живко М.О., Семенчук Ж.В.; – К.: Алерта, 2012. – 248 с.

Кримінальний кодекс України: Затверджений Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131

Носік Ю. Правовий режим банківської таємниці в Україні // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні : Наук.-техн. зб. – К., 2010. – Вип. 2. – С. 31–39.