Економічні науки/10. Економіка підприємства

Вовк О.С., Боженьова І.М. – асистент

Вінницький торгово-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Економічний потенціал підприємства, як невід’ємна складова конкурентоспроможності

У сучасних ринкових умовах саме здатність підприємства створити гідну конкуренцію є передумовою його успішного функціонування. Високий рівень конкурентоспроможності підприємства повинен свідчити про ефективність його діяльності, гнучкість у адаптуванні до змін середовища функціонування, високу якість продукції та адекватну цінову політику, позитивність сприйняття споживачами бренду, торговельної марки компанії, високий рівень кваліфікації персоналу тощо. Посилення конкурентної боротьби та виконання сформульованих завдань діяльності підприємств в умовах динамічних економічних змін визначається наявним економічним потенціалом і його відповідністю можливостям ринку. Економічний потенціал окреслює наявні та приховані можливості, кількісний і якісний склад ресурсів, визначає стан підприємства в перспективі, шлях подальшого розвитку.

Складна ситуація на вітчизняних підприємствах в період кризи, відсутність необхідного розвитку і навіть стабільності відображає нераціонально використані ресурси, а в підсумку – невикористаний потенціал. Це зумовлює необхідність дослідження економічного потенціалу, його сутності та структури, для забезпечення стійких позицій підприємства на ринку, завоювання хорошої репутації, виявлення можливостей підвищення конкурентоспроможності з врахуванням перспектив прибутковості та зростання.

Дослідженням сутності економічного потенціалу підприємств та його впливу на конкурентоспроможність займалися такі вчені як: О.Ф. Балацький, Б.Є. Бачевський, В.Г. Биков, Л.С. Головков, Н.С. Краснокутська, І.В. Заблодська, Є.В. Лапін, Б.М. Мізюк, , О.С. Віханський, О.І. Олексюк, І.П. Отенко, О.О. Решетняк, І.М. Рєпіна, В.В. Россоха, В.Ф. Савченко, М.В. Савченко, М. Портер, О.С.Федонін та ін.

Економічний потенціал підприємства – це властивість носія забезпечити отримання максимального рівня стабільного прибутку у прогнозному періоді (рік, середній за галуззю строк окупності, середній строк корисного використання, т. і.) за умов найбільш повного використання його існуючого виробничого потенціалу та реалізації потенціалу розвитку, або отримання максимальної ціни продажу з врахуванням вказаних умов. [3, с.127]

Дискусійним є питання щодо структури економічного потенціалу. Основними підходами до його визначення є ресурсний, функціональний та змішаний.

Ресурсний підхід передбачає виділення структурних елементів за видами і характером ресурсів. За такого підходу в структурі може виділятися найбільша кількість складових: засоби праці, предмети праці, робоча сила та природні ресурси [5, с.352]. Різні дослідники розглядають різну кількість складових. У одному випадку до його складу рекомендується включати тільки засоби праці, в іншому – засоби праці і робочу силу, в третьому – засоби праці, робочу силу і природні ресурси, які застосовуються в процесі виробництва, в четвертому – засоби праці, робочу силу і предмети праці. Складовими елементами нижчого рівня є трудовий, природний, інвестиційний та інноваційний потенціали.

Варто зазначити, що ресурси підприємства є основою формування його потенціалу. Вони мають такі складові: кадрову, фінансову, матеріальну, просторову, технологічну, інформаційну та репутаційну. Кожна виділена складова являє собою елемент системи можливостей підприємства [2, с.65].

За функціонального підходу поділ на структуровані елементи здійснюється за видами діяльності підприємства: основні (постачання, виробництво, збут) та допоміжні (складання звітності, зберігання продукції, обслуговування виробничих фондів тощо). Використовуючи такий підхід, виділяють елементи: виробничий, логістичний, маркетинговий, управлінський та інші потенціали. Структура економічного потенціалу підприємства може збігатися з організаційною структурою підприємства, а може не збігатися.

Елементи економічного потенціалу у цьому випадку аналізуються за показниками, що характеризують якість, рівень виконання функції (виду діяльності), а елементи економічного потенціалу аналізують за показниками, що відображають рівень виконання певних видів діяльності (функцій): чим більший рівень виконання функцій, тим вищий економічний потенціал підприємства.

За змішаного підходу розрізняють декілька критеріїв поділу структури на складові елементи. Найпоширенішим є поєднання ресурсного та функціонального підходів, елементами виділяють ресурси підприємства та функції. Так, до елементів потенціалу підприємства належить все, що пов’язане з функціонуванням і розвитком підприємства. Зокрема, виділяють об’єктні та суб’єктні складові. Об’єктні складові пов’язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування. До них належать: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення. Суб’єктні складові пов’язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а є загальноекономічним, загальногосподарським чинником раціонального споживання об’єктних складових. До них належать: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління і маркетинговий потенціал[5, с.353].

Узагальнюючи усі визначені підходи, можна виокремити декілька елементів економічного потенціалу підприємства (рис. 1.).

Функціонування підприємства в умовах конкурентного середовища вимагає конкурентного аналізу, зокрема економічного потенціалу підприємства, та визначення рівня його конкуренто-спроможності порівняно з галузевими конкурентами.

Рис. 1. Структура економічного потенціалу підприємства [3, с.727]

Алгоритм визначення розміру економічного потенціалу підприємства повинен базуватися на порівняльному аналізі фактичного прибутку у базовому та поточному періоді з врахуванням змін факторів які впливали на результати діяльності підприємства у базовому і звітному періоді при визначенні очікуваного результату у прогнозному періоді під впливом нової системи факторів, існування якої також можна лише прогнозувати. За обґрунтованою у цій роботі концепцією неможливо оцінювати економічний потенціал в натуральних одиницях виміру, оскільки він є грошовим еквівалентом очікуваного у майбутньому результату розвитку та використання виробничого потенціалу в умовах прогнозованих обмежень зовнішнього середовища, у вигляді прибутку. Розглядати потенціал підприємства лише як його внутрішню властивість можна лише з метою аналізу, оскільки підприємство є невід’ємною частиною території на якій воно розташовано.

Зазначимо, що науковці і практики досить вільно вживають терміни “конкурентний потенціал” і “конкурентоспроможний потенціал”, вважаючи їх спільною ознакою порівняння економічного потенціалу з конкурентом. Хоча “конкурентний потенціал” – це економічний потенціал підприємства, який оцінений та порівняний з наявним чи потенційним конкурентом за певною методикою, а “конкурентоспроможний потенціал” – економічний потенціал підприємства, що за сукупністю показників переважає аналогічні значення конкурента. Отже, можна вивести таку залежність на рівні певного підприємства: конкурентоспроможним може бути лише економічний потенціал, але економічний потенціал не завжди конкурентоспроможний відносно конкретного ринку і часу [1, с.72].

Між економічним та конкурентним потенціалами існує тісний взаємозв’язок (рис. 2.).

Рис. 2. Конкурентоспроможність економічного потенціалу підприємства [4, с.186]

З рис. 2 видно, що зовнішнє середовище істотно впливає на достатність і ефективність потенціалу підприємства для ведення конкурентної боротьби. Наявність необхідної кількості матеріальних ресурсів, зокрема унікальних, упровадження на підприємстві процесних та продуктових інновацій, достатність фінансових ресурсів та забезпеченість кваліфікованим персоналом в умовах дії конкурентних сил не завжди дає можливість ефективно конкурувати на ринку. Тому одним з найважливіших завдань в процесі управління економічним потенціалом підприємства є забезпечення його конкурентоспроможності порівняно з пріоритетним конкурентом[4, с.187].

Отже, кожне підприємство володіє певним економічним потенціалом і намагається як найефективніше його реалізувати. Враховуючи реалії сучасного ринку, зокрема жорстку конкуренцію, для досягнення поставлених цілей необхідна чітка конкурентна стратегія, розроблення якої починається з визначення цілей. Для формування цілей важливо, щоб потенціал підприємства був достатнім, а для реалізації стратегії та досягнення цілей – конкурентоспроможним. Тому наявність економічного потенціалу, який є конкурентним, забезпечуватиме підприємству успішну діяльність, а підвищити конкурентоспроможність економічного потенціалу підприємства можна завдяки якісному управлінню.

Література:

1. Адамик В. Оцінка конкурентоспроможності підприємства / В. Адамик, Т. Вербицька // Вісник Тернопільського національного університету. – 2008. – № 1. – С. 69–78

2. Лапін, Є.В. Економічний потенціал підприємств промисловості: формування, оцінка, управління / Є.В. Лапін // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - 2007. - №1, Т.2. - С. 63-71.

3. Нужний К. М. Сутнісна характеристика економічного потенціалу підприємства / К. М. Нужний, О. Ю. Бобкова // Європейська наука XXI ст. – 2007 : міжнародна науково–практична конференція, 22 травня 2007 р. : тези доповідей. – Дніпропетровськ : Наука и образование, 2007. – С. 727.

4. Смагач, О.І. Методологічні основи формування конкурентного потенціалу підприємств в умовах зростання відкритості української економіки / О. І. Смагач // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2009. – №5, Т.1. – С. 184-191.

5. Юсупова Т.М. Оцінка економічного потенціалу при реалізації стратегічного управління витратами на підприємствах залізничного транспорту / Т.М. Юсупова // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2011. – № 34. – С. 351-353.