Яцик Ольга В.

Науковий керівник: Боженьова І.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

В умовах ринкової економіки вітчизняні підприємства здійснюють свою фінансово-господарську діяльність, знаходячись під постійним впливом несприятливих внутрішніх та зовнішніх чинників, які можуть призвести до фінансової кризи та банкрутства. Тому проблема дослідження можливостей виживання в умовах глобальної економічної кризи являється на сьогодні однією із самих актуальних для всіх господарюючих суб'єктів.

Антикризове управління на підприємстві можливе та необхідне з ряду причин:кризові явища можна передбачати, прискорювати та пом'якшувати; до кризових явищ можна та необхідно готуватися; управління в умовах кризи потребує особливих підходів, спеціальних знань, досвіду та мистецтва; кризові процеси можуть бути до певної міри керованими; управління кризовими процесами здатне прискорювати їх та мінімізувати наслідки .

Проблемою антикризового управління та прогнозування кризового стану підприємства займалися такі закордонні та вітчизняні вчені-економісти як Альтман Е., Бівер В.Г., Бланк І.О., Блінова У., Бондарєва Г.Г., Василенко В.А., Грязнова А.Г., Клебанова Т.С., Ковальов В.В., Коротков Е.М., Ларінов І.К., Симігалов І.А., Терещенко О.О., Уткін Е.А., Фомін Я.П. та ін.

В загальному вигляді антикризове фінансове управління – це система прийомів та методів управління фінансами, спрямована на попередження фінансової кризи та банкрутства підприємства. Антикризовий фінансовий менеджмент у значній мірі повинен спиратися на функціональний та методологічний інструментарій контролінгу, а також враховувати вимоги Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом", який визначає механізм фінансової санації та банкрутства підприємств. Антикризове фінансове управління підприємством можна розглядати в двох ракурсах:

- це система профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: постійний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, прогнозування банкрутства, управління ризиками (мінімізація та нейтралізація), впровадження системи попереджувальних заходів тощо;

-  це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, в тому числі шляхом проведення санації чи реструктуризації суб’єкта господарювання [3, с. 478].

Враховуючи ту обставину, що одним із головних факторів виникнення фінансової кризи та неефективності заходів щодо оздоровлення багатьох вітчизняних підприємств є низький рівень менеджменту і фінансового менеджменту зокрема, елементи системи антикризового управління доцільно запроваджувати як на підприємствах, які є порівняно благополучними і функціонують успішно, так і на тих, які опинилися у фінансовій кризі. У першому випадку, основне завдання системи полягає в недопущенні фінансової кризи, а в другому – подолання фінансової кризи, тобто фінансове оздоровлення підприємства.

Система антикризового фінансового управління базується на визначених принципах, до числа основних із них відносяться:

1. Постійна готовність до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства.

2. Рання діагностика кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства з метою своєчасного використання можливостей їхньої нейтралізації.

3.  Диференціація індикаторів кризових явищ за ступенем їхньої небезпеки для фінансового розвитку підприємства.

4.  Терміновість реагування на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємства.

5.  Адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовій рівновазі.

6.  Повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового фінансового стану.

7.  Використання при необхідності відповідних форм санації підприємства для запобігання його банкрутства [1, c. 480].

Оцінка кризових симптомів підприємства та діагностування його фінансової кризи здійснюється задовго до проявлення його явних ознак. Така оцінка та прогнозування розвитку кризових симптомів фінансової діяльності підприємства являється предметом діагностики фінансової кризи. Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення можливих тенденцій і негативних наслідків кризового розвитку підприємства. У залежності від цілей і методів здійснення діагностика банкрутства підприємства підрозділяється на дві основні системи:

-    систему експрес-діагностики банкрутства;

-    систему фундаментальної діагностики банкрутства [2, c. 248].

Експрес-діагностика банкрутства характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на базі даних його фінансового обліку за стандартними алгоритмами аналізу.

Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка масштабів кризового його стану [1, с. 486-487].

Фундаментальна діагностика банкрутства характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на основі методів факторного аналізу і прогнозування.

Ключовим інструментом антикризового управління є санація. Це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості й конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація – це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення [4, с.163].

Форма санації безпосередньо характеризує механізм, за допомогою якого досягаються її основні цілі. Вона вибирається в межах конкретного напрямку санації, обраного підприємством, з урахуванням особливостей його кризової ситуації .

Таким чином, важливим для розвитку вітчизняних підприємств у сучасних умовах є знання про кризу, її характер, можливі прояви у життєдіяльності окремого підприємства, процеси антикризового управління. Що більше відомо про його технології, тим ефективніше відбуватиметься саме управління, тим стійкіше будуть працювати вітчизняні підприємства. Отже, для підприємств, незалежно від їхньої форми власності, формування системи антикризового управління має першочергове значення, адже вона визначає життєздатність, стійкість та рівновагу підприємства, формує фінансову стабільність, спрямовану на досягнення економічних результатів. Застосування сучасними підприємствами методичної бази з питань діагностики кризового стану та загрози банкрутства, як складової політики антикризового управління господарюючих суб'єктів, дозволить розробити пропозиції з антикризових заходів, використання яких дозволить відновити платоспроможність підприємства і вивести його із кризового стану, а також домогтися фінансової стабільності й забезпечити довгострокову фінансову рівновагу.

Список використаних джерел:

1. Бойчик I. М. Економіка підприємства: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2011.—480 с.

2. Калінеску Т.В. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник/ Т.В.Калінеску, В.С.Альошкін, В.Г.Кудіна – Луганськ: вид-во СНУ
ім. В. Даля, 2010. – 372с.

3. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Подєрьогін. – К.: КНЕУ, 2005. – 535 с.

4. Штангрет А.М., Копилюк О.І. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 335 с.