Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Геращенко Р.В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Прийняття стратегічних рішень в управлінні виробничим процесом

Основною метою діяльності сучасного виробничого підприємства є забезпечення споживача необхідною йому продукцією заданої якості в задані терміни, з мінімальними затратами для виробника. Щоб вижити в сучасних конкурентних умовах, підприємству необхідно постійно дбати про якість своєї продукції і зниження затрат на її виробництво.

Проблеми управління і прийняття рішень щодо оптимізації виробництва, направлених на досягнення позитивних кінцевих результатів, розглядались у роботах таких науковців як: В.М.Глушков, О.О.Бакаєв, В.А.Забродський, О.І.Бланк, О.І.Ларічев, О.С.Олексюк, Е.А.Трахтенгерц, Б.Руа, М.Еддоус, Р.Стенфілд, Т.Сааті та інші. Незважаючи на детальний розгляд даних питань, вони потребують подальших детальних розробок.

Для сталого розвитку сучасного виробничого підприємства першочергове значення має організація виробництва - координація і оптимізація в часі і просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробництва з метою досягнення у визначені строки найбільшого результату з найменшими затратами. В центрі організації виробництва знаходиться виробничий процес, що представляє собою цілеспрямоване, постадійне перетворення сировини і матеріалів на готовий продукт заданої властивості і придатний до споживання або до подальшої обробки.

Сучасний етап розвитку виробничого процесу цікавий тим, що зміни навколишнього середовища примушують керівників шукати нові методи та засоби виробництва продукції. В той же час, інколи зміни відбуваються так швидко, що керівник навіть не встигає усвідомити ці зміни, не кажучи вже про реакцію на них. Тому, безумовно, дуже гостро стоїть питання формування сучасних підходів до різних аспектів управлінської діяльності у виробничій сфері, зокрема, до прийняття стратегічних рішень.

Техніка та технологія виробництва продукції мають розвиватися динамічно, враховуючи зміни у зовнішньому на внутрішньому середовищах господарювання. При цьому виробництво є тільки частиною постійно оновлюваного процесу, і тому всі техніко-технологічні і організаційно-економічні рішення необхідно приймати з урахуванням аналізу максимально повної і точної інформації щодо вимог ринку, можливостей і загроз зовнішнього середовища, слабких і сильних сторін власної виробничо-господарської діяльності. Основними чинниками, що впливають на прийняття стратегічних рішень в управлінні виробничим процессом, є: обсяги капітальних вкладень, потрібних для здійснення перетворень у виробничому процесі; час, необхідний для своєчасного переходу до випуску нової продукції; цінові стратегії; інноваційна здатність управлінського персоналу; рівень впливу складових середовища.

Базою для прийняття стратегічних рішень є виробнича політика і стратегія підприємства. Головною метою формування і реалізації виробничої політики є адаптація підприємства до вимог ринку з мінімальними витратами. Чим складніша продукція проектується і виготовляється, тим більшими мають бути можливості підприємства для маневрування - як ресурсні, так і ринкові, і тим складнішою і багатоваріативнішою має бути виробнича політика. В таких умовах основним завданням менеджменту підприємства всіх рівнів є визначення стратегії і тактики організації виробництва. До цього процесу має залучатися виробничий персонал різної кваліфікації і спеціалізації, який здатен доцільно і висококваліфіковано об’єднати і організувати підпорядковані йому компоненти виробничої системи, щоб досягти основної мети – виготовлення якісної конкурентоспроможної продукції, задоволення потреб споживачів і отримання прибутку для подальшого процесу відтворення.

Виробнича стратегія представляє собою план виробництва, що містить необхідні заходи для підтримки ділової стратегії та досягнення виробничих цілей і місії підприємства. Виробнича стратегія - це, передусім, стратегія ефективного використання факторів виробництва. Розробка виробничої стратегії повинна починатися з виявлення комплексу пріоритетів, що забезпечують досягнення зазначеної мети. Серед пріоритетів найбільш значущими визнані такі, як стала прибутковість, унікальність технології або виробу, енергозбереження, можливості інвестицій, створення нових прибуткових робочих місць тощо. Безперечно, ні один комплекс пріоритетів не може бути незмінним. Його необхідно постійно перебудовувати, причому окремі пріоритети можуть змінювати свою вагу і значущість. Одночасно з пріоритетами виробничої стратегії необхідно визначити найбільш перспективні її напрямки, які необхідні для отримання системної картини стратегічних змін у виробництві та для орієнтації нових проектів. До таких можуть відноситись: безвідходні технології, зниження матеріаломісткості, екологічність, удосконалення організації праці, розвиток кооперації. Актуальність того чи іншого стратегічного напрямку потребує систематичного перегляду і оновлення на базі результатів НДДКР, що здатні забезпечити технологічний прорив або відрив від основних конкурентів.

Слід зауважити, що з огляду на свою багатоваріативність виробнича стратегія є одним з базових елементів загальної стратегії підприємства. Саме її успішна розробка і грамотна реалізація дозволяє забезпечити сталий розвиток виробничого підприємства, що відповідає сучасним вимогам оптимальності, гнучкості, мобільності, високої культури, екологічності, конкурентоспроможності.