Карамушка О.М.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Сучасні тенденції та перспективи регіонального розвитку виробництва зернових колосових культур

Проблема забезпечення стабільності і підвищення ефективності виробництва є однією з ключових у національній аграрній економіці. Зерновиробництво, як провідна галузь АПК, визначає його динамічний розвиток. Головним пріоритетом розвитку зернопродуктового підкомплексу України і Дніпропетровської області на найближчий період є забезпечення нарощування виробництва високоякісного зерна.

Зернове господарство належить до основних пріоритетів розвитку агропромислового сектора України. Тому вивчення головних закономірностей інтенсифікації зерновиробництва, впливу різних факторів на підвищення його ефективності і стратегічних напрямків щодо прискорення віддачі вкладених коштів потребує системного підходу і першочергового вирішення.

Зерновий підкомплекс обіймає 33,1 % у структурі виробництва продукції рослинництва. Провідними зерновими культурами є колосові, котрі представлені у вітчизняному сільському господарстві пшеницею, ячменем та житом. На теренах України та Дніпропетровської області найбільш поширеними є ячмінь з часткою 33 % та озима пшениця із часткою 65 % від загальної структури зернових колосових культур. Значна частина їх валового врожаю іде на експорт, адже місткість внутрішнього ринку складає близько
12 млн. т пшениці та 5 млн. т ячменю.

Дніпропетровщина є флагманом з виробництва зерна в Україні. На протязі останніх 10 років вона входить в п’ятірку областей за об’ємами вирощування пшениці із валовим врожаєм понад 1-1,5 млн. т зерна щороку. Однак даний показник забезпечується за рахунок великих посівних площ, в середньому 430 тис. га або 7 % від загальних посівів пшениці в Україні. За останні 10 років урожайність пшениці в області була нестабільною, змінюючись від 16,6 ц/га у 2012 році до 38,1 ц/га 2008 року, з діапазоном варіювання 21,5 ц/га. За цей період місцева врожайність 5 разів була нижча, а 5 разів більша за середньоукраїнські показники, причому з 2004 по 2006 роки Дніпропетровщина належала до ТОП-5 областей за врожайністю пшениці в Україні. Проведений аналіз засвідчує, що Дніпропетровська область належить до зони ризикованого землеробства, що негативним чином відбивається на конкурентоспроможності місцевих зерновиробників, котрі, наприклад, у невдалому 2012 році недоотримали близько 0,82 млрд. грн. Діапазон варіювання врожайності пшениці в середньому по Україні складає 13,3 ц/га, для країн ЄС – 6,3 ц/га, Китаю – 7 ц/га, США і Канади – 5,2 ц/га. Стабільно високі врожаї пшениці за останні 10 років, у Китаї на рівні 45-50 ц/га, Франції – 65-70 ц/га, Німеччині – 70-75 ц/га, Нідерландах – 80-85 ц/га, показують, що запорукою сталого виробництва є комплексне застосування інноваційних прийомів землеробства: високоінтенсивних і продуктивних сортів рослин, сучасної техніки та передових технологій обробітку ґрунту, новітніх систем живлення. Це дає змогу реалізувати генетичний потенціал сортів пшениці на 55-75 %, тоді як в Україні і Дніпропетровській області зокрема при використанні сучасних адаптованих високоінтенсивних сортів (Колумбія, Смуглянка, Кірія, Золотоколоса, Скарбниця, Ніконія, Повага, Шестопалівка, Херсонська безоста) цей показник складає лише 42 %. Дотримання рекомендованих агротехнологій вирощування пшениці на Дніпропетровщині за прикладом країн ЄС дасть змогу збільшити прибутки регіональних зерновиробників на 1,7 млрд. грн. (за внутрішніми цінами 2013 року).

У валовому виробництві ячменю Дніпропетровська область займає лідируючі позиції, поступаючись в середньому за останні 10 років, лише Одеській області. Проте дане лідерство забезпечується за рахунок великих площ, занятих під даною культурою на рівні 345 тис. га або 5,5 % від загальних посівів ячменю в Україні. За аналізований період врожайність на Дніпропетровщині жодного разу не перевищувала середньоукраїнські показники. Незмінними лідерами були Київська і Черкаська область. Найкращий рівень врожайності ячменю на Дніпропетровщині (28,8 ц/га) був досягнутий в 2008 році, що на 8,4 ц менше від лідерів. Найгірший рівень врожайності (9,6 ц/га) зафіксовано в 2007 році, що менша на 5 ц від середньоукраїнського показника та на 18,1 ц до лідерів того року. Середньорічні втрати прибутку за аналізований період Дніпропетровських виробників ячменю склали 0,2 млрд. грн. відносно середньо українських показників та 0,7 млрд. грн. відносно лідерів. Коливання врожайності ячменю за аналізований період склало 15,7 ц/га для країни в цілому і 19,2 ц/га для Дніпропетровщини зокрема. Більш стабільна ситуація по врожайності ячменю спостерігається у країнах ЄС (7,3 ц/га), США і Канади – (11,4 ц/га). Порівнюючи врожайність у провідних Європейських країнах, за 10 років, яка у Великобританії 57,6 ц/га, Німеччині – 60,5 ц/га, Франції – 63,79 ц/га, з показниками Дніпропетровщини (19,7 ц/га), можна констатувати, що дана різниця в урожайності обумовлена не лише несприятливими погодними умовами, але й недотриманням агротехнологій, рекомендованих при вирощуванні новітніх сортів ячменю з високими адаптивними властивостями (Хадар, Юкатан, Псьол, Сонцедар, Авгій, Командор, Еней, Геліос, Водограй, Здобуток, Незабудка, Набат, Ростенцій). Генетичний потенціал цих сортів в Україні і на Дніпропетровщині використовується лише на рівні 36 %, в той час у країнах ЄС він складає понад 50 %. Це призводить до недоотримання регіональними зерновиробниками, відносно показників країн ЄС, понад 0,6 млн. т зерна ячменю або близько 0,75 млрд. грн. можливого прибутку.

Як показують результати досліджень, в сучасних умовах доцільно істотно поліпшити практику використання генетичного потенціалу сортових ресурсів. Своєчасна сортозаміна, постійне оновлення сортового складу – важливий фактор збільшення врожаю та поліпшення його якості. Правильно підібраний сорт, відповідно до умов вирощування, більш повно реалізує свої потенційні можливості, а отриманий в результаті цього прибуток дасть поштовх для підвищення рівня рентабельності та запровадження розширеного відтворення виробництва зернових колосових культур в України.