Н. К. Васильєва

доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри інформаційних систем і технологій, Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Ю. С. Амеліна

аспірант кафедри інформаційних систем і технологій, Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

РЕАЛІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПЛОДІВНИЦТВА ВІДКРИТОГО ТА ЗАКРИТОГО ГРУНТУ

Українське сільське господарство відноситься до одних з найпривабливіших галузей економіки для інвестиційних коштів. Це стосується і галузі плодівництва, що не вичерпало свої виробничі потужності, навіть на внутрішньому ринку. З огляду на це, з 1 га якісної плодово-ягідної продукції можна отримати в 10 разів більше прибутку, ніж з 1 га зернових.

Таку ситуацію можна пояснити тим, що попит на продукцію плодоовочевої галузі існує завжди, а насиченість українського ринку нею протягом 5 останніх років є низькою. Обсяг споживання плодів і ягід на 1 особу в рік згідно норм раціонального харчування повинен складати 86 кг, тоді як виробництво плодів і ягід на 1 особу в рік у 2012 році склало тільки 44 кг, що на 51,2 % менше від зазначених норм. На користь розвитку національного плодівництва говорить ще й той факт, що контролювати якість завезеної продукції дуже важко: навіть за наявності усієї необхідної документації залишається невідомими характеристики посадкового матеріалу, добрив, методи передпродажної підготовки, транспортування та інше.

За даними офіційної статистики останні 5 років умови на українському ринку плодоовочевої продукції є більш стабільними, ніж у попередні роки, але рівень рентабельності все ще зазнає коливань (щорічно до 10 в. п.), що ставить під загрозу конкурентоспроможність вітчизняних виробників плодів і ягід.

Основний обсяг українських плодів (зерняткових, кісточкових, горіхів) і ягід у відкритому ґрунті виробляють господарства населення – 81,6 %. За період з 2009 по 2012 рік сільськогосподарські підприємства довели власну частку в структурі виробництва до 18,4 %, але це в 2,5 рази менше за показник 1990 року.

Виробництво продукції плодівництва поступово розширюється. У відповідності до даних Державного комітету статистики України за обсягами виробництва плодів і ягід у 2012 році лідером була Вінниччина, де виробили понад 250 тис. т продукції, наступними стали Дніпропетровщина та Хмельниччина, де отримано понад 150 тис. т плодів і ягід. Ці ж регіони попереду і за врожайністю. У 2012 році плодів і ягід було вироблено 2008,7 тис. т, що перевищує врожай 2011 року, але на третину менше, ніж урожай 1990 року. Причинами такого суттєвого зменшення є скорочення площ насаджень у плодоносному віці, яких зараз залишилося в 3 рази менше в порівнянні з 1990 роком.

В 2000-2012 рр. у країні закладено 46,2 тис. га нових плодових садів, 67 % з яких зайнято зернятковими культурами. У майбутньому розширення площі садів здатне призвести до зниження цін на фрукти, вартість яких минулого року була досить високою. Нині в Україні близько 255 тис. га садів, з яких 165 тис. га (65 %) належать населенню. Найбільші насадження зерняткових культур - у Вінницькій (21,3 тис. га), Чернівецькій (12,2 тис. га) та Хмельницькій (11,2 тис. га) областях, кісточкових - на Дніпропетровщині (7 тис. га) та Запоріжжі (5,7 тис. га), горіхоплідних - у Чернівецькій (1,7 тис. га), Вінницькій, Донецькій, Львівській областях (по 1,1 тис. га).

Зерняткові культури забезпечують основні обсяги виробництва в українському плодівництві. На сьогодні їх частка становить майже 65 %. У останні 3 роки урожайності зерняткових поступово підвищується і в середньому по країні більше за показник 1990 року в 2,2 рази.

Поточні обсяги виробництва кісточкових плодів складають понад 24 % від загального врожаю плодів в Україні. Найбільші їх обсяги (понад 40 тис. т) збирають в Дніпропетровській, Донецькій та Одеській областях, а стабільну врожайність (більш за 130 ц/га) зареєстровано на Донеччині та Полтавщині.

На сьогодні частка горіхів у структурі виробництва вітчизняного плодівництва складає майже 5 %. За останні 20 років врожайність горіхів по країні зросла в 3,6 рази.

Поточна частка ягідників у структурі розподілу площ багаторічних насаджень становила майже 9 %, а валові збори ягід склали 6,2 % від усієї продукції вітчизняного плодівництва. Виробництво ягід обсягом 9 тис. т і вище зосереджено на Дніпропетровщині, Донеччині, Житомирщині та Київщині. Урожайність понад 70 ц/га останні роки стабільно мають Вінниччина, Дніпропетровщина, Житомирщина, Полтавщина та Рівненщина.

Стратегічним орієнтиром зміцнення вітчизняного плодівництва має бути розвиток не лише виробництва у відкритому ґрунті, а і поширення тепличних технологій виробництва ягід. Такий вид виробництва ягід (полуниці, ожини, малини, смородини) здатен забезпечити внутрішній попит на продукцію протягом всього року, навіть у регіонах з кліматичними умовами, що не підходять для їх вирощування у відкритому ґрунті.

На сьогодні в світі користується попитом органічна та екологічна продукція, і українські виробники здатні зайняти цю ринкову нішу при виробництві і в відкритому, і в закритому ґрунті.

Сертифіковані органічні тепличні комплекси можуть базуватися в Україні навіть у тих регіонах, де екологічна якість навколишнього середовища не припускає сертифікацію органічної продукції відкритого ґрунту. Прикладом застосування інноваційних технологій закритого ґрунту є виробництво ягід у Нідерландах, Німеччині, Ізраїлі та Китаї з загальною площею тепличних комплексів 1100 га.

Гострою проблемою вітчизняного плодівництва є не лише виробничі, а і реалізаційні ризики, адже домашні господарства не встигають реалізувати плодово-ягідну продукцію через її короткий строк зберігання та нестачу спеціалізованих складів, особливо необхідних для «м’яких» плодів і ягід.

Таким чином, розвиток вітчизняного плодівництва передбачає:

1) необхідність розробки програм по заміні багаторічних насаджень високопродуктивними сортами і культурами, враховуючи, що процес плодоношення почнеться не одразу, а через декілька років;

2) популяризацію екологічного та органічного напрямів виробництва плодово-ягідної продукції;

3) кооперування домашніх господарств-виробників з приводу забезпечення їх якісними засобами захисту плодово-ягідних культур від шкідників та хвороб;

4) реалізацію планів Міністерства аграрної політики та продовольства України по державному фінансуванню будівництва (на додачу до існуючих 145 холодильників для зберігання фруктів загальною ємністю понад 256 тис. т) ще 32 спеціалізованих холодильних сховищ;

5) посилити дозвільні процедури імпорту плодово-ягідної продукції тотожної до продукції місцевих виробників, не торкаючись експортних операцій по субтропічних і тропічних фруктах, для вирощування яких в Україні не існує сприятливих кліматичних умов.