Цибрій І. В. Науковий керівник: Хаєцька О. П.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ

Динаміка та географія безробіття в Україні

          Однією з корінних соціально-економічних проблем сучасного етапу розвитку економіки та важливою характеристикою конкурентоспроможності ринку праці є безробіття. Надмірне безробіття негативно впливає на економіку країни вцілому, саме тому вивчення цього питання на сьогодні є актуальним.

         У світі та в Україні проблема зростання безробіття населення, особливо серед молоді, може стати загрозливою для нашої країни у разі неприйняття термінових заходів. Варто розглянути певні пропозиції щодо покращення зайнятості населення в Україні на основі вивчення зарубіжного досвіду та наукових підходів, з урахуванням особливостей та соціально-економічного розвитку України.

          Сьогодні вже не викликає сумнівів твердження про те, що деструктивний вплив безробіття на економіку проявляєть­ся у зменшенні рівня доходів населення, посиленні тиску на державний бюджет, поширенні негативних психологічних тенденцій у суспільстві, порушенні суспільного спокою. Крім того, кожен процент перевищення фактичного рівня безро­біття над природним зменшує обсяг ВВП на 2,5% [3].

          Проблема зростання безробіття знову стала найболю­чішою під час розгортання світової фінансово-економічної кризи та у посткризовий період. З початку світової фінан­сово-економічної кризи рівень безробіття у світі зріс на 15 %, абсолютний приріст безробітних становив 27 млн. чол. Крім того, сьогодні країни переживають безпрецедентну кризу молодіжної зайнятості.

          За даними Державного комітету статистики України на 2013 рік рівень безробіття залежить від пори року, найнижчий показник у жовтні – 399.9 тис. осіб, а найвищий у лютому – 589.1 тис. осіб зареєстрованих офіційно безробітних. Такі показники вказують на те, що сезоне безробіття безпосередньо має вплив на утворення основних показників, насамперед маються на увазі сільське населення та чоловіки. Структура ж незайнятого населення характеризується абсолютно вищими показниками безробіття серед міського населення, ніж серед сільського, а серед жінок вищі ніж серед чоловіків. Така динаміка пояснюється тим, що в сільській місцевості набагато більше роботи влітку, а ніж взимку, а чоловіки, які офіційно не працевлаштовані виїжджають на сезонні роботи та працюють у інших різних сферах неофіційно, наприклад і будівництві. [4]

          Однак попри загальні позитивні зрушення основних по­казників зайнятості справедливо зазначити, що показники безробіття та його тривалості в Україні й досі є достатньо високими і рухливими під впливом внутрішніх політичних реформ і глобальних економічних змін. Варто розглянути динамі­ку зміни показників безробіття під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників.

          На початок 2014 року, а саме за січень та лютий місяці було зареєстровано безробітних 1,9 %,  що складає 525,1 тис. осіб у січні та 536,3 тис. осіб відповідно в лютому, з них отримують допомогу по безробіттю більше 400 тис. осіб за звітній період. Середній розмір допомоги за місяць становив 1175 грн. в січні та 1141 грн. в лютому. За ці місяці було працевлаштовано зареєстрованих безробітних 25,6 тис. осіб за січень та 34,1 тис. осіб за лютий.[4]

          Найвищий рівень безробіття на 2013 рік зафіксований у Чернігівській – 11,2%, Рівненській – 11,1%, Тернопільській – 11,0% та Житомирській – 10,9% областях, а найнижчий у м.Київ – 6,2%, АР Крим – 6,7%, Одеській області – 6,8% та м.Севастополь – 6,9% на 2013 рік. Загальні показники рівня безробіття з 2012 по 2013 знизилися з 9,1% до 8,6%. Досить низький рівень безробіття серед осіб працездатного віку можна спостерігати в таких областях, як Луганська  – 7,9 %, Київська – 7,7%,  Запорізька – 7,7 %, Харківська – 7,7 %, Дніпропетровська область – 7,5 %.

          Середні показники безробіття можна спостерігати в Івано – Франківській – 8,8 % та Львівській – 8,5 % областях. Високий рівень безробіття зафіксований у Донецькій – 9 %, Сумській, Полтавській, Миколаївській – 9,4 %, Волинській та Закарпатській – 9,5 %, Херсонській – 9,6 %, Кіровоградській – 9,7%,Чернівецькій та Черкаській – 9,9 %, Хмельницькій – 10,2 % та Вінницькій – 10,2 % областях.

          Динаміка рівня безробіття вказує на те, що на початок 2014 року в порівнянні з попереднім у всіх областях України спостерігається значний спад рівня безробіття з показниками від 0,1% у Миколаївській та Одеській областях до 0,8% у Сумській та Івано-Франківській областях. Поліпшилися показники зайнятості населення у 9 регіонах з 27, найкращі з яких у Львівській – (+1,1%) та Чернівецькій – (+1.0%).[4]

          При оцінці такого соціального явища як безробіття важливо прийняти до уваги такий важливий показник як попит – пропозиція робочої сили на ринку праці. Показник попиту – пропозиції на ринку праці показує можливість  країни боротися з безробіттям, адже чим вищий показник попиту на робочу силу, тим менший термін перебування безробітних в даному статусі. Станом на 2014 рік попит та пропозиція за січень та лютий кількість зареєстрованих безробітних 525,1 та 536,3 тис. осіб,  Потреба роботодавців у працівниках на заміщення вільних робочих місць (вакантних посад) становить у січні 57,8 тис. осіб та 61,1 тис. осіб в лютому. Навантаження зареєстрованих безробітних на 10 вільних робочих місць (вакантних посадах) за січень становить 91 особа, в лютому 88 осіб. Тоді як станом на 2013 рік потреба підприємств у працівниках сягала майже 90 тис. осіб, а навантаження на 10 вільних робочих місць досягало 104 особи і це при тому що кількість зареєстрованих безробітних майже не змінилася. Такі дані вказують на значний спад рівня безробіття на початок 2014 року.      

          Показники  потреби підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць на 2013 рік сягають найбільшої позначки у серпні – 82,1 %, а найнижчої у грудні 48,6 %. Найбільша потреба є у таких професійних групах як кваліфіковані робітники з інструментом – 19 % та професіонали –17, 1%, найнижча потреба є  у кваліфікованих робітниках сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства – 1,3 % та технічних службовцях – 3,2%. [4]

          Для вирішення про­блем безробіття деякі країни вже застосували широ­кий спектр заходів, серед яких важливе місце належить засобам державного регулювання ринку праці, зокрема заходам бюджетно-по­даткової політики.

          Зокрема, Німеччині вдалося знизи­ти рівень безробіття завдяки впровад­женню дієвих програм навчання на ро­бочому місці та програм скороченого робочого часу, субсидуванню компаній, які замість звільнення працівників у пе­ріод зниження ділової активності змен­шували робочий час. Разом з тим, рівень безробіття серед німецької молоді поки що перевищує рівень безробіття серед старшого покоління у півтора рази.

          У Німеччині завдяки заходам, спрямованим на забезпе­чення зайнятості населення, рівень безробіття зріс менше, ніж під час минулих спадів, а завдяки уникненню масових звільнень працівників, ноу-хау залишилися у фірмах краї­ни. Витрати на реалізацію політики на ринку праці Німеч­чини склали всього 7% від загального обсягу кон'юнктур­них заходів, вартість яких становила майже 90 млрд. євро.

          Антикризові заходи Франції, спрямовані на забезпечення зайнятості населення, полягали в стимулюванні найму у дрібні підприємства (до 10 робітників); проведенні активної політики у сфері зайнятості: протягом 2009 року підприємства були звільнені від сплати внесків у систему соціального забезпечення при створенні нових робочих місць (700 млрд. євро) [1,c.93].

          Характерною ознакою використання людських ресурсів у кризовий період було збільшення обсягів неповної зайнято­сті, яке зумовило зростання як відкритого, так і прихованого безробіття та сприяло зростанню його тривалості. І хоча за­стосування форм вимушеної неповної зайнятості дозволило роботодавцям зберегти резерви праці на майбутнє, а пра­цівниками частково поповнювати доходи, лишаючись зай­нятими в офіційній частині ринку, воно також сприяло кон­сервації неефективних робочих місць і погіршенню умов відтворення ресурсів праці.

          Внутрішні політичні реформи в Україні спричинили зростання безробіття серед населення. Наприклад, ухвалення но­вого Податкового кодексу сприяло обмеженню прав дрібних підприємців щодо сплати єдиного податку та найму робочої сили. Нова пенсійна реформа позбавила стимулів до праці працюючих пенсіонерів і сприяла їх частковому витоку з рин­ку праці. Наслідки від зростання чисельності безробітних та виходу з ринку працюючих пенсіонерів неодмінно у перспек­тиві негативно позначаться і на проведенні цієї реформи. Ситуація на ринку праці загостриться, ос­кільки, з одного боку, він поповниться людьми, яким подовжи­ли працездатний вік. З іншого - молоддю, яка готова вийти на ринок праці та постійно потерпає від браку можливостей працевлаштуватися. Тому навантаження на одне вільне ро­боче місце найближчим часом зростатиме[2,c.210].

          Нерівні можливості виходу з кризи окремих галузей і під­приємств та суттєві відмінності у співвідношенні інтенсивних та екстенсивних чинників неминуче призведуть до посилен­ня диспропорцій на ринку праці. Найближчим часом в Укра­їні гостро відчуватиметься нестача якісних робочих місць, зберігатиметься висока частка робочих місць з небезпеч­ними умовами праці. Якщо уряд не вживатиме заходів щодо поліпшення якості зайнятості, то вихід з кризової ситуації затягуватиметься, оскільки більшість працездатного насе­лення обиратиме не неповну низькооплачувану зайнятість, а допомогу по безробіттю та додаткові альтернативні підро­бітки. Таким чином, деградація трудового потенціалу трива­тиме і в перспективі обернеться гальмуванням процесів по­жвавлення економіки.

          Отже, зростання безробіття в Україні беспосередньо залежить від існування великих індустріальних центрів та економічної активності територій. На відміну від європейських країн в Україні значне місце посідає сезонне безробіття, про яке чітко свідчить динаміка показників. Також зазначена динаміка говорить про порівняно високий рівень прихованого безробіття в Україні, що в літню пору року під час нетривалої зайнятості населення в різних галузях зменшується, тому що роботодавці не фіксують офіційного працевлаштування, а також важливо прийняти до уваги працевлаштування за кордоном. За даними представництва Міжнародної організації по міграції (МОМ) в Україні 6,5 мільйонів громадян України працює за кордоном, які становлять найбільшу частку з категорії "прихованого безробіття".[5]

 

Література:

1.     Дишлева А.М. Бюджетно-податкові інструменти стимулювання зайнятості населення в рамках реалізації антикризової політики держави/ А.М. Дишлева //Економіка та держава. – 2012. - №8. – с.92-101

2.     Ільїч Л.М. Основні причини українського безробіття та неучасті громадян в ринку праці / Л.М. Ільїч //Формування ринкових відносин в Україні. – 2012.- №4. – с.204-210

3.     Офіційний сайт державної служби зайнятості України// Режим доступу: www.dcz.gov.ua/‎

4.     Статистична інформація / Державний комітет статистики України // www.ukrstat.gov.ua.

5.     Статистична інформація / Міжнародна організація з міграції // www.iom.int