Салатюк Н

Экономические науки / 14. Экономическая теория

К.е.н., доц. Салатюк Н.М.

Національний університет харчових технологій, Київ, Україна

Особливості переходу України

до стратегії сталого розвитку

Техногенна модель розвитку економіки в кінці ХХ ст. призвела до бурхливого розвитку виробництва, що забезпечувало високі темпи економічного зростання в індустріальних країнах. Їх наслідком стали дефіцит природних ресурсів, виснаження запасів природних копалин, забруднення промисловими викидами навколишнього середовища та, як результат – погіршення здоров’я і якості життя населення. Західна економічна думка класифікувала такий тип розвитку економіки як техногенний та природоруйнівний, який базується на використанні таких засобів виробництва і технологій, що ігнорують зворотній зв'язок між економічним зростанням і деградацією природи.

В доповіді європейських вчених (які входять до міжнародної організації «Римський клуб») про довгострокові прогнози і тенденції світового економічного розвитку було зроблено висновок про те, що гонитва за високими темпами зростання призведе до вичерпаності природних ресурсів, глобальної екологічної кризи і до повної деградації довкілля ще до середини ХХІ ст. [1, с. 31]. Усвідомлення світовою спільнотою цієї глобальної проблеми призвело до прийняття у 1992р. в м. Ріо-де-Жанейро на конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку (Саміт «Планета Земля») світової програми дій «Порядок денний на ХХІ ст.». Стрижнем цієї програми є принципово нова Концепція сталого розвитку, яка на даний момент визнана світовою спільнотою домінантною ідеологією розвитку людської цивілізації у ХХІ ст., тому що вона обґрунтовує можливості і шляхи виживання людства в майбутньому.

Найпоширеніше на сьогодні визначення поняття «сталого розвитку» було запропоноване у 1987 р. у доповіді комісії Г.Х. Брундтланд «Наше спільне майбутнє», згідно з яким сталим є такий розвиток, що задовольняє потреби сьогодення і не перешкоджає можливості прийдешніх поколінь задовольняти свої власні потреби. Він передбачає забезпечення високого рівня життя для нинішнього та наступних поколінь. Найважливішим вважається твердження про те, що Концепція сталого розвитку охоплює дві важливі ідеї:

– цей розвиток передбачає системне вирішення економічних, соціальних, а головне – екологічних проблем. Розвиток буде сталим тільки тоді, коли буде досягнута рівновага між різними факторами, що зумовлюють екологічно безпечний рівень життя людей;

– нинішнє покоління має обов'язок перед прийдешніми поколіннями залишити достатні запаси соціальних, природних та економічних ресурсів для того, щоб вони могли забезпечити для себе рівень добробуту не нижчий, ніж той, що ми маємо зараз.

Основною цінністю даної концепції є те, що в її центрі стоїть людина,яка сама з її потребами є метою суспільної діяльності, і вона ж є основним фактором досягнення мети. Тому надзвичайного значення для стратегії сталого розвитку набуває саме розвиток людини як найбільш важливої мети соціального розвитку.

Ця Концепція обґрунтовує програму дій з впровадження засад сталого розвитку в усіх країнах світу. Вона передбачає, що перехід до сталого розвитку є обов’язком національних урядів та потребує розробки національних стратегій сталого розвитку ще до 2002 р., що було задекларовано Генеральною Асамблеєю ООН на спеціальній сесії «Планета Земля +5» у 1997 р. Згідно цього документу в кінці 90-х років ХХ ст. світова економічна думка активно розробляла концепцію сталого економічного розвитку та її впровадження в розвинених країнах світу відповідно до національних особливостей. Так, в Росії «Концепція сталого економічного розвитку» згідно указу президента була введена в 1996 р., але за оцінками фахівців вона впроваджена формально і її реальне виконання відкладається до того часу, поки країна не впорається з економічними проблемами.

Створення концепції сталого розвитку для економіки України є дуже актуальною проблемою, тому що хижацьке природокористування призвело до швидкої вичерпності корисних копалин, деградації більшості видів природних ресурсів внаслідок господарської діяльності, забруднення довкілля, що спричинило поглиблення екологічної кризи в Україні в кінці ХХ ст. Особлива складність ситуації заключається в тому, що екологічна криза поєдналася з трансформаційною кризою 90-х рр., а потім ще додалися депресивні явища в економіці внаслідок економічної кризи 2008-2009 рр. Необхідність розробки національної стратегії сталого розвитку полягала не тільки в потребі запровадити принципово нову екологічну політику, але і у необхідності якісно нового підходу до розвитку людського потенціалу України. Адже на початку ХХІ ст. демографічні процеси в Україні все більше набувають ознак національної катастрофи. Аналіз змін у сучасній демографічній ситуації в Україні дає можливість зробити висновок, що вони носять екстраординарний характер – в мирний час посилюються явища і процеси, які були характерні для воєнних років: підрив відтворювального потенціалу населення, значне скорочення передумов демографічних і соціально-економічних перспектив українського суспільства. Відсутність довгострокової стратегії розвитку не дозволяє сконцентрувати ресурси і розв’язати проблеми впровадження ресурсоощадних технологій та раціонального природокористування. Саме тому назріла потреба створити таку національну концепцію сталого розвитку, яка поєднувала б напрями і механізми відновлення економічного зростання та ефективної екологічної і соціальної політики в країні, яка повинна визначити стратегічні напрями матеріального, соціального і духовного прогресу українського суспільства в ХХІ ст.

Проект Концепції сталого розвитку вперше був представлений для обговорення у Верховній Раді України у 2004р. В ньому було задекларовано, що метою переходу України до моделі сталого розвитку є забезпечення високої якості життя нинішнього і майбутніх поколінь шляхом збалансованого соціально-економічного і екологічного розвитку, відтворення навколишнього природного середовища, раціонального використання природно-ресурсного потенціалу країни, забезпечення охорони здоров’я людини, її екологічної та соціальної захищеності [2, с. 65].

Нажаль, цей проект не став програмою переходу України до сталого розвитку, він був відхилений Постановою Верховної Ради. В цій постанові було вказано, що зараз сучасний технологічний базис (методи видобування енергоносіїв, корисних копалин, виробництва енергії, сировини та матеріалів, їх обробки та переробки, використання відходів виробництва та споживання тощо) в принципі унеможливлює досягнення ключових завдань сталого розвитку [3]. Реалізація стратегії сталого розвитку в Україні потребує радикальної зміни технологічного укладу реального сектора економіки. Тому необхідна реальна оцінка можливостей держави, насамперед фінансових і науково-технічних. Пріоритетним для України зараз, насамперед, є відновлення економічного зростання і стабілізація економіки, що є передумовою переходу до сталого розвитку. В Постанові пропонувалося громадське обговорення Концепції переходу України до сталого розвитку як основи для подальшої розробки «Національної стратегії сталого розвитку» на майбутню перспективу.

До цих пір ні Концепція ні Стратегія переходу України до сталого розвитку не були прийняті і затверджені урядом, хоча ця проблема активно досліджувалася у вітчизняній економічній науці. Розробці даної концепції присвятили свої праці відомі українські вчені. Серед них важливе значення мали праці О. Балацького, О. Веклича, Т. Галушкіної, Б. Данилишина, Н. Пахомової, К. Ріхтера, А. Садєкова, В. Трегобчука, В. Шевчука.

Проте, необхідно зазначити, що в 2011р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» [4]. Цей закон ґрунтується на основних теоретичних засадах Концепції сталого розвитку та визначає роль екологічної складової в ній як пріоритетну. В цьому законі визначені:

–       основні принципи національної екологічної політики;

–       стратегічні цілі та завдання сталого розвитку;

–       інструменти реалізації національної екологічної політики;

–       економічні та фінансові механізми раціоналізації природокористування;

–       етапи реалізації національної екологічної політики, тощо.

Досягнення цілей даної Стратегії планується здійснювати в два етапи:

–        до 2015 року передбачається забезпечити стабілізацію екологічної ситуації, уповільнення темпів зростання антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище, створення умов для  підвищення рівня  екологічної безпеки населення, започаткувати перехід до природоохоронних стандартів Європейського Союзу та розробити відповідні нормативно-правові акти;

–        протягом 2016-2020 років передбачається здійснити поступове розмежування функцій з охорони навколишнього природного середовища та господарської діяльності з використання природних ресурсів, імплементацію європейських екологічних норм і стандартів, екосистемне планування, впровадження переважно економічних механізмів стимулювання екологічно орієнтованих структурних перетворень, досягнення збалансованості між соціально-економічними потребами та завданнями у сфері збереження  навколишнього природного середовища, забезпечити розвиток екологічно ефективного партнерства між державою, суб'єктами господарювання та громадськістю, широке поширення екологічних знань.

Аналіз даного закону дає можливість зробити висновок про те, що він забезпечує основні напрями і механізми переходу економіки України до сталого розвитку. В ньому акцентується увага на тому, що економічний і соціальний розвиток та охорона довкілля є основоположними і взаємозалежними компонентами сталого розвитку.

Реальне впровадження даного закону в економічну діяльність допоможе поступово ліквідувати залежність між економічним зростанням та погіршенням стану навколишнього природного середовища, забезпечить стабілізацію екологічної ситуації, дасть змогу запровадити нову модель господарювання та поширення екологічно орієнтованих методів управління. Найголовнішим результатом впровадження даного закону буде проведення екологізації виробничої діяльності на основі застосування енерго- і ресурсоощадих технологій та цілеспрямовані зміни структури економіки.

Таким чином, прийняття Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» створює умови і можливості для реалізації національної стратегії переходу України до сталого розвитку, що є пріоритетною метою української економіки і суспільства в ХХІ ст.

Література:

1. Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л. Пределы роста. М.: МГУ, 1994.

2. Шевчук В. Глобальна місія України і національна модель сталого розвитку// Економіст. – 2006. – №1. – с. 62-65.

3. Висновок на проект Постанови Верховної Ради України “Про Концепцію переходу України до сталого розвитку” [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної ради України / Законодавство України. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/.../webproc34?id

4. Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21 вересня 2006 р № 185-V [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної ради України / Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2818-17.