Студентка ІV курсу, Себа В.В,

к.е.н, старший викладач, Вашай Ю.В

Національний університет водного господарства та природокористування, Україна

Суспільні блага, антиблага в умовах глобальних змін

Нинішні проблеми економіки України, а особливо її суспільний сектор є доволі актуальними для сьогодення. Зважаючи зокрема на створення суспільних благ для України в цілому. Кожна країна має свою структуру споживання благ, в залежності від попиту та пропозиції. Що глобальнішими є суспільні блага, то важче запевнити їх. Не дивно, адже чим більше ми виробляємо приватні блага і що багатшими ми стаємо через це, то складніші нам потрібні суспільні блага.

Дослідивши дану тему, ми бачимо, що вона є досить актуальною. Серед вчених-економістів можна віднести праці Мартіна Вульфа, Самуельсона і Нордхауса. Одним із економістів чий вклад являється особливо вагомим у розвитку суспільних благ є Менкур Олсон, який у своїй праці «Логіка колективної дії: суспільні блага і теорія груп» всебічно проаналізував проблему надання суспільних благ в контексті діяльності груп людей об’єднаних спільними інтересами.

Суспільні блага є структурними елементами цивілізації. П. Самуельсон і В. Нордхаус трактують таке визначення поняття «Суспільні блага» - це блага, витрати на додаткове використання яких ще однією людиною дорівнюють нулю і використання яких не можна обмежити [1].

Економічна стабільність як і наука, чисте довкілля, чесний уряд та свобода слова самі по собі є суспільним благом. Соціальне благо є об’єктом дослідження світової фінансової науки та має дві характерні ознаки [2]:

1.Неможливість виключення будь якого об’єкта із споживання (не винятковість). Благо невиняткове, якщо не можуть бути виключені із сфери його споживання. Національна оборона є яскравим прикладом цього. Якщо нація забезпечила систему оборони, всі громадяни користуються її плодами.

2. Відсутність суперництва у споживанні. Блага неконкурентні, якщо при будь якому заданому рівні виробництва граничні витрати для додаткового споживання дорівнюють нулю.

Особливість суспільних благ полягає у тому, що вони мають неподільний характер і ними можна користуватися, безпосередньо не оплачуючи їх. Проте іншою особливістю суспільних благ є те, що вони надаються в обмін за сплачені податки. Держава виступає як монопольний виробник суспільних благ і послуг, не конкуруючи з приватним сектором [1].

Слід зауважити, що окрім суспільних благ, існують ще й так звані суспільні «антиблага» - блага, збільшення яких небажане для людини.

Поширення і збільшення обсягів виробництва і споживання антиблаг приносить однозначну шкоду як окремим людям, що є їх споживачами, так і суспільству в цілому, що проявляється у занепаді моралі. Зі збільшенням споживання антиблаг (для залежних від них осіб) гранична корисність зростає. Якщо споживання негативно впливає на корисність людини, то підвищення рівня корисності пов’язане зі скороченням споживання даного блага [3] .

Видатний науковець О.В. Длугопольський у своїй науковій роботі "Особливості фінансування суспільних благ в епоху глобальних трансформацій: теоретичні та прикладні аспекти" виділяє достойні ( «патронатні блага») та недостойні (антиблага) блага. Він вважає, що виробництво і споживання достойних благ доцільно стимулювати на державному рівні, а споживання недостойних благ повинно заборонятись в установленому порядку або не стимулюватись, незважаючи на прагнення індивідів придбати їх через своє «невігластво». До антиблаг або ж недостойних благ ми можемо віднести алкогольні і тютюнові вироби, наркотики, проституцію, друковані видання та аудіоносії, в яких пропагується насилля.

Лауреат нобелівської премії Джеймс Б'юкенен у праці «Межі свободи», досліджуючи роль держави у процесах суспільного відтворення, запитує: «А чи не стала держава надто великою, надто владною, надто неповороткою, щоб ефективно виконувати свої функції?» [4]. Ми погоджуємося з думкою Дж. Б'юкенен, адже держава здатна творити суспільне благо, але при певних умовах, масштабах і характері діяльності вона стає джерелом антиблага, породжуючи такі шкідливі зовнішні ефекти як корупція, бюрократизм, неефективність, марнотратство тощо .

Теорія розподілу суспільних благ складає першооснову будь-якої демократичної держави. Сенс економічного життя будь-якої людини полягає в тому, щоб купити дешевше і продати дорожче, а на різницю жити як можна краще. Різниця виходить у кожного своя, в міру, так би мовити, сил і здібностей. При наданні суспільних благ з погляду максимізації власної вигоди в окремого члена суспільства з'являються стимули скористатися вигодами того чи іншого блага, не беручи участі у фінансуванні його виробництва. Його справжні преференції при цьому не проявляються, і він може поводитися як «безквитковий пасажир»( проблема «фрірайдера») [5].

На нашу думку, проблема “фрірайдера” виникає, коли один з економічних суб’єктів може отримати вигоду від дій іншого економічного суб’єкта, і не сплачує за це. Це свідчить про наявність позитивних зовнішніх ефектів, які погано піддаються інтерналізації. Якщо з цієї точки зору розглядати можливість забезпечення виробництва невиняткових благ, то по суті ніхто з потенційних споживачів, хто зацікавлений в споживанні благ, не буде схильним сплачувати це споживання, так як споживач, що сплатив за невиняткове благо, не має ніяких пільг перед тим, хто не сплатив за це благо. При цьому звичайні ринкові угоди втрачають свій сенс: якщо не можна виключити зі споживання іншого індивіда, то як можна його примусити купити це благо? Зрозуміло, що жодної угоди купівлі-продажу такого блага не відбудеться [2].

Таким чином, необхідність суспільства в благах ставить перед економікою дві проблеми: по перше, як досягнути економічно ефективного обсягу виробництва таких благ, а по друге, як забезпечити їх виробництво при наявності проблеми “фрірайдера”. Наша цивілізація стає дедалі глобальнішою, і вона повинна мати на меті забезпечувати суспільні блага країни. Держави, на які покладається людство у забезпеченні цих благ, повинні гарантувати їх наявність. Всі зусилля, які ми докладаємо, щоб впоратися з цим завданням, можуть виявитися визначальною історією цього століття.

Література:

1.Мартін Вулф: Світ спраглий суспільних благ The Financial Times 25.01.2012 - Режим доступу: http://zgroup.com.ua/article.php?articleid=5070.

2.Кізима Т. Ринкові і суспільні блага: порівняльна характеристика.

3.Суспільні блага: попит та пропозиція – Режим доступу:

http://e-works.com.ua/work/305_Syspilni_blaga_popit_ta_propoziciya.html.

4.Суспільні блага – Режим доступу:

http://www.br.com.ua/referats/ Microeconomic/ 7954.htm.

5.Теоретичні аспекти категорії «антиблаго» - Режим доступу:

http://mpra.ub.uni-muenchen.de/28282/.