Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Бобришева О.В.

ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку

НАН України»

Підвищення ефективності надання послуг регіональної

системи охорони здоров'я

Україна відстає від розвинених країн ЄС як за показниками здоров'я населення, так і за рівнем фінансування системи надання медичної допомоги, що загрожує сталому розвитку країни. У теж час, нарощування обсягів фінансування охорони здоров'я не представляється можливим із-за обмеженості державних ресурсів і порівняно слабкою віддачею, яку приносять вливання в цей вид діяльності. У зв'язку з цим стає актуальною задача проведення структурних реформ, спрямованих на підвищення ефективності використання ресурсів в українській системі охорони здоров'я. Дані фактори зумовлюють потребу у науковій розробці принципів, методів і способів оцінки ефективності в сфері надання медичних послуг.

В українському суспільстві формується попит на реформування соціальної сфери, що забезпечує розвиток «людського капіталу». Однак модернізацію необхідно проводити не тільки за рахунок збільшення фінансування регіонального соціального комплексу, але і за рахунок збільшення віддачі від використовуваних у ньому ресурсів, для чого буде потрібно забезпечення підвищення ефективності управління соціальним комплексом, одним з елементів якого виступає процедура оцінки ефективності.

Економічна теорія передбачає, що ефективний розподіл ресурсів у суспільній системі досягається під впливом ринкових сил і конкуренції індивідуумів, які прагнуть задовольнити свій егоїстичний інтерес. За рахунок роботи даних механізмів у суспільній системі досягається такий розподіл ресурсів, при якому жоден суб'єкт не може покращити своє становище без того, щоб становище іншого суб'єкта погіршився. Такий розподіл ресурсів у суспільстві вважається оптимальним і іменується ефективністю (або оптимумом) за Парето, на честь видатного італійського економіста і соціолога Вільфредо Парето. У зв'язку з цим завданням державної економічної політики представляється забезпечення діяльності ринкових механізмів в економіці і підтримка конкуренції, що має сприяти оптимальному використанню ресурсів. Проте, економічна система ринкового типу не завжди може бути Парето-ефективною, будучи наданої сама собі. Виділяють певні ускладнення, з-за яких ринкова економіка може опинитися неспроможна, що вимагає активного втручання держави для подолання цих ускладнень, які отримали назву «провали ринку». Суттєва частка ресурсів держави витрачається на надання громадянам суспільних благ - товарів, і особливо послуг, виробництво яких не вигідно ні одному економічному суб'єкту, проте потреба в таких товарах є. До прикладів таких благ можна віднести національну оборону, створення інфраструктури, громадська освіта і охорона здоров'я, фундаментальні наукові дослідження.

В даний час Україна відстає від більшості розвинених країн як за основними показниками здоров'я населення (тривалість життя і захворюваність), так і за обсягом ресурсів, що виділяються на охорону здоров'я. Здавалося б, проблему можливо вирішити, збільшивши обсяг фінансування охорони здоров'я до необхідних меж, проте, Кабінет Міністрів України не готовий нарощувати витрати на охорону здоров'я з-за неефективної організації даного сектору: виділення додаткових асигнувань принесе лише слабку віддачу. Виходить замкнене коло: з одного боку в українській охороні здоров'я виразно простежується дефіцит фінансування, а з іншого - вливання додаткових ресурсів перешкоджає страх витратити кошти марно, без забезпечення належного ефекту. Крім того, зниження якості людського капіталу, викликане незадовільним станом соціального комплексу регіонів України веде до зниження продуктивності праці, що, в кінцевому рахунку, позначається на конкурентоспроможності національної економіки, що зумовлює необхідність проведення робіт по підвищенню ефективності вітчизняної охорони здоров'я, однією з яких може виступити система оцінки ефективності.

Методика оцінки ефективності здатна вирішувати різноманітні завдання, тому перед початком проектування методики представляється доцільним сформувати докладне уявлення про її роль і місце в загальній схемі управління установою охорони здоров'я, а також про базові характеристики методики. Перш за все слід визначитися з глобальними цілями установи охорони здоров'я, і в якій мірі методика оцінки буде відповідати вирішенню даних завдань. Також необхідно визначитися для виконання яких завдань служить методика, який вид оцінювання буде проводитися, якого роду рішення будуть прийматися на основі результатів проведення оцінки та яким колом осіб. Крім того, велике значення мають обсяг ресурсів, необхідний для проведення оцінки та необхідний рівень методологічного опрацювання. Крім того, проектування методики оцінки доцільно засновувати на якійсь усталеній логічній конструкції, причинно-наслідкового зв'язку, що описує механізм перетворення ресурсів установи охорони здоров'я підсумковий результати. Використання при розробці методики методу ланцюжка результатів допомагає реалізації даної задачі. Суть цього методу зводиться до того, що програма або проект поділяється на складові елементи, такі як ресурси, роботи, випуск і результати. Далі відбувається спроба виявити логічні і переконливі причинно-наслідкові зв'язки між цими елементами по всьому ходу реалізації програми.

Використання методу ланцюжка результатів здатне допомогти керівництву проекту більш чітко сформулювати цілі проекту і зрозуміти взаємозв'язок між блоками робіт і елементами програми. І що важливо, з допомогою методу ланцюжка результатів представляється можливим розмежувати результати та випуск програми, визначити продуктивність і результативність проведених робіт, а, отже, зробити методику оцінки більш проробленої.

Методика оцінки ефективності може виступати одним з елементів комплексу заходів по впровадженню принципів управління за результатами.

Перехід на використання системи управління, в основі якої лежать показники ефективності, може спричинити за собою істотні зміни у сфері функціонування закладу охорони здоров'я. Але разом з тим, подібні перетворення, за умови, що вони виконані коректно і комплексно, будуть сприяти підвищенню ефективності та керованості закладом охорони здоров'я.

Для забезпечення ефективності використання ресурсів регіональної системи охорони здоров'я представляється доцільним не тільки організація регулярної процедури оцінки ефективності, а й удосконалення процесу взаємовідносин основних контрагентів системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (ЗДСМС).

У наступний час системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування не запроваджено. Брак коштів у випадку реалізації бюджетно-страхової моделі становитиме близько 35-38 % суми, необхідної для фінансування медичної допомоги в обсязі науково-обґрунтованої базової програми обов’язкового медичного страхування.

Для поточного характеру взаємодії контрагентів в системі ЗДСМС властива недостатня мотивація лікувальних установ до зниження витрат надання медичної допомоги, до певних меж лікарня може нарощувати витрати своїх послуг, не побоюючись втратити споживачів в силу того, що ці витрати відшкодовуються за рахунок грошових коштів системи ЗДСМС. Крім того, можна відзначити недостатньо розвинену конкуренцію серед страхових організацій за споживача і як наслідок низький рівень турботи про інтереси застрахованих громадян.

У зв'язку з вищезазначеними чинниками нами пропонується нова модель взаємодії між контрагентами системи ЗДСМС.

Суть пропонованого вдосконалення полягає в наступному. В рамках областей України територіальний фонд ЗДСМС, страхові організації та медичні установи домовляються про встановлення медико-економічних стандартів по кожній з клініко-статистичних груп, що входять в територіальну програму ЗДСМС.

Під клініко-статистичними групами нами розуміється система класифікації захворювань по групах, що дозволяє використовувати єдиний підхід при визначенні ресурсів медичних установ, необхідних для лікування того чи іншого захворювання. Медико-економічні стандарти мають на увазі під собою набір медичних послуг, які мають бути надані при певних синдромах пацієнта, якісні характеристики даних послуг, а також їх вартісні нормативи, з яких складається сумарна вартість лікування конкретної клініко-статистичної групи.

До отриманої величині додається мінімально допустимий норматив прибутку (або норма рентабельності) для страхової компанії, витрати на ведення справи, формування резервів і запасів. З цього складається підсумкова вартість лікування клініко-статистичної групи, яка публікується для забезпечення інформованої і самостійного вибору громадянином страхової медичної організації.

Страхова організація і громадянин при оформленні поліса ЗДСМС укладають між собою агентський договір, згідно з яким страхова організація зобов'язується знайти для пацієнта постачальників медичних послуг у відповідності зі стандартом за ціною не вище, ніж підсумкова вартість лікування клініко-статистичної групи. В разі якщо фактична ціна надання медичних послуг виявляється нижче, ніж підсумкова вартість лікування клініко-статистичної групи, то зекономлені кошти розподіляються між страховою організацією і застрахованим громадянином у встановлених договором пропорціях.

На основі даного підходу у страхової організації з'являється серйозний економічний стимул домовлятися з лікарняними установами про лікування клініко-статистичної групи, що входять в територіальну програму ЗДСМС, за нижчими цінами, ніж підсумкова вартість лікування клініко-статистичної групи. Важливим моментом є можливість селективного вибору постачальника медичних послуг для страхової медичної організації, а не примусове зобов'язання укладення договорів з усіма лікувальними закладами, незалежно від якості та вартості пропонованих ними медичних послуг. Таким чином, серед медичних організацій регіону страхова компанія буде прагнути вибрати ту, яка здатна надати медичні послуги за певною клініко-статистичною групою у відповідності зі стандартом за найнижчою ціною на ринку, що повинно сприяти загостренню конкуренції серед постачальників медичних послуг, зниження витрат медичними організаціями, впровадження медичних технологій із найбільшою витратною ефективністю.