Економічні науки/Макроекономіка

Сімакович Ю.В.

Науковий керівник Коновал В.В

Вінницький національний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АПК УКРАЇНИ В УМОВАХ РИНКУ

Послідовний і динамічний розвиток сучасної держави неможливий без чіткого розуміння суспільством ролі та значення сільського господарства як головної сфери суспільної праці й основного джерела задоволення потреб людини. Питання формування високо розвинутого агропромислового комплексу України, здатного випускати високоякісну та конкурентоспроможну продовольчу продукцію, належить до складних і надзвичайно актуальних в сучасних умовах, коли з кожним роком наша держава все більше інтегрується в світовий ринок, що є закономірним проявом глобалізаційних процесів.

Дослідженню проблем розвитку сільського господарства України, взаємозв’язків між окремими складовими економіки та питанням оцінки, формування структури та використання виробничого потенціалу присвячені праці багатьох провідних вчених: В. Бондаренка, Є. Гайдара, С. Дем’яненка, І. Лукінова, О. Могильного, О. Онищенка, Б. Пасхавера, П. Саблука, В.Точиліна, В. Трегобчука, О. Шпичака. Незважаючи на різноплановість та глибину проведених досліджень, перспективи агропромислового комплексу в Україні з урахування тенденцій галузі у світовому вимірі залишаються недостатньо розкритими.

Актуальність означених завдань та необхідність проведення подальших досліджень з метою активізації та удосконалення сільського господарства України зумовили вибір теми і мети дослідження.

Метою статті є можливість та перспективи підвищення ефективності агропромислового комплексу [1, ст. 266].

Агропромисловий комплекс (АПК) -це сукупність виробничо взаємопов’язаних підприємств з вирощування, зберігання, заготівлі, транспортування, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, а також обслуговуючих та допоміжних підприємств та організацій. Агропромисловий комплекс розвивається на основі агропромислової інтеграції і відіграє важливу роль у більшості країн світу [2, ст. 49].

Агропромисловий комплекс включає сільське, лісове, рибне та водне господарства, харчову та переробну промисловість, сільське будівництво, матеріально технічне забезпечення та агросервісне обслуговування. Саме він виконує важливу суспільну функцію - забезпечує населення продуктами харчування.

Протягом усієї історії розвитку країни саме агропромислові підприємства займали провідне місце в її господарстві. І навіть у другій половині ХХ століття при великій структурній диверсифікації виробництва агропромисловий комплекс залишався одним з провідних міжгалузевих виробничих комплексів в Україні. До його складу входить майже 100 виробництв. АПК, поряд з промисловістю, відіграє провідну роль у господарстві, на його частку припадає майже 30% національного доходу України, зайнято близько 25% працюючих. Майже в третині областей України АПК займає чільне місце у господарстві згідно з часткою у валовому внутрішньому продукті [5, ст.304].

На розвиток АПК і ступінь його ефективності в Україні впливають численні природні та економічні фактори. Особливе значення у реформуванні АПК, підвищенні його конкурентоспроможності має зміна відносин власності, формування багатоукладної аграрної економіки, забезпечення раціональних виробничо-територіальних зв’язків між складовими АПК. Практично у всьому світі діяльність, пов’язана із забезпеченням населення продуктами харчування і споживання, вийшла за межі власне сільського господарства і утворює нині систему взаємозалежних галузей, в якій взаємодіють сільське господарство, переробна промисловість, складське та холодильне господарство, оптові та роздрібні торгові підприємства, сільськогосподарська наука, агробанки тощо. В аграрному секторі виникають складні виробничі відносини, певна система земельних відносин власності у процесі виробництва сільськогосподарської продукції, її розподілу, обміну та використання. Україна за природно-ресурсним та аграрним потенціалом посідає провідне місце у світі. Але, на жаль, цей потенціал використовується неефективно, а агропромисловий комплекс України за рівнем розвитку відстає від передових країн світу. Основні проблеми полягають у низькій конкурентоспроможності продукції та її невідповідності міжнародним стандартам якості й безпеки; низькому рівні інвестицій та зростанні залежності від державного фінансування; низькій економічній ефективності сільськогосподарського виробництва порівняно з іншими країнами, використанні застарілих технологій; домінуванні в структурі експорту продукції з низьким рівнем перероблення; зниженні родючості ґрунтів і зростанні їх ерозії.

Серед факторів, які впливають на розвиток АПК України, пріоритетними є: система господарювання, характер виробничих відносин, рівень соціально-економічного розвитку країни, природні ресурси та структура земельного фонду, технічний рівень і стан основних фондів підприємств АПК, забезпеченість трудовими ресурсами, транспортно-географічні умови. Вирішальне значення мають економічні фактори, від яких залежить раціональне використання природних ресурсів, задоволення споживчого попиту населення, участь у міжнародному поділі праці, збереження навколишнього середовища. Велику роль відіграє природний фактор. Вплив природних умов проявляється зонально та опосередковується рівнем розвитку продуктивних сил та науково-технічним прогресом [3, ст. 144].

Основними та першочерговими напрямками підвищення рівня розвитку агропромислового комплексу є такі:

- удосконалення законодавства, яке регулює агропромислові відносини, а саме правила експорту сільськогосподарської продукції;

- необхідно удосконалити взаємовідносини між ланками і підрозділами агропромислового комплексу;

- провести фінансове оздоровлення, в тому числі за рахунок реструктуризації заборгованості сільськогосподарських товаровиробників бюджетам усіх рівнів, державним позабюджетним фондам, постачальникам паливно-енергетичних ресурсів;

- прискорити розробку та впровадження нових механізмів господарювання, які б забезпечували адаптацію підприємств до ринкових умов;

- створити економічні умови для оптимізації цінових співвідношень між продукцією сільського господарства та інших галузей економіки країни;

- забезпечити мобілізацію державних кредитних ресурсів та створити відповідні умови для залучення приватних інвестицій у виробництво сільськогосподарської техніки, розширення лізингу на сприятливих умовах;

- розробити заходи щодо відновлення технічної оснащеності сільського господарства [4, ст.198].

Подальший розвиток АПК України необхідно орієнтувати в напрямку збільшення виробництва продукції тих галузей, які можуть стати джерелом постійних надходжень, зокрема цукрової, маслосироробної, олійної, молочної. Для цього потрібно якнайширше впроваджувати нові технології переробки сільськогосподарської сировини, систематично здійснювати технічне переоснащення сільського господарства, переробної промисловості та обслуговуючих галузей.

Література

1. Прокопенко Ф.Я Аналіз і прогнозування развитку регіональної економіки // Ф.Я. Прокопенко, Н.Д. Поклонский - К.: Наук. думка, 2009. - 226 с.

2. Долішній М.І. Ринкова економіка і нові господарські структури // Долішній М.І. / Львівський економічний вісник. -2011. - №4. С. 49-55.

3. Пістуна М.Д Економічна і соціальна географія // Пістуна М.Д. – Регіональна економіка - К., 2005.- С. 144-147.

4. Гуцал В. О., Географія агропромислових комплексів / В. О. Гуцал, М. Д. Пістун, П. І. Лровотар -К.: Либідь. - 2011. - 198 с.