студент Оніщук Б.Р.
Національний університет харчових
технологій, Україна
Сутність зовнішньоекономічної політики та її вплив на
розвиток національного господарства
Входження
України у світовий економічний простір супроводжується істотними змінами в усіх
сферах суспільного життя. Гостроти наявним проблемам додала світова
фінансово-економічна криза. Вітчизняна економіка, яка із вступом до СОТ ще
більше інтегрувалася у світову, не витримує глобальної конкуренції. У таких
умовах виникає потреба у формуванні ефективної зовнішньоекономічної політики
держави з урахуванням складних економічних змін, що відбуваються у світі.
Науковці і практики з різних галузей знань намагаються сформувати концепції,
стратегії, програми, у яких обґрунтовується логіка, спрямованість, характер і
темпи перетворень національної економіки, які зможуть забезпечити
науково-технологічний прорив в економіці й добробут суспільства. Значна увага в
таких документах надається зовнішньоекономічній політиці.
Ефективне
державне управління зовнішньоекономічною діяльністю та застосування науково
обґрунтованих, упорядкованих та відрегульованих відповідно до інтересів
національної безпеки, національного розвитку та загальноприйнятих у світовій
практиці інструментів і регуляторів державного впливу є запорукою ефективної
внутрішньої економічної політики України та органічного входження країни до
світової спільноти. Але перш ніж розглядати проблеми формування
зовнішньоекономічної політики, здійснення зовнішньоекономічної діяльності та
розвитку зовнішньоекономічних відносин необхідно визначитись із сутністю
категорії "зовнішньоекономічна політика" та уточнити її зміст.
Дослідження дії
державних регуляторів та пошук напрямів їх удосконалення потребує уточнення
змісту основних термінів та понять у цій сфері. Співвідношення економіки і
політики є ключовим у розумінні характеру суспільного ладу, визначальним щодо
наслідків економічної та політичної діяльності. Від правильного і
збалансованого їх взаємозв'язку залежить економічний потенціал суспільства,
добробут населення, рівень розвитку демократичних процесів, а в цілому –
життєздатність суспільно-політичної та економічної системи. Наслідки
економічної і політичної діяльності є результатом їх взаємодії та
взаємозв'язку.
Уся сучасна
практика країн високорозвинених і тих, що розвиваються, з очевидністю
демонструє неодмінну присутність державних інтересів у функціонуванні ринкової
економіки на всіх етапах її існування та розвитку. У наукових публікаціях
наводяться вагомі аргументи, що обґрунтовують важливість державного регулювання
економіки для успішного функціонування ринкових господарських систем. Державні
інституції відіграють роль, яка по своїй суті може бути значущою та вести до
успіху в контексті розвитку та множення сил масштабно, якщо дії уряду
кардинально розв'язують наявну проблему і відкривають перспективи підприємству
до розвитку, або тільки частково, якщо дії уряду збігаються із сприятливими
основними умовами. Перспективна державна політика розвитку - це політика, яка
створює середовище, в якому підприємства можуть досягати конкурентних переваг
без безпосереднього втручання уряду в сам процес. Уряду лише необхідно
заохочувати зміни, сприяти внутрішній конкуренції, стимулювати інновації -
створювати умови для підвищення конкурентоспроможності у внутрішньому і
зовнішньому економічному просторі. Проведення політики, спрямованої на статичні
та короткострокові переваги у вартості, може шкодити оновленню і динамічному
розвитку. Але існують ситуації, коли держава має втручатися в економічні
процеси. Це відсутність справжньої досконалої конкуренції, антидемпінгові
заходи; надання ринковим суб'єктам необхідної інформації і, як наслідок,
забезпечення рівноваги на ринку; наявність зовнішніх ефектів, що вимагають
компенсаційних дій; існування сфер, пов'язаних із проведенням фундаментальних
та прикладних наукових досліджень; забезпечення недопущення контрабанди,
особливо зброї, наркотиків, валюти тощо. Конкретні механізми державного
регулювання національної економіки визначаються як загальними усталеними у
світі закономірностями, так і характером та особливими рисами економіки країни.
В Україні вплив держави на економічну діяльність взагалі і зовнішньоекономічну
зокрема за багатьма параметрами значніше, ніж могло б здатися на перший погляд.
Усе частіше спеціалісти говорять про "ручне" управління економікою.
Традиційно висока забюрократизованість та надмірний контроль з боку держави не
сприяє розвитку економічних відносин з усіма негативними наслідками, що
випливають із цього.
Необхідність
розв'язання проблем, пов'язаних з інтеграційними до світової економічної
спільноти процесами, підвищує і посилює роль держави: держава має стати одним з
головних агентів, який забезпечує випереджальний розвиток основних сфер, що
можуть забезпечити конкурентоспроможність галузей економіки на світових ринках,
гарантом розвитку високих технологій, знань, інформатизації суспільства. Тому
нині в Україні особливої гостроти набула проблема формування ефективної системи
регулювання зовнішньоекономічної діяльності, створення досконалого організаційно-правового
механізму, застосування ефективних регуляторів.
Литература:
1. Абрамов В. Л. Мировая экономика : учеб. пособие / В. Л.
Абрамов. - 3-е изд. - М. : Дашков и К°, 2006. - 312 с.
2. Гребельник О. П. Основи зовнішньоекономічної діяльності:
підручник / О. П. Гребельник. - К. : Центр навч. л-ри, 2004. - 384 с.
3. Дідківський М. І. Зовнішньоекономічна діяльність
підприємства : навч. посіб. / М. І. Дідківський. - К. : Знання, 2006. - 462 с.