“Экономические науки” / 3.Финансовые отношения

К.е.н. Мірошниченко І.С.

Кіровоградський національний технічний університет, Україна

Значення процесу сек'юритизації в сучасних умовах глобалізації фінансових ринків

Синтетична сек'юритизація як інноваційний метод управління кредитним ризиком виникла в кінці ХХ століття та запропонувала нові інструменти ринку кредитних деривативів. Кредитні деривативи - фінансові інструменти, що дозволяють одній стороні (бенефіціару) перенести кредитний ризик за активом на іншу сторону (гаранта), не здійснюючи фізичного продажу активу [1, 884].

Сек'юритизація здійснює неабиякий вплив на світові ринки капіталу та в умовах глобалізаційних перетворень є одним із сегментів світового фінансового ринку, що стрімко зростає. Фінансовий ринок України не є винятком, нагальні проблеми, що існують, – низька ліквідність та дефіцит внутрішніх фінансових ресурсів для інвестицій теж потребують застосування новітніх підходів та інструментів на вітчизняному ринку кредитних деривативів.

Питання теорії та практики використання кредитних деривативів не є новими, вони були та є об’єктом дослідження широкого кола вітчизняних та закордонних дослідників: О.Бажанова, Х.Бера, Н.Богути, О.Бетенка, О.Гейця, Г.Гортона, Е.Девідсона, О.Ковальова, А.Лакшмана, М.Райко, Н.Рогальської, У.Сілбера, Н.Соулелеса, В.Тілманова, Ф.Фабоцці, А.Чанга, Н.Шелудько та ін. Однак перспективи використання сек'юритизації в контексті глобалізації фінансових ринків не достатньо вивчені вітчизняними дослідниками та не мають повного вирішення, тому ці питання потребують подальшого детального опрацювання.

Як інноваційний метод залучення фінансових засобів, сек'юритизація спочатку набула широкого визнання в США, а потім поширилася у Європі. У вітчизняній фінансовій практиці даний механізм ще не набув широкого розповсюдження, оскільки це досить складна фінансова технологія рефінансування.

Слід також зазначити, що категорія "сек'юритизація" не має однозначного трактування, різні дослідники мають власне авторське бачення щодо сутності цього поняття. Так, Ю.Туктаров вважає, що сек'юритизація - це вид рефінансування, особливість якого полягає у тому, що при його здійсненні розрахунок робиться на ресурси фондового ринку [3, 65].

Такі автори, як М.Бабічев, Ю.Бабічева, О.Трохова, визначають її як операцію, у процесі якої банк "продає" повністю або частково виданий кредит, списуючи його зі свого балансу до закінчення терміну його погашення, і передає право отримання основного боргу і відсотків по ньому новому кредитору, причому не обов'язково банку [4, 164].

І.Алексєєва та А.Рачкевич розглядають сек'юритизацію як деяку сукупність послідовних дій, спрямованих на перетворення тих або інших активів у цінні папери [5, 22-23]. У той час, як І.Бланк визначає її як процес перетворення низьколіквідних фінансових активів у цінні папери, що обертаються на ринку капіталу [6, 448].

Дослідники А.Селівановський і В.Гафарова розуміють сек'юритизацію як фінансування або рефінансування будь-яких активів компанії, що приносять доход, за допомогою "перетворення" таких активів у ліквідну форму через випуск облігацій або інших цінних паперів [7, 43].

Зарубіжні вчені Е.Девідсон та Е.Сандерс вважають, що сек'юритизація - процес формування пулів фінансових зобов'язань та надання їм форми, що дозволяє фінансовим активам вільно обертатися серед множини інвесторів [8, 16].

Таким чином, наведені вище визначення категорії "сек'юритизація" надали можливість накопичити знання, щодо значимості різних підходів до визначення сутності цієї категорії та дозволяють сформулювати власне авторське бачення цього поняття. Отже, сек'юритизація – це видозміна фінансових засобів з низькою платоспроможністю на цінності, що приносять стабільний дохід, як правило у формі цінних паперів, за допомогою конверсії (трансформування) низьколіквідних зобов’язань у високоліквідні, з метою зниження ризиків та залучення дешевих грошових ресурсів.

Цей механізм рефінансування для країн із трансформаційною економікою є досить затратним, Україна здійснює лише перші спроби щодо використання сек'юритизації. Складна фінансова технологія також потребує використання кваліфікованих кадрів та інституційних інвесторів, що зацікавлені у такому рефінансуванні.

Отже, в умовах глобалізації сек’юритизація є одним із перспективних інструментів розвитку світового фінансового ринку, вона зумовлює необхідність застосування новітніх технологій рефінансування в українському фінансовому просторі та обумовлює використання ефективних механізмів залучення іноземного капіталу в Україну.

Список використаних джерел

1. Финансово-кредитный энциклопедический словарь / [под общ. ред. А. Г. Грязновой]. – М. : Финансы и статистика, 2002. – 1168 с.

2. Вартість кредитних свопів сягнула чотирирічного максимуму. [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://ukr.lb.ua/news/2014/02/19/256021_strahovka_defolta_ukraini.htm

3. Туктаров Ю. Основные идеи ипотечных ценных бумаг // Рынок ценных бумаг. – 2004. – № 5 (260). – С. 64-68.

4. Банковское дело: Справ. пособие/М.Ю.Бабичев, Ю.А.Бабичева, О.В.Трохова и др.; Под ред. Ю.А.Бабичевой. - М.: Экономика, 1993. - 397 с.

5. Рачкевич А.Ю., Алексеева И.А. Секьюритизация: характерные признаки и определение // Деньги и кредит. - 2008. - №8. - С. 22-31.

6. Бланк, И. А. Основы инвестиционного менеджмента [Текст] / И. А. Бланк. - К. : Ника - Центр : Эльга - Н, Т. 2. - 2001. - 512 с.

7. Селивановский, А. Правовые риски ипотечного агента [Текст] / А. Селивановский, В. Гафарова // Хозяйство и право. - 2005. - N 7. - С. . 42-48.

8. Секьюритизация активов: секьюритизация финансовьх активов— инновационная техника финансирования банков / Х.П. Бзр: Пер с нем. Ю.М.Алексеев, О.М. Иванов.— М.: Волтерс Клувер, 2007. — 624с.