К.е.н. Бровко Л.І., Камінський Р.Р.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

Сутність і основи фінансової стійкості банку

Існує думка, що фінансова стійкість банку − це головна умова його існування та активної діяльності. Її формування відбувається під впливом об’єктивних і суб’єктивних чинників та оцінюється за допомогою як окремих показників, так і зведених комплексних показників, які лежать в основі рейтингових оцінок діяльності банків.

В економічній літературі немає єдиного підходу до визначення поняття фінансової стійкості комерційного банку. Фінансову стійкість комерційного банку нерідко ототожнюють з такими економічними поняттями, як надійність, платоспроможність, ліквідність. Так, деякі автори стверджують, що вона визначається рівнем його ліквідності та платоспроможності. Але, слід зауважити, що ліквідність комерційного банку характеризує механізм перетворення фінансових чи матеріальних активів у грошові кошти з метою своєчасного виконання зобов'язань, а платоспроможність визначається здатністю банку своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання. Це дуже важливі складові, але врахування тільки їх під час визначення фінансової стійкості банку є, на думку деяких фахівців, недостатнім.

Інші фахівці стверджують, що стійкість банку залежить від збалансованості його активів і пасивів, якості кредитно-інвестиційного портфеля і кількості клієнтів. Але, цей підхід викликає певні зауваження: по-перше, в ньому не враховуються такі важливі складові фінансової стійкості, як прибутковість, платоспроможність та ліквідність банку; по-друге, твердження, що фінансова стійкість банку залежить від кількості клієнтів, є недостатнім для пояснення цієї взаємозалежності (не враховується їх фінансовий стан).

В. П. Пантелеєв і С. П. Халява визначають фінансову стійкість як своєрідне перевищення доходів над витратами [1]. Твердження, що фінансова стійкість банку визначається рівнем його прибутку і сумою сплачуваних дивідендів, видаються також дуже спірними. Рівень прибутку є безумовно важливим показником банківської діяльності, але для визначення фінансової стійкості потрібно знати за рахунок яких джерел його отримано і як він був розподілений. Ознакою фінансової стійкості в першу чергу є стабільність джерел доходу банку. Рівень дивідендів, що сплачуються, також не може бути показником високоефективної діяльності банку, незважаючи на його привабливість для акціонерів.

Ю. С. Масленченков ставить фінансову стійкість у залежність від відповідності діяльності банку нормативним узагальнюючим показникам, які синтезують характеристики економічних складових стійкості: обсяг і структура власних коштів, рівень доходів і прибутку, достатність капіталу, мультиплікативна ефективність власного капіталу, норма прибутку на власний капітал, ліквідність, створення доданої вартості банком [2]. До прихильників такого розуміння фінансової стійкості належить Р. Міллер [3]. На думку деяких фахівців, фінансова стійкість не може визначатись тільки відповідністю діяльності банку нормативним узагальнюючим показникам, тому що останні слугують лише орієнтиром і нерідко неправильно розраховуються. Урахування обмеженої групи показників фінансової стійкості банку також є недостатнім і потребує розширення.

Н. Шелудько пропонує таке визначення фінансової стійкості: «Це динамічна інтегральна характеристика спроможності банку як системи трансформування ресурсів та ризиків повноцінно (з максимальною ефективністю та мінімальним ризиком) виконувати свої функції, витримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища» [4]. Таке твердження не дуже переконливе. Адже, у ньому дається дуже вузьке визначення комерційного банку як системи, а також незрозумілим є ставлення автора до показників платоспроможності та ліквідності і важливості їх для визначення фінансової стійкості.

Деякі автори роблять спробу визначити фінансову стійкість у межах певних показників [5]. Вони формують групу коефіцієнтів для оцінки фінансової стійкості комерційного банку на основі аналізу джерел його коштів, залежності від кредитів, розміру власних коштів відносно залучених та ін.

Зазначений підхід, на нашу думку, викликає кілька зауважень. В першу чергу, вибір показників обмежується показниками, що характеризують переважно пасиви балансу банку без урахувань змін в активі. По-друге, автори на свій розсуд формують перелік показників та їх пріоритетність за відсутності єдиних нормативних критеріїв, які характеризують фінансову стійкість комерційного банку. Інтегральну характеристику фінансової стійкості комерційного банку не можна обмежувати лише набором кількісних показників. Це - результат детального та всеохоплюючого аналізу. Фінансова стійкість банку - це якісна характеристика, тому остаточна формалізація оцінки неможлива.

Основним завданням економічного аналізу діяльності комерційного банку є підготовка обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності банку і виконання економічних нормативів, установлених центральним банком.

Основною проблематикою стійкості комерційних банків лежить у площині нестабільної економіки України. У широкому змісті проблема стійкості комерційного банку визначається стабільністю оточуючого його економічного середовища.

Потрібно зазначити, що діяльність комерційних банків пов’язана із загальним станом національної економіки, діяльністю людей і здійснюється в умовах коливань рівня пропозиції та попиту на банківські послуги, конкуренції, наявності різноманітних ризиків тощо. У зв'язку з цим рекомендації щодо управлінських рішень мають базуватися на узагальненій оцінці всебічного аналізу діяльності комерційного банку.

Важливими важелями, що впливають на фінансову стійкість банку є низка факторів. До зовнішніх факторів, які впливають на фінансову стабільність банку відносять: стійкість національної валюти, низький рівень інфляції, довіра громадян до кредитно-фінансової системи країни, державне регулювання діяльності банків, рейтингова система оцінки діяльності банку. До внутрішніх факторів, які впливають на стабільність банку, належать якість менеджменту, правильною кредитною та дисконтною політикою банку, стратегією банку, ефективним банківським маркетингом, дотриманням існуючих економічних нормативів, встановлених НБУ та чинного законодавства, професійними якостями керівництва банку, стабільність ресурсної бази, капіталізація, якість активів тощо.

Поєднання ресурсної бази з елементами управління цією ресурсною базою визначає ступінь стійкості банку. Фінансовий стан банку, його фінансова стійкість та стабільність залежать від результатів його діяльності.

Фінансову стійкість банку також визначають за допомогою аналізу, який поділяється на декілька груп: показники, що базуються на структурі та достатності капіталу банку; показники, що базуються на структурі залучених та запозичених коштів; показники, що базуються на якості активів банку; показники, що характеризують динаміку (поведінку) окремих складових активу та пасиву.

Отже, на нашу думку, фінансова стійкість банку - це якісна динамічна інтегральна характеристика спроможності банку ефективно виконувати свої функції та забезпечувати цілеспрямований розвиток шляхом трансформації ресурсів та мінімізації ризиків, витримуючи вплив факторів зони зовнішнього та внутрішнього середовища.

Література:

1. Крухмаль, О. В. Оцінка фінансової стійкості як динамічної характеристики банку / О. В. Крухмаль // Вісник УАБС. - 2007. -№ 1 (22).-С. 75-78.

2. Кочетков, В. М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку: теоретико-методологічні аспекти: монографія / В.М. Кочетков - К.: КНЕУ, 2002. - 256 с.

3. Пантелеев, О. Фінансова стійкість комерційного банку: проблеми регулювання / О. Пантелеев, С. Халява // Банківська справа. - 1996. -№1.-С. 32-35.

4.Панова, Г.С. Анализ финансового состояния коммерческого банка / Г.С. Панова. -М: Финансы и статистика, 1996.-272с.

5.Дробязко, А. Банки // Финансовые риски/ А. Дробязко, В. Куделя, С. Матвійчук, Б. Нескороженний. - 1996. - № 2 (6). - С. 17-21.