Ткачук Л.С
Академія муніципального
управління,Україна
З урахуванням закономірностей і тенденцій у кредитній справі, її
стратегічних цілей визначальне місце відводиться вибору шляхів удосконалення
методичних та організаційно-практичних основ банківського кредитування.
Останнім часом банки різних країн усе гостріше відчувають проблему
управління кредитним ризиком. Вона ще більш актуальна для вітчизняної
банківської системи, рівень простроченої позичкової заборгованості в якій
протягом останніх 5-7 років мав стійку тенденцію до зростання.
Теоретичний бік цього питання практично не вдосконалюється. Однак теорія
управління ризиками вже зараз представляється набагато ширшою, ніж просто
теорія. Визнаючи її обмеженість, багато банківських фахівців вважають, що вона,
натомість, сприяє кількісному виміру ризиків, визначенню ступеня їх імовірності
і прийняттю правильних рішень.
В економічній літературі найчастіше ведуть мову про чотири загальні методи
управління фінансовим ризиком: запобігання, зниження (мінімізація),
страхування, усунення. Стосовно управління кредитним ризиком у банківській
практиці, досить добре опрацьовані такі методи регулювання ризику як
диверсифікація портфеля активів, аналіз платоспроможності позичальника,
створення резервів для покриття кредитного ризику, аналіз і підтримка
оптимальної структури кредитного портфеля, вимога забезпеченості позичок і їх
цільового використання.[3]
Дослідження
причин виникнення кредитного ризику доводить, що адміністративні і персональні
причини його виникнення стають усе більш значущим. Традиційно банки велику
увагу приділяють конкретним інструментам хеджування ризиків, методам розрахунку
лімітів і контролю за ними, відповідності вимогам центрального банку, розробці
систем моніторингу кредитної справи. [1]
Показники кредитного ризику банку (індивідуального і сукупного), отримані в
результаті аналізу ризикової ситуації, є основою для застосування тих чи інших
методів регулювання ризику. Оцінку кредитного ризику розподіляють на два
взаємодоповнюючих види: якісну і кількісну. Перша являє собою ідентифікацію
всіх можливих факторів кредитного ризику, а також стадій кредитного процесу,
при виконанні яких ризик виникає, друга — вираження передбачуваних втрат у
балах, цифрах, грошових одиницях.
Ключовим інструментом тактичного управління ризиком у сфері зниження
кредитного ризику є методи диверсифікації кредитів. Вони припускають розподіл,
з одного боку, позичок банку між широким колом клієнтів (населенням і
господарюючими суб'єктами, підприємствами різних форм власності та галузей
економіки, використання різноманітних видів забезпечення), а з іншого боку —
відповідальності між учасниками угоди.
Безпосередньо
витрати на фінансування ризику складаються із трьох статей: упереджувальне
фінансування до появи ризиків, витрати на компенсацію збитків від ризиків, які
існують, поточне фінансування адміністративних витрат на управління ризиками. Зниження
ризиковості господарсько-фінансової діяльності підприємства потребує постійного
вивчення і аналізу кон'юнктури ринку, оновлення основних фондів і асортименту
продукції, диверсифікації виробництва, удосконалення систем контролю,
страхування і самострахування. [2]
Вплив
від здійснення зазначених заходів на зменшення ризиковості господарських
операцій оцінюється за рівнем компенсації або ж усунення ризиків у майбутньому.
Оцінка економічної ефективності впливу цих заходів на зниження ризиків
здійснюється шляхом порівняння витрат на їх компенсацію з втратами від
потенційних збитків. При плануванні фінансових коштів на упередження або
ліквідацію наслідків ризиків потрібно пам'ятати, що організаційні заходи є
ефективними до певної межі, перейшовши яку підприємство витрачає більше коштів
на усунення ризиків порівняно із втратами від них. Тому в таких випадках
доцільним є здійснення страхування об’єкта застави, враховуючи що витрати на
страхування майже завжди пропорційні ризику.
Отже,
визначення характеру ризиків, оцінка їх впливу на результати діяльності
підприємства, обґрунтування оптимального методу оцінки економічної ефективності
управління ризиками є одним з важливих завдань при плануванні господарсько-фінансової
діяльності підприємства. Заздалегідь
розроблена програма антикризових заходів створює передумови для успішного
подолання кризових явищ з мінімальними втратами і отримати цільовий прибуток.
Література
1.
ДмитренкоМ.Г,
Потлатюк В.С , Кредитування і контроль : Навчально-методичний посібник (у
схемах і коментарях).-Кондор,2009р.
2.
Пікус Р.В,
Управління фінансовими ризиками : Навчальний посібник 2-ге вид.,випр…-Знання 2011р.
3.
Прасалова С.П. ,
Кредитування і контроль : Навчальний посібник .Видавництво «Ліра-К», 2008р.