Лохаївська Л. В.

Академія муніципального управління, Україна

Система фінансування освіти в Україні

 

Основним джерелом фінансування витрат на освіту, науку і культуру є Державний бюджет.

Система народної освіти в нашій країні є єди­ним комплексом послідовно з'єднаних між собою ланок виховання і навчання:

·        дошкільне виховання;

·        загальна середня освіта;

·        позашкільне виховання;

·        професійно-технічне навчання;

·        середня спеціальна і вища освіта.

    Це   закріплено   у   Законах   України   «Про   за­гальну  середню   освіту»   №   651   від   13.05.1999 та «Про вищу освіту» № 1284-ІП від 17.01.2002 р. Принципи державної політики у галузях ос­віти:

·        доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються дер­жавою;

·        рівність умов кожної людини для повної ре­алізації її здібностей;

·        гуманізм,   демократизм,   пріоритетність   за­гальнолюдських духовних цінностей;

·        органічний зв'язок зі світовою та національ­ною історією, культурою, традиціями;

·        незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.

Основну частину видатків бюджету на освіту складають видатки, спрямовані на фінансування загальноосвітніх шкіл.

Фінансово-господарська діяльність загальноос­вітніх шкіл здійснюється на основі єдиного кош­торису доходів і видатків.

Джерелами формування кошторису є:

·     кошти   місцевого   (Державного)   бюджету   за нормативами фінансування загальної освіти в об­сязі державних стандартів освіти;

·     кошти,  одержані за підготовку,  підвищення кваліфікації  та  перепідготовку  кадрів  згідно  з укладеними договорами;

·     плата за надання додаткових освітніх послуг;

·     кошти, одержані за науково-дослідні роботи;

·     доходи   від   реалізації   продукції   навчально-виробничих майстерень;

·     дотації місцевих Рад народних депутатів;

·     кредити і позики банків;

·     валютні надходження;

·     добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, органі­зацій, окремих громадян.

         Кошторисному фінансуванню підлягають ті заклади, які не мають реальних можливостей самостійно заробляти гроші і послуги яких повинні мати доступний характер, бібліо­теки, музеї, виставки, заповідники, палаци і будинки культури, школи естетичного вихован­ня дітей.

Комерційний розрахунок у культурно-освіт­ніх закладах передбачає повне або часткове по­криття витрат за рахунок надання платних послуг.

Установи культури, які фінансуються за раху­нок Державного та місцевого бюджетів, склада­ють єдиний кошторис доходів і видатків, який затверджує вищестояща організація.

За основу фінансування музеїв береться нор­матив музейних фондів на одного працівника.

Клуби, палаци і будинки культури фінансу­ються в змішаному порядку як за рахунок бюд­жету, так і за рахунок доходів, отриманих від платних послуг.

Державні навчально-виховні заклади, устано­ви системи освіти, діяльність яких повністю або частково фінансується з бюджету або коштів галузі, звільняються від оподаткування при­бутку (доходу) без обмеження рівня рентабель­ності.

В умовах дефіциту особливо важливого значення набуває жорсткий режим економії у витрачанні бюджетних коштів, у зв'язку з цим фінансування провадиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання показників по мережі, штатах, контингентах і забезпеченнях видатків на заробітну плату, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження видатків на суто господарські потреби, поточний і капітальний ремонт, придбання обладнання й інвентарю та інших видатків.

По школах — виходячи із класів-комплектів і кількості учнів, розраховують кількість навчальних ставок на вчителя, а під них встановлюється завантаженість на вчителя плюс доплати за перевірку зошитів, класне керівництво і т. д

Видатки бюджетів майстерні МПТУ і СПТУ, учбові комбінати шкіл стали виробничими цехами по виробництву меблів, станків і т.п. За рахунок бюджетних коштів розпочалося будівництво невеликих ферм, освоюються земельні ділянки із розрахунку повного забезпечення як професійно-технічних училищ, так і шкіл крупами, овочами, і це веде до здешевлення вартості харчування. Інший приклад: їдальні при школах раніше обслуговувалися підприємствами асоціації торгівлі та споживчої кооперації, тепер вони взяті школами на свій баланс і обслуговуються найманими робітниками, а це значно здешевлює харчування.

 

 Література:

1.     Василенко О.Д. Державні фінанси України К., Вища школа 2006р.

2.     Єпіфанов А.О., Дьяконова И.И. «Бюджет і фінансова політика України».   Київ, 2007.  

3.     Кравченко В. І. Місцеві фінанси Украни: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2009.