Стрілець Є.М.,

аспірант, Класичний приватний університет, м. Запоріжжя

ТЕОРЕТИКО- МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

Нині страхування є єдиною галуззю, де оподаткуванню підлягають доходи, а не прибуток (за винятком оподаткування переданих ризиків перестраховикам нерезидентам).

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування у страхових компаній є валовий дохід від страхової діяльності, що визначається як сума страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиком протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування, за винятком сум внесків, переданих у перестрахування, сум, повернутих страхувальникам понад сплачених премій, а також платежів, що одержані від продажу страхових полісів інших страховиків (якщо страховик — платник податку здійснює агентську діяльність), і премій, одержаних від філій, представництв та інших відособлених підрозділів страховика, що не мають статусу юридичної особи, який оподатковується за ставкою 3 %.

При цьому дохід, одержаний внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного страхування, у разі виконання вимог до таких договорів оподатковується за нульовою ставкою, тобто звільняється від оподаткування.

Комісійні за перестраховування враховуються у складі доходів від страхової діяльності лише у звітності страховика згідно з вимогами Держфінпослуг, а при оподатковуванні результатів господарської діяльності страховика враховуються у складі доходів від не страхової діяльності.

Інші доходи, одержувані страховими (перестраховими) організаціями від

діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, оподатковуються на загальних підставах за ставкою 25 %,

Крім того, страховики, які здійснюють виплати в межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування таким чином:

при укладанні договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим Держфінпослуг (у тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному таким уповноваженим органом, підтверджують, що перестрахування здійснено у перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає встановленим вимогам, а також при укладанні договорів перестрахування з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, за нульовою ставкою;

в інших випадках — за ставкою 12 % від суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат.

Як уже зазначалося, страховий ринок в Україні на сьогоднішній день характеризується низьким рівнем виплат, що зумовлено досить поширеною практикою використання страхової діяльності з метою податкової оптимізації. Виведення коштів з-під оподаткування відбувається за допомогою двох елементів: по-перше — 3 % ставки податку на валовий обсяг премій, і по-друге, можливості списання перестрахових платежів.

Стосовно другого елемента, то інструментом оптимізації, як правило, є страхування фінансових ризиків. Відбувається це наступним чином: до страхової компанії у вигляді страхових премій надходять кошти, причому тариф іноді доходить до 90 % від страхової суми, далі кошти через перестрахування перераховуються за кордон або залишаються там, або повертаються власникам вже у вигляді іноземних інвестицій.

Говорячи про особливості страхових компаній не можна не відмітити особливості операцій перестрахування, оскільки вони займають поважне місце в діяльності страховиків.

У договорі перестрахування виступають дві сторони: страхове товариство, що передає ризик, тобто перестрахувальник, і страхове товариство, що приймає на свою відповідальність ризик, тобто перестраховик.

Оскільки передані ризики придбані перестраховиком, який бере їх під власне утримання, ця операція виконується за винагороду. Вона називається перестрахувальною комісією, яка утримується перестраховиком із переданої перестрахувальникам частки страхової премії за цими ризиками.

Як правило, за перспективними ризиками перестраховик жадає від перестрахувальників участі в їхньому майбутньому прибутку за даними ризиками (тантьєми) і надання адекватної участі в їх перестрахуванні.

Прийняття в перестрахування ризиків є рентабельною справою, оскільки другі, треті та інші перестрахувальники, крім комісії, а іноді йтаньєми не несуть інших витрат із придбання ризиків, які є досить вагомими (утримання апарата, помешкання, оплати агентів, брокерів тощо), існують страхові організації, що спеціалізуються тільки на прийомі до перестрахування різних ризиків і навіть не надають прямого страхування. Всесвітньо відомі такі найбільші перестраху-вальні компанії, як «Колонія Реіншуренс» (Кельн, 1846 р.), «Швейцарське перестрахувальне товариство» («Свісс Ре», 1863 р.), «Мюнхенське перестрахувальне» («Мюніх Ре», 1880 р.). На Україні також є компанії, що займаються тільки перестрахувальними операціями.

Однією з визначальних рис договору перестрахування є принцип нагороди. Перестраховик зобов'язаний виплатити цеденту відшкодування пропорційно до частки участі в тому випадку, якщо цедент виплатив належне відшкодування застрахованому.

Принцип доброї волі виражається в тому, що страхувальник зобов'язаний інформувати страховика до укладання договору страхування і протягом усього терміна його дії про всі істотні обставини ризику, що стосуються об'єктів страхування, а також ступеня загрози цим об'єктам від стихійних лих.

Аналогічні зобов'язання існують відносно перестрахування. Цедент зобов'язаний надати перестраховику повну і достовірну інформацію про цедований ризик. Цей принцип має особливе значення для підтримки довготермінової співпраці перестраховика з цедентом. Перший приймає рішення про укладання договору перестрахування і виплати страхового відшкодування за цим договором, виходячи з інформації, наданої в документах цедента.

Об'єктом перестрахувальних відносин є майнова ситуація страхового товариства, що виступає в ролі цедента. Перестраховик не має ніяких прав і обов'язків, що випливають з укладених цедентом договорів страхування. У свою чергу застрахований не має нічого спільного з договорами перестрахування, укладеними цедентом щодо передачі ризиків. Страховик не зобов'язаний інформувати страхувальника про намір передати в перестрахування цілком або частково узяті ризики. Система перестрахування дозволяє страховим компаніям вступати у конкурентну боротьбу за придбання ризиків (одночасно приймаючи в перестрахування частки від інших страховиків). Страхові платежі (премії¹) інвестуються в об'єкти економіки або надаються у фінансовий обіг з метою одержання більш високого рівня прибутку. Це дозволяє страховим організаціям перекривати результати малорентабельних договорів, які вони змушені укладати для підтримки товарного знака та іміджу.

Перестрахування захищає страховиків від випадкових відхилень розрахункової збитковості внаслідок непередбачених обставин.

Перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і стабільної діяльності будь-якого страхового товариства поза залежністю від розміру його капіталів, резервних фондів та інших активів.