Гедзюк. В.А,  Логвинюк М.П.,  Науковий керівник Левчук О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Особливості інвестиційних процесів в Україні на сучасному етапі

Постановка проблеми. В наш час інвестиції є одним із найголовніших чинників прогресивного розвитку будь якої країни. Інвестиційні операції можуть забезпечити розвиток будь якої галузі економіки, в якій вони будуть задіяні. Інвестування є досить бажаним економічним явищем для України, зважаючи на складний стан національної економіки. Ефективність віднов­лення економічних процесів, забезпечення умов їх самовідтворення визначають конкурентоспро­можність кожної країни, її місце в світовому гос­подарському просторі, геополітичну роль та стра­тегічні перспективи. Інвестиційна ак­тивність учасників міжнародного ринку, як одна із ключових форм міжнародних економічних від­носин, найбільш наочно відображає зміну пріори­тетів та стратегічних ролей всіх груп країн.

Актуальність обраної теми дослідження зумовлена тим, що для України, як і багатьох інших трансформацій­них економік, важливо не лише досягнути показників докризового економічного розвитку, але поновити втрачені за час перехідного періоду міжнародні по­зиції та реалізувати стратегії випереджаючого розви­тку. Таким чином, врахування особливостей геоекономічної трансформації, якісних змін міжнародного інвестиційного ринку дає можливість визначитись із пріоритетами стратегічного партнерства, спрямова­ністю національної економічної політики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.  Значення інвестицій та їх роль у формуванні нової побудови  світового фінансового та інвестиційного простору розглядаються у працях численних зарубіжних та вітчизняних дослідників. Серед них: Є. Акопова, А. Гриньов, І. Гайдуцький, Д. Лук'яненко, О. Мозговий , О. Михайловська, В. Новицький, Ю. Пахомов, О. Плотніков, В. Федоренко, А. Філіпенко, А. Яблонська . Також  потребують більш глибокого аналізу питання про фактори , які впливають на розміщення інвестиційного капіталу і вимоги щодо інвестиційної стратегії України.

   Метою статті є дослідження сутності, форм інвестицій та чинників, що здійснюють найбільший  вплив на формування сучас­ної  інвестиційного клімату на світовому  інвестиційному ринку та розробка пропозицій щодо пріоритетів міжнародної інвестиційної діяльності України.

Виклад основного матеріалу.  Інвестиції – це цінності, що інвестори вкладають в об'єкти інвестиційної діяльності країни з метою одержання прибутку або досягнення певного соціального ефекту.

Виходячи із сутності інвестицій їх поділяють на  ризиковані (венчурні) та прямі портфельні.

Венчурний капітал являє собою інвестиції у формі випуску нових акцій, що здійснюються в нових сферах діяльності, пов'язаних із великим ризиком. Ризиковане капіталовкладення обумовлене необхідністю фінансування підприємств, які швидко розвиваються. Найчастіше це відбувається в галузях новітніх технологій.

Прямими інвестиціями називаються  вкладення в статутний капітал компанії з метою одержання прибутку і права на участь у керуванні цією компанією.

Портфельні інвестиції пов'язані з формуванням портфеля, який включає сукупність зібраних разом різних інвестиційних інструментів для досягнення інвестиційної цілі вкладника і являють собою придбання цінних паперів і інших активів.

Принципами формування інвестиційного портфеля є безпека й прибутковість вкладень, їхнє зростання й ліквідність.

Таким чином, інвестиції являють собою кошти, які на певний час вкладаються інвестором у необоротні активи підприємства та спрямовані на отримання ним прибутку, [4].

Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку. Виділяють дві основні форми міжнародних інвестицій:

-   прямі іноземні інвестиції;

-   портфельні іноземні інвестиції.

Прямі інвестиції - це тривале вкладення фінансових ресурсів з метою набуття довгострокового економічного інтересу та отримання підприємницького прибутку (доходу), причому інвестор, як правило, вкладає достатньо коштів, щоб забезпечити собі контроль над об'єктом інвестування. За міжнародною нормою частка іноземного капіталу в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю, складає 25%.

Портфельні інвестиції - це диверсифіковане вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу, у цьому разі завдання отримання реального контролю над об'єктами інвестування не ставиться. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери, [3].

За даними Державного комітету статистики України, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну станом на 31 грудня 2013 р. становив 58 156,9млн. дол., що на 6,8% більше за обсяг інвестицій на початок 2012 р., та в розрахунку на одну особу становив 1280 дол. Інвестиції надійшли зі 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 84% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 19035,9 млн. дол., Німеччина - 6291,8 млн. дол., Нідерланди - 5561,5 млн. дол., Російська Федерація - 4287,4  млн. дол., Австрія - 3257,5 млн. дол., Велика Британія - 2714,1, Вiрґiнськi Острови -  2493,5,  Франція - 1825,8 млн. дол., Сполучені Штати Америки - 991,1 млн. дол.  та інші (таблиця. 1)

Таблиця 1

Обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонерний капітал) з країн світу в економіці України

 

Обсяги прямих інвестицій на 31.12.2013
 (млн.дол. США)

У % до підсумку

1

2

3

Усього

58156,9

100,0

  у тому числі

 

 

Кіпр

19035,9

32,7

Німеччина

6291,8

10,8

Нідерланди

5561,5

9,6

Російська Федерація

4287,4

7,4

Австрія

3257,5

5,6

Велика Британія

2714,1

4,7

Вiрґiнськi Острови (Брит.)

2493,5

4,3

Франція

1825,8

3,1

Швейцарія

1325,4

2,3

Італія

1267,8

2,2

Беліз

1055,6

1,8

США

991,1

1,7

Польща

845,4

1,5

Інші країни

7204,1

12,3

 

Джерело: Офіційний сайт Держкомстату України [Електронний ресурс]. - Режим доступу до сайту:http://www.ukrstat.gov.ua

Для України як держави з перехідною економікою важливо розглядати залучення іноземних інвестицій у контексті структурних змін і економічного зростання. Офіційно визначеними пріоритетними завданнями, які покликані розв'язати іноземні інвестиції, є:

-       структурна реформа економіки;

-       технологічне оновлення виробництва;

-       виробництво товарів широкого споживання;

-       подолання залежності країни від імпорту.

Але слід зазначити, що цілі інвесторів, які з'являються на вітчизняному ринку, приходять у суперечність з внутрішньою економічною програмою розвитку. Так, у структурі господарства їх, насамперед, цікавлять сировина, метал, вугілля, продукти хімічної промисловості тощо. Їх інтерес викликають підприємства, що мають певні технологічні переваги і перспективу розвитку, а також науково-технічний потенціал. Інакше кажучи, увагу іноземців привернула саме можливість спрощеного дешевого доступу до українських сировинного ринку, науково-технологічної бази і кваліфікованої робочої сили. Якщо Україна прагне дістати через ПІІ доступ до сучасних технологій, то західні фірми реалізують технології, які вже пройшли половину свого життєвого циклу і на світових ринках не є конкурентними. Невибагливість споживачів українського ринку надає застарілим і не прибутковим на західному ринку товарам можливість продовжити своє життя. Отже, конкурентоспроможні світові корпорації орієнтуються на глобальні експортні стратегії, а не на розвиток вітчизняного виробництва товарів в Україні. Крім того, високий інвестиційний ризик в Україні зумовлює незначну довіру західних підприємців. Ті ж з іноземних інвесторів, хто вже прийшов на її внутрішній ринок, не поспішають вирішувати проблеми і завдання своїх українських партнерів.

Формування галузевої структури іноземних інвестицій пов'язана з особливостями інвестиційного клімату України. Зацікавленість інвесторів викликають проекти, розраховані на короткострокову перспективу, з віддачею найближчим часом (харчова промисловість, внутрішня торгівля), а також на стратегічне завоювання ринків машинобудування і хімічної промисловості.

З огляду на динамізм розвитку, статистичні дані інвестиційного процесу швидко «старіють». Тому повноцінний економічний аналіз інвестиційної діяльності є ускладненим. Але можна відзначити формування певних тенденцій, що якісно характеризують розвиток іноземного інвестування в Україну. [1].

-       переважання за розмірами інвестицій партнерів з промислово розвинутих країн і за кількістю –  з країн, які розвиваються, а також поступове збільшення частки країн СНД;

-       орієнтація спільних підприємств на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені, та на сферу послуг;

-       реалізація спільних інвестиційних проектів, як правило, на двосторонній основі;

-       обережність західних партнерів щодо великих інвестицій, зумовлена відсутністю надійних гарантій щодо їх захисту, нерозробленістю стратегії та тактики виходу на практично невідомий і раніше закритий ринок;

-       активність малих іноземних фірм, орієнтованих на швидке обертання невеликого капіталу або на вигоду від разових операцій (нерідко суто посередницьких);

-       нерівномірність розподілу інвестицій за галузями і регіонами України, їх зосередження у промислових центрах України;

-       велика частка майнових внесків іноземних інвесторів у загальних обсягах інвестицій, слабке використання механізмів фінансового ринку для інвестування. 

В Україні простежується нераціональний розподіл іноземних інвестицій між галузями економіки. Велика увага зосереджена на інвестування у переробну промисловість. Незважаючи на те, що Україна багата на природні ресурси на добувну промисловість спрямована незначна частка іноземних інвестицій.

У нашій країні існує ряд проблем, які перешкоджають ефективному залученню іноземних інвестицій: відсутність відповідного інвестиційного клімату; недосконалість ринкового механізму; нестабільність політичної ситуації; низький рівень ділової та професійних кваліфікації підприємців; відсутність зацікавлених партнерів; нестача привабливих інвестиційних проектів; недосконалість податкової системи; відсутність дієвої системи страхування інвестицій; надвисокий рівень інфляції, [2].

Отже, на сьогодні в Україні існує проблема недостатнього використання      інвестиційного потенціалу, яка пов'язана із надмірним втручанням держави у регулювання іноземних інвестицій, постійними змінами у чинному законодавстві, відсутністю в Україні єдиного центрального органу з питань державного управління іноземним інвестуванням, що негативно впливає на зростання ефективності використання іноземних інвестицій. Тому ми пропонуємо удосконалити законодавчу базу, орієнтовану на ринкові відносини; використовувати різні організаційно-правові форми підприємств за участю іноземного капіталу; створити єдину цілісну систему державного регулювання інвестиційних процесів, що охоплює відповідну структуру щодо роботи з іноземними інвесторами, механізм реалізації державної політики залучення капіталу, координацію діяльності з міжнародними організаціями.

Література:

1.      Б. В. Губський  Інвестиційні процеси в глобальному середовищі – К., 1998, с. 116

2.      Худавердієва В. А. Стратегія залучення іноземних інвестицій в економіку України // Фінанси України. - 2010. - № 6. - с. 62 - 71.

3.      Яблонська А.В. Значення міжнародних інвестицій в економічних процесах // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.12. – С. 292-299

4.      http://www.vlasnasprava.info/ua/business_az/how_to_grow/finance/financial_management.html?_m=publications&_t=rec&id=646