Экономические науки/7.Учет и аудит.
Студентка кафедри обліку і аудиту Прокопій
К.Ю.
Доц. Момот Л.В.
Національний університет харчових технологій, м. Київ,
Україна
Розвиток і перспективи існування факторингу в Україні
Факторинг
– походить від англійського слова “ factor” – маклер, посередник, агент –це
придбання права на стягування боргів, на перепродаж товарів і послуг з
наступним отриманням платежів за них.
Факторингові операції,
крім купівлі права на вимогу боргу, включають:
- кредитування у
вигляді попередньої оплати боргових вимог;
- ведення
бухгалтерського обліку постачальника, зокрема реалізації продукції (робіт,
послуг);
- інкасування
дебіторської заборгованості постачальника;
- страхування постачальника
від кредитного ризику.
Учасниками
факторингової операції можуть бути: посередник (фактор), тобто комерційний банк
або компанія; постачальник товарів; покупець.
Головними
завданнями здійснення факторингових операцій виступають: забезпечення постачальника
своєчасною оплатою відвантажених товарів, підвищення ефективності розрахунків
між клієнтами, ліквідація виникнення дебіторської заборгованості у позичальника
та стабільного розвитку малого і середнього бізнесу в Україні.
В Україні послуги з факторингу надають переважно банки, хоча цією
діяльністю також займаються і спеціалізовані факторингові компанії, які носять
назву – фактор.
Факторинг
- це не кредит, оскільки може надаватися без фінансування, що в принципі
неможливо, коли мова йде про кредит.
На
відміну від кредитування, факторингові послуги є більш вигідним варіантом для
суб’єктів господарювання. В першу чергу факторингова послуга вигідна для
виробника, що намагається якнайшвидше отримати оплату за відвантажену
продукцію, отримані від чого кошти зможе використати для подальшого розвитку
бізнесу.
У
факторингу беруть участь три сторони: фактор (спеціалізована установа,
спеціальний відділ комерційного банку); постачальник; покупець.
Факторинг дає змогу
постачальникові мінімізувати ризики, пов'язані із відстроченням оплати
придбання товару або послуги, зменшує необхідність у відволіканні значних
адміністративних ресурсів для отримання оплати від покупця за поставлені товар
або послугу та дає змогу постачальнику отримати кошти за свою дебіторську заборгованість.
Відносини між суб’єктами
факторингу регулюються договором, який укладається у письмовій формі між
фактором і постачальником. У ньому дається перелік істотних умов, до яких,
зокрема, належать ті, що захищають інтереси сторін — взаємні зобов’язання і
відповідальність сторін, розмір кредиту і плати за факторингове обслуговування,
вид факторингу.
Факторингові операції можна
класифікувати за багатьма ознаками. За сектором ринку, де здійснюються
факторингові операції, розрізняють внутрішній та зовнішній (міжнародний)
факторинг. Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, покупець і фактор
перебувають під юрисдикцією однієї країни. При зовнішньому факторингу суб’єкти
факторингової угоди перебувають під юрисдикцією різних країн. Залежно від того,
чи повідомляються дебітори клієнта про пере відступлення ним прав вимоги боргу,
факторинг може бути конвенційним (відкритим) та конфіденційним (закритим). При
відкритому факторингу дебіторам клієнта повідомляється про укладення договору
факторингу і пропонується здійснювати платежі безпосередньо фактору.
Закритий факторинг не передбачає повідомлення дебіторів, ніхто з
них не знає про пере відступлення постачальником прав вимоги боргу, і тому
кошти переказуються постачальнику, який розраховується з фактором самостійно .
Залежно від характеру
взаємовідносин між фактором і постачальником, що складаються у разі відмови
покупця від оплати боргових вимог, розрізняють факторинг з правом регресу та
факторинг без права регресу.
У першому випадку постачальник несе
ризики за борговими вимогами, які придбав у нього фактор. Мова йде про те, що
факторинг з правом регресу дозволяє фактору повернути постачальникові
неоплачені покупцем боргові вимоги і вимагати від нього повернення грошових
коштів фактору.
Факторинг без права регресу
означає, що фактор бере на себе ризик щодо одержання грошових коштів від
покупців.
Лідерами
на ринку факторингових послуг на Україні в 2012 та 2013 роках стали наступні
банки: “ Укрексімбанк ”,” Приватбанк”, “Ідекс-банк”
Недоліки
факторингу:
1.
Факторинг - досить дорога послуга в порівнянні з тим же кредитом.
2.
Наявність суперечностей в нормативних актах з питання оподаткування
факторингових операцій в Україні.
3. Відсутність чітких методичних рекомендацій
з відображення операції факторингу в бухгалтерському обліку
1.
Дмитрієва Ю.В. Факторингові операції в Україні: проблеми та перспективи / -
Ю.В. Дмитрієва// Управління розвитком. − 2011. − №3 (100). С. 20–22
2.
Кожель Н.О. Ринок факторингових операцій, реалії і перспективи розвитку / Н.О.
Кожель // Вісник Університету банківської справи Національного банку України.
− 2011. − № 2 (11) − С. 212 – 215.
3.
Фурман І.В. Процес формування ринку факторингових послуг в Україні :
проблематика та шляхи розширення - Вінницький національний аграрний університет
- УДК 336.71:336.717.063