Пономаренко Р.А.

Національний університет харчових технологій

Проблеми змін законодавства у контексті бухгалтерського обліку

На даному етапі розвитку для успішного функціонування підприємств необхідно покращувати фінансово-господарську діяльність.

Одним із важливих фундаментів функціонування підприємства є інформаційна система, яка забезпечує зовнішніх і внутрішніх користувачів інформацією. Фінансова звітність є інструментом інформування користувачів. Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [1].

Ні для кого вже не стає новиною, коли говорять, що змінилися деякі нормативно-законодавчі акти або були внесені поправки. Це все стало буденним при нашій системі управління. Зокрема, 7.02.2013р. наказом Міністерства фінансів України були затверджені Національні положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (далі – НП(С)БО 1). Розглянемо деякі аспекти організації та методологію складання фінансової звітності в контексті цих змін.

Згідно НП(С)БО 1 фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіт про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності [1].

Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013р. №433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності» (далі – Методичні рекомендації №433), які можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності ( крім банків і бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності) [2].

Якщо провести аналіз Методичних рекомендацій №433, то можна зробити такі висновки: відповідно до п.3.32 Методичних рекомендацій №433, інший сукупний прибуток до оподаткування складається з показників дооцінки певних активів, капітальних курсових різниць, частин капіталу асоційованих і спільних підприємств та іншого сукупного доходу. Тобто, щоб отримати показник іншого сукупного доходу, потрібно до сукупного доходу додати ще кілька показників. Зокрема, у Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку коректно надано склад і структуру іншого сукупного доходу [3]. Отже, Методичні рекомендації №433 є недопрацьовані.

У п.2.29 Методичних рекомендацій №433 зазначено, що в рядку 1136 потрібно відображати «дебіторську заборгованість з податку на прибуток» Баланс (Звіт про фінансовий стан). У п.5 П(С)БО 17 «Податок на прибуток» йдеться про те, що перевищення сплаченого податку на прибуток над сумою, яка підлягає сплаті, визначається дебіторською заборгованістю. Аванси з податку на прибуток, ідентифіковані як дебіторська заборгованість, повинні бути включені у відповідний рядок 1136 «Дебіторська заборгованість за розрахунками: за виданими авансами, у тому числі з податку на прибуток». Тим не менш, п.2.28 Методичних рекомендацій №433 висунуто інше припущення, згідно якого аванси з податку на прибуток мають бути наведені у рядку 1130 «Дебіторська заборгованість за розрахунками: за виданими авансами», призначеного для відображення розрахунків за виданими авансами. Суперечливість логіки ведення бухгалтерського обліку та роз’яснень Міністерства фінансів України щодо авансових платежів з податку на прибуток може бути обумовлена поправками до форм фінансової звітності, пов’язаними з коригуванням МСФЗ. У будь-якому разі в новому балансі авансові платежі з податку на прибуток, виходячи з нового на них погляду, будуть віддистанційовані від звичайних переплат з податку на прибуток. При цьому незмінним залишиться порядок їх відображення в системі бухгалтерського обліку – за дебетом рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» [3].

Ще одне питання постає чи необхідно заповнювати в другому розділі «Сукупний дохід» у «Звіті про фінансові результати» інформацію за аналогічний період попереднього року, враховуючи те, що в минулому році такий показник був відсутній [3]. Так, згідно НП(С)БО №1 фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди [1]. Згідно п.43 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку №1 «Подання фінансової звітності», в якому зазначено, що якщо за деяких обставин неможливо перекласифікувати порівняльну інформацію за певний попередній для досягнення зіставності з поточним періодом. Наприклад, суб’єкт господарювання міг не зібрати дані у попередньому періоді (періодах) так, щоб це дозволило провести перекласифікацію, і неможливо відтворити відповідну інформацію [4].

Зміни, які були внесені Міністерством фінансів України, а саме ухваленням НП(С)БО №1 суттєво не вплинуть на бухгалтерський облік. І все ж таки у новому законодавстві є певні суперечливі питання.

Література:

1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. №73 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buhgalter911.com/Res/NPSBO/NPSBO1.aspx

2. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності: Наказ Міністерства фінансів України від 28.03.2013р. №433 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.auditcnt.com.ua/news/view_news.php?id=399

3. Безверхий К.В., Бочуля Т.В. Деякі питання порядку складання вітчизняної фінансової звітності підприємств в контексті законодавчих змін // Облік і фінанси. – 2013. - №3(61). – с.25-28

4. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 «Подання фінансової звітності» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_013