Економічні науки/7. Облік і аудит

Халахурда В.В.

Чернігівський державний інститут економіки і управління, Україна

Проблемні питання нарахування амортизації сільськогосподарських підприємств

 

345

Одним з ключових моментів проведення аграрної реформи на Україні є оновлення виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств. На сьогодні все більше науковців як основне джерело відтворення основних виробничих засобів розглядають амортизацію. Значний внесок у розробку теоретичних і методологічних підходів до вирішення питань амортизації зробили відомі українські вчені О. Бородкін, Ф. Бутинець, М.Василюк, Н. Виговська, С. Голов, Н. Жук, Г. Кірейцев, М. Коцупатрий, Я. Крупка, Є. Мних, В. Лінник,  Ю. Осадчий, П. Саблук, П. Хомин, М. Чумаченко та ін. Незважаючи на широке дослідження даних питань, проблема економічної природи амортизації, необхідності створення амортизаційного фонду, доцільності контролю використання амортизаційних відрахувань залишається актуальною. Зазначимо, що серед вчених-економістів відсутній єдиний підхід до розуміння сутності понять «амортизація», «знос», «зношування», тому в економічній літературі викладено багато підходів до визначення сутності цих понять. У той же час, між категоріями «амортизація», «знос», «зношування» можна простежити такий взаємозв’язок: у процесі використання та під впливом зовнішніх чинників основні засоби втрачають свою споживчу вартість, що узагальнюється їхнім зносом. Втрата споживчої вартості зумовлює втрату вартості, що спричиняє їхнє зношування. Втрата вартості засобів праці відбувається через перенесення її на готовий продукт, тобто через амортизацію.

Нарахування амортизації регламентується П(С)БО 7 "Основні засоби", за яким амортизація – це систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації) [1]. Відповідно до стандарту, для нарахування амортизації передбачено такі методи: прямолінійний, виробничий, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості,  кумулятивний. Серед альтернативних методів нарахування амортизації, що передбачені стандартами GAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни, метод групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів.

 У сільськогосподарських підприємствах в основному застосовується прямолінійний метод нарахування амортизації. За своєю суттю прямолінійний метод характеризується тим, що за умов відсутності інфляції суми амортизаційних відрахувань за певний період залишаються однаковими протягом всього строку служби до моменту списання. Тобто, нагромаджена сума амортизаційних відрахувань збільшується прямопропорційно періоду експлуатації основ­них засобів. Перевагою цього методу є простота застосування через нарахування і включення до собівартості продукції однієї суми нарахованої амортизації протягом всього терміну корисного використання. Однак, застосування прямолінійного методу нарахування амортизації має і ряд недоліків. По-перше, розмір нарахованої амортизації не залежить від інтенсивності експлуатації обладнання, тому що він пов’язаний лише з терміном корисного використання. З огляду на це його застосування при розрахунку сум амортизації активної частини основних засобів має суттєвий недолік, який усувається при розрахунку амортизації на пасивну частину основних засобів, оскільки інтенсивність використання будівлі майже не впливає на фізичний знос. По-друге, застосування прямолінійного методу нарахування амортизації не забезпечує рівномірності витрат на утримання об’єктів основних засобів протягом всього періоду використання, які складаються із суми нарахованої амортизації і витрат на ремонт.

При застосуванні прискорених методів амортизації у перші роки використання об’єктів нараховуються більші суми амортизації, порівняно з останніми роками. Недоліком прискорених методів, як і прямолінійного методу нарахування амортизації, є відсутність зв’язку між інтенсивністю експлуатації основних засобів та сумою нарахованої амортизації.

При застосуванні виробничого методу в основу розрахунків береться обсяг виробництва, і термін, протягом якого об'єкт експлуатується, не має жодного значення для нарахування амортизації. За виробничим методом амортизація може нараховуватися тільки на активну частину основних засобів. При цьому слід зважати на те,  що коли  об’єкт основних засобів використовувався не з повною віддачею, то по закінченню терміну його корисного використання  вартість не буде повністю перенесена.

Досить часто економічне обґрунтування амортизації втілюється у прагненні створити амортизаційний фонд шляхом резервування витрат для віднов­лення об'єктів основних засобів після закінчення строків їхнього використання ос­новних засобів. Зокрема, ряд науковців схиляються до думки, що амортизаційні кошти, які надходять на підприємство, мають цільове призначення і повинні використовуватись для забезпечення відтворення основних засобів. При цьому наголошується на необхідності запровадження обов'язкового перерахування підприємствами грошових коштів у розмірі нарахованої амортизації на спеціальний єдиний рахунок, резервуючи таким чином ресурси для оновлення основних засобів. Зауважимо, що практика формування амортизаційного фонду існувала за радянських часів. Тоді суму амортизації в повному обсязі відносили на збільшення амортизаційного фонду одночасно з її нарахуванням. Головний недолік такого порядку полягав у тому, що амортизаційний фонд утворювався, а активи, які його забезпечували, не надходили підприємству через реалізацію продукції, якщо ціна була нижче собівартості. При цьому спочатку кошти перераховували централізовано в банк, проте згодом від цього відмовились і залишали їх у розпорядженні підприємства, але за використанням коштів не здійснювався контроль і вони використовувались на поточні потреби підприємства. По вимогах МСБО амортизація не є джерелом фінансування нового активу. Розглядаючи особливості МСБО 16 "Основні засоби", слід звернути увагу на чітко виражену належність стандарту до ресурсної концепції амортизації, яка заснована на загальновизнаних принципах бухгалтерського обліку, але не враховує відновлювальну функцію амортизації та фінансові аспекти її нарахування. Відповідно до п. 48 МСБО 16, амортиза­ційні відрахування за кожен період слід визнавати у прибутку чи збитку, якщо вони не включені до балансової вартості іншого активу [2]. Іншими словами, зазначене дозволяє компенсувати дер­жавою підприємству амортизаційні суми шляхом зменшення бази оподатковування на суму відрахувань. Резервування реальних коштів для зазначеної мети на окремих рахунках (як це було за радянських часів), в ринкових умовах економічно не виправдано, оскільки відволікає кошти з господарського обороту. Амортизація може розгля­датися в ринковій економіці джерелом фінансування капітальних вкладень виходячи з її фінансової складової - реальних коштів у виручці від продажу товарів (продукції, робіт, послуг), які й пови­нні акумулюватися для цільового їхнього використання Виробник зобов'язаний здій­снювати нагромадження амортизаційних відрахувань, «відклада­ючи» їх з виручки за реалізовану продукцію.

Таким чином, стандарти бухгалтерського обліку дають змогу реалізувати багатоваріантні підходи до розрахунку розміру амортизаційних відрахувань з метою ефективного управління витратами і, відповідно, фінансовими результатами. А  наявність амортизаційного фонду не означає дійсної наявності гро­шових коштів, які можуть бути інвестовані в нові об'єкти основних засобів.

 

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби": Наказ Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського  16 «Основні засоби» [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України. – Режим доступу: http:// minfin.gov.ua.