Економіка .

Куртева М.К.

ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

 Вітчизняний банківський сектор в умовах кризових явищ в економіці протягом останніх років супроводжують численні проблеми, різні за своїм масштабом та важливістю. Банківська облікова система повинна бути адаптована до конкретних економічних умов, для того, щоб не стримувати розвиток банківського сектору.

Разом з тим, за будь-яких економічних умов основним видом діяльності комерційних банків є кредитні операції, які забезпечують дохід банку. Такі операції мають найвищий ризик, а заборгованість за кредитами становить понад 80 % активів банку. Тому, саме від правильності відображення в обліку банку кредитних операцій залежить ефективне та успішне прийняття управлінських рішень щодо формування належних умов для стабільності банку, а також захисту захисту інтересів вкладників.

Мета статті – дослідження проблем обліку кредитних операцій комерційних банках в сучасних умовах.

Дослідженням проблем обліку кредитних операцій в комерційних банках України займалися такі вітчизняні вчені-дослідники, як: Ф.Ф. Бутинець, А. М. Герасимович, Л.М. Кіндрацька, О.І. Скаско та інші.

Кредитні операції належать виключно до банківських операцій і по своїй сутності є розміщенням залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик.

Процедури обліку кредитних операцій визначаються в обліковій політиці кожного банку, при цьому обліковий процес повинен забезпечити єдину методологію синтетичного і аналітичного обліку, а також узагальнення інформації для прийняття управлінських рішень та складання звітності як внутрішнім, так і зовнішнім користувачам.

Кредити та аванси клієнтам обліковуються, коли Банк надає грошові кошти з метою придбання або створення дебіторської заборгованості клієнта, яка не пов'язана з похідними фінансовими інструментами, не котирується на відкритому ринку та має бути погашена на встановлену чи визначену дату; при цьому Банк не має наміру здійснювати торгові операції з цією дебіторською заборгованістю. Кредит - це позика в грошовій або товарній формі, яку кредитор дає позичальнику на умовах повернення з виплатою позичальником відсотка за користування кредитом. Кредит може бути довгостроковим і короткостроковим (в залежності від терміну, на який кредит видається), гарантованим, державним, банківським, споживчим, комерційним, міжнародним та іпотечним .

Кредити та аванси клієнтам обліковуються за амортизованою собівартістю за відрахуванням резерву під знецінення та з застосуванням ефективної ставки відсотка. Амортизована собівартість заснована на справедливій вартості суми виданого кредиту, розрахованою з урахуванням ринкових ставок відсотка за аналогічними кредитами, діючим на дату надання кредиту.

На початковому етапі у надані кредити та заборгованість обліковуються за первісною вартістю, яка є їх справедливої вартістю. Потім вона відображається по амортизованій собівартості за вирахуванням резерву під знецінений кредитний портфель.

Резерв під знецінені активи формується при наявності об’єктивних даних, що свідчать про не отримання коштів. Сума резерву є різниця між амортизованою собівартістю і оціночною відшкодованою вартістю кредиту на звітну дату. Оціночна відшкодована вартість кредиту розраховується як поточна вартість очікуваних грошових коштів, включаючи кошти, що відшкодовані по гарантіям і забезпеченню, дисконтовані з врахуванням первісної процентної ставки по даному кредиту.

Формування резервів протягом звітного року має відбуваться згідно з національним законодавством. За станом на кінець кожного звітного періоду має здійснюватись переоцінка кредитного портфеля. При цьому повинна використовуваться затверджена нормативними актами Національного Банку України система рейтингування кредитів і створюваться реальні резерви на відшкодування втрат за активними операціями [1].

У Банку формування резерву на покриття можливих збитків по кредитним операціям має проводитися відповідно до вимог Постанови Правління Національного Банку України №279 від 06.07.2000р. з останніми змінами та доповненнями і розробленого на його основі внутрішньобанківського Положення. Резерв формується Банком у валюті активу, витрати на формування резерву Банк визнає в гривневім еквіваленті за офіційним курсом на дату формування.

У розрахунку на кожну конкретну кредитну операцію розмір резерву дорівнює чистому кредитному ризику, помноженому на відповідну норму резервування в залежності від рейтингу цієї операції [2].

У процесі розрахунку резерву при визначенні чистого кредитного ризику сума валового кредитного ризику по кожній кредитній операції окремо зменшується на вартість прийнятого забезпечення. Вартість забезпечення зважується на відповідний коефіцієнт у залежності від виду забезпечення і від рейтингу кредитної операції.

З метою визначення рейтингу кредитної операції Банку доцільно оцінювати фінансовий стан позичальників:

ü юридичних осіб - відповідно до внутрішньобанківської методики;

ü банків - на підставі затвердженої внутрішньобанківської методики оцінки фінансового стану Банку-контрагента;

ü позичальника–фізичної особи - на основі затвердженої внутрішньої Банківської методики.

Оцінка обслуговування боргу повинна здійснюватись щомісячно.

Також Банк повинен формувати резерви під портфель однорідних споживчих кредитів. Резерви визначаються Банком щомісяця у залежності від кількості днів прострочення основного боргу та/або відсотків/комісій за ним.

Банк формує резерви під кореспондентські рахунки відповідно до вимог Постанови Правління Національного Банку України №279 від 06.07.2000 р. з останніми змінами та доповненнями. Величина резерву визначається виходячи з групи, до якої віднесена країна Банку-контрагента відповідно до вимог Національного Банку України .

У процесі списання кредитної заборгованості за рахунок страхового резерву Банк керується Податковим кодексом України та «Порядком погашення безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву», що розроблений у Банку. Заборгованість доцільно списувати с балансу за рішенням Правління Банку за умови, що є підстави для її списання, а саме: заборгованість визнана безнадійною, страховий резерв сформований у повному обсязі, та був проведений повний комплекс заходів, направлених на її погашення.

В бухгалтерському обліку доцільно користуватися методом нарахування для визнання процентних доходів за кредитами та нараховувати їх щоденно.

Списання нарахованих до отримання процентів за рахунок резерву, якщо їх стягнення є неможливим, здійснюється в порядку, аналогічному до порядку списання кредитної заборгованості.

Основні проблеми обліку кредитних операцій в кризові періоди основуються на тому, що змінюються положення про банківський облік у законодавстві, які тягнуть за собою цілий ряд помилок в обліковій системі банків.

Банки у процесі кредитування застосовують такі способи страхового захисту:

· страхування ризику неповернення кредиту;

· страхування відповідальності позичальника занеповернення кредиту банку (або іншому кредитору);

· страхування невчасної сплати позичальником відсотків закредит;

· страхування споживчого кредиту;

· страхування комерційного кредиту (страхування векселів).

Так, у разі страхування ризику неповернення кредиту страхувальником

є саме банк, який має право застрахувати суму основного боргу або суму виданого кредиту з відсотками.

Разом з тим, зростає число проблемних кредитів, для яких банк вживає заходи щодо реструктуризації кредитних боргів, а це в свою чергу значно ускладнює ведення обліку суми боргу та доходів за кредитами, збільшують обсяги облікових робіт і призводять до значних втрат банків. Викликає також цілий ряд проблем в обліку кредитних операцій щодо первісного визнання кредитів за справедливою вартістю, необхідність визнання «прибутку/збитку першого дня» під час надання кредитів не за ринковою ставкою, обліку зменшення корисності кредитів.

Особливістю сьогоднішньої кризи у банківській системі є суттєвий вплив недостатньої ліквідності, яка є в свою чергу наслідком розривів між термінами повернення пасивів (депозити фізичних та юридичних осіб) та термінами отримання платежів навіть за строковими кредитами (прострочені і сумнівні до повернення недоцільно враховувати, оскільки вони в момент виникнення вже впливають на стан ліквідності). Тому на порядок денний різко постає актуальне питання – правильність, об’єктивність та повнота обліку строкових кредитів, які скрито впливали і впливають на ліквідність банку та можливість її оцінки різними юридичними і фізичними особами [3].

Банки в процесі кредитування можуть надавати пролонгацію кредиту, відображення такої операції в обліку має ряд методологічних проблем, які впливатимуть на подальший її облік і відображення у звітності для прийняття управлінського рішення.

Найсуттєвішою проблемою обліку є те, що питома вага пролонгованих кредитів суттєво фактично за економічним змістом операцій зростає, а в бухгалтерському обліку такий стан активів не знаходить відображення, оскільки операції з продовження строку дії (пролонгації) кредитних договорів відображаються у бухгалтерському обліку за такими ж відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості Плану рахунків банків України залежно від строку, що визначається від дати пролонгації договору до дати їх погашення. Тобто у обліку пролонговані кредити відображаються як строкові, тим самим збільшений потенційний ризик неповернення кредитів скритий від користувачів, які бажають проаналізувати звітність банку і отримати інформацію про його кредитний ризик [4].

Ще однією проблемою є відображення у бухгалтерському обліку кредитів за термінами надання, які в бухгалтерському обліку та, відповідно, у фінансовій звітності відображаються на рахунках короткотермінових (до одного року) і довготермінових (більше одного року) кредитів. Такий підхід, на нашу думку, свідчить про недосконалість механізмів обліку кредитних операцій, оскільки будь-яка фізична особа не може на основі фінансової звітності банку правильно проаналізувати його ліквідність [5].

Для вирішення даних проблем з обліку кредитних операцій, банки повинні розробити свої підходи щодо формування ринкової і справедливої вартості облікових кредитних операцій, та закріпити їх в обліковій політиці банку.

Політика Банку щодо мінімізації ризиків збитку внаслідок зміни курсу іноземних валют за звичайних умов діяльності має базуватися на щоденному управлінні валютною позицією Банку окремо за кожною валютою, що дозволяє завчасно приймати рішення щодо обмеження валютного ризику. Крім того, здійснювати постійний моніторинг і прогноз динаміки курсів на валютному ринку України та міжнародних валютних ринках, аналізувати співставлення тенденцій руху курсів та їх можливого впливу на наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу Банку, що виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют. З метою внесення в поточну діяльність коректив, спрямованих на обмеження ймовірних і очікуваних втрат, доцільно проводити вимірювання та контроль операцій в іноземній валюті, планувати збалансованість доходів та витрат, що їх отримують/сплачують в іноземній валюті.

З метою мінімізації валютних ризиків внаслідок неповернення кредитів, що надані позичальникам в іноземній валюті, Банку доцільно здійснювати формування резервів у валюті наданих кредитів. Для стандартизації вимог до облікової інформації та процесу обліку на міжбанківському рівні затвердити загальні підходи щодо кредитування клієнтів в іноземній валюті та обґрунтованість відсотків за кредитами, на рівні законодавчих актів. Такі дії призведуть до спрощення облікових процедур за кредитними операціями, об’єктивної оцінки та стабільності нормативно-правової бази щодо обліку кредитних операцій. В подальшій діяльності вітчизняних банків з урахуванням поглиблення євроінтеграції неодмінно будуть виникати нові питання. Тому наукова сторона проблеми все ще потребує подальших досліджень.

Література

1. Закон України «Про банки і банкіську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III із змінами. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon2. rada. gov.ua/laws/ show/2121-14/conv/print1333259103411316

2. Інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затв. Постановою Правління Національного банку України № 368 від 28.08.2001 зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www. http://www.bank.gov.ua/NBU/.

3. Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України: Постанова Правління Національного Банку України від 02.08.2004 № 361 [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua.

4. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України: Постанова Правління Національного банку України від 15.09.2004 №435 (зі змінами та доповненнями) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

5. Удосконалення механизмів обліку кредитних операцій банку/О. Скаско/ Формування ринкової економіки в Україні, 2011. Вип. 19. С. 430–433. Режим доступу: http://www.lnu.edu.ua/faculty/ekonom/