Экономические науки/9. Экономика промышленности

Магістр Басун К.О.

Одеська національна академія харчових технологій

Шляхи підвищення прибутку

хлібопекарських підприємств України

Прибуток основний захисний механізм, який захищає підприємство від загрози банкрутства. Така загроза може з’явитися і в умовах прибутковості господарчої діяльності підприємства, але при інших рівних умовах, підприємство набагато успішніше виходить із кризового стану при високому потенціалі генерування прибутку.

Також прибуток підприємства виступає найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку проявляється в першу чергу в тому, що кошти, які перераховуються в бюджети різних рівнів у процесі його оподаткування, служать джерелом реалізації різних загальнодержавних і місцевих соціальних програм.

Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує кілька функцій:

- характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства, відбиває його кінцевий фінансовий результат;

- має стимулюючу функцію;

- є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів – федерального, регіональних і місцевих [1].

Зазначимо, що прибуток не може розглядатися як єдиний і універсальний показник ефективності виробництва.

В умовах ринкових відносин підприємство повинно прагнути не лише до отримання максимального прибутку, але і до раціонального, оптимального його використання. Ринок хліба і хлібобулочних виробів України на 99 % представлений продукцією вітчизняного виробництва. Національний сектор виробництва хліба і хлібопродуктів, по суті, є натуральним господарством, де виробництво дорівнює споживанню. Але незважаючи на це протягом останніх років у виробництві хлібу зафіксовано спад виробництва [2].

Аналізуючи дані діяльності хлібопекарських підприємств в Україні за 2008-2012 рр., можна зробити висновок, що випуск виробів хлібобулочних за період з 2008 до 2012 року зменшився на 299 тис. тонн. Зменшення споживання хліба стало основною причиною падіння обсягів виробництва хліба і хлібобулочних виробів. Насамперед, це відбулося внаслідок скорочення населення країни, зниження купівельної спроможності, зміну структури випікання і споживання продукції.

Динаміка виробництва хліба і хлібобулочних виробів, порівняно з 2008 р. обсяг вироблених в Україні хлібопродуктів скоротився на 15,1 % і в 2012 р. склав 1679 тис. т. Щорічно в середньому на 25 тис. тонн скорочується вироблення одного з найбільш поживних продуктів в раціоні українців і темпи зниження прискорюються з кожним роком.

За останній рік істотних змін практично не відбулося. Як і раніше високим попитом користується соціальний хліб, зважаючи на його низьку вартість. При цьому хліб масових сортів у структурі виробництва підприємств, в середньому по галузі, становить 70 % [3].

Однак, модернізувати виробництво за світовими стандартами українським хлібопекарським підприємствам стає усе складніше й складніше.

Необхідно також відзначити той факт, що хлібний бізнес ніколи не був високорентабельним. Низька рентабельність галузі не дає хлібопекарським підприємствам стійко безперебійно працювати, проводити технічне переозброєння, обновляти свої асортименти й піклувалися про якість і безпеку хліба та хлібобулочних виробів. Так, за розрахунками експертів вона повинна бути не менш 15 % [3].

Виробництво хлібу і хлібопродуктів відіграє значну соціальну і стратегічну роль у житті суспільства. В сумарному обсязі продукції всієї харчової промисловості України воно займає одне із провідних місць, а частка хлібопродуктів у раціоні населення України складає 15 %, що підтверджує їх статус як основного продукту харчування. Традиційно цій галузі приділяється менше уваги, ніж іншим, але будь-які зміни, які відбуваються на ринку хліба і хлібобулочних виробів, моментально впливають на економічне та соціально-політичне життя всієї країни [4].

На сьогодні у виробництві хлібу в Україні існує багато проблем, серед яких, по-перше, потребує уточнення статистично-аналітичний діапазон аналізу фінансових результатів діяльності хлібопекарського сектору харчової промисловості України в контексті реалій часу. Але, враховуючи щільний кореляційний зв'язок між результатами роботи сільськогосподарських підприємств і підприємств представників харчової індустрії, вважаємо за доцільне розширити межі фінансового аналізу хоч би на рік, що дозволить уникнути пастки так званого «невдалого року» [5].

Підприємство може збільшити свої доходи за рахунок нарощення обсягів реалізації основної продукції, і таким чином збільшити рентабельність діяльності. Важливого значення набуває забезпечення рентабельності фінансової діяльності, яка для більшості підприємств даної галузі є збитковою. Для цього потрібно збільшувати інші фінансові доходи або проводити діяльність в результаті якої можливе отримання доходів від участі в капіталі.

З метою збільшення кількості та активності споживачів підприємству потрібно вжити ряд заходів, які забезпечать його конкурентоспроможність. Для стимулювання продажу продукції важливу роль повинна відіграти держава, оскільки достатньо велика частка прибутковості економіки України належить харчовим підприємствам [6].

Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство. Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства [7].

Резервом збільшення прибутку суб’єктів господарювання є ліквідація невиробничих виплат по заробітній платі, по оплаті цілоденних простоїв і часів внутрішньо змінного простою, доплат за працю в додатковий час, ліквідація невиробничих витрат і втрат у складі витрат на обслуговування підрозділів виробництва і управління [8].

Література

1. Йохна М.А. Економіка і організація інноваційної діяльності / М.А. Йохна, В.В. Стадник В.В. – К.: Академія, 2005. – 7-14 с.

2. Петров В.М. Методологія порівняльної оцінки ефективності вітчизняної та іноземної техніки/ В.М. Петров // Економіка АПК. – 2004. - № 1. – 43-48 с.

3. Україна у цифрах – 2012. Державний комітет статистики. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL:http://www.ukrstat.gov.ua.

4. Петруха С. Методологічні засади аналізу фінансового стану хлібопекарської підгалузі харчової промисловості України / С. Петруха, М. Колотуша // Економіст. – 2007. – № 5. – С. 15–27.

5. Макаренко В. Вся правда про хліб / В. Макаренко // Агро Перспектива. — 2007. — №6, 7. — 24-27 с.

6. Турило А.М. Теоретико-методологічні підходи до визначення прибутку підприємства як фінансової категорії/ А.М.Турило, О.А.Зінченко // Економіка та управління підприємствами. – 2008. – №3(81). – 109 –112 с.

7. Буряк Л.Д. Фінанси підприємств / Л.Д.Буряк, Е.В.Вакуленко, А.П.Куліш та ін. – К.: КНЕУ, 2003. – 165 с.

8. Бойчик І.М. Економіка підприємства / І.М. Бойчик – К.: Атака, 2002. - 321-324 с.