К.г.н. Савранчук Л.А., Лупан Н.

Чернівецький національний університет, Україна

ЗАЛУЧЕННЯ ПАЛАЦОВО-ПАРКОВИХ КОМПЛЕКСІВ У ТУРИСТИЧНУ ГАЛУЗЬ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ ПОДІЛЛЯ)

Садово-паркові ландшафти слід розглядати як важливі об’єкти рекреаційно-туристичної діяльності населення. Садово-паркові ландшафти, як природно-рекреаційні комплекси, вирішують проблеми гармонізації середовища, створення комфортних умов для життєдіяльності сучасної людини. Це вдалий симбіоз між потребою перетворювати, використовувати природні рекреаційні ресурси та водночас їх зберігати.

Палацово-паркові комплекси є найбільшими за розмірами історичними спорудами у забудові населених пунктів, часто завдяки своїм масштабам є композиційними центрами міст. Збережені у вигляді руїн, вони знаходяться за межами сучасних населених пунктів. Оптимальне їх використання: включити пам’ятки до музейної мережі України, популяризувати віддалені замки-музеї; залучити до цієї справи інвесторів; включити архітектурну спадщину у туристичну індустрію країни.

Нові концепції побудови музеїв на території палацово-паркових комплексів повинні розраховуватися на інтенсивне залучення замків до культурного життя регіону. Це буде сприяти патріотичному і міжнаціональному вихованню молоді, піднесенню туристично-краєзнавчої діяльності. Організація мережі турбаз, готелів, будинків відпочинку з використанням палацово-паркових комплексів, будівництво нових об’єктів у місцях, де знаходяться різноманітні пам’ятки історії і культури, створення нових туристичних маршрутів є перспективними. Окремі проекти реставрації палацово-паркових комплексів передбачають їх пристосування під культурно-відпочинкові центри в Україні, фортифікаційні споруди для проведення фестивалів історичної реконструкції (Хотинська фортеця). Руїни вимагають консервації та залучення їх огляду до туристичних маршрутів. Частина палацово-паркових комплексів (40 %) використовується у туристичній індустрії, решта виконує лікувальні, освітньо-наукові, військові, релігійні функції. Широкого запровадження вимагають майстерні з виготовлення на замовлення та продаж виробів декоративно-прикладного мистецтва, використання приміщень у якості засобів харчування для святкових подій (замок «Паланок»). Комерційні проекти слугують розширенню експозицій. До напрямів використання палацово-паркових комплексів України відносять:

1) Музеєфікацію та перетворення замків Галичини на туристичний продукт під керівництвом фахівців Львівської картинної галереї (замки в Олесько, Золочеві, Підгірцях, Жовкві, П’ятничанах, Свіржі).

2) Реставрація та подальша музеєфікація фортець Волині. Це пам’ятки оборонної архітектури у Луцьку, Кременці, Острозі, Дубно, які потрібно ще пристосувати до туристичних потреб.

3) Ширше туристичне використання музеєфікованих закарпатських замків (в Ужгороді та Мукачевому) та відреставрованих фрагментів, законсервованих руїн для екскурсійних відвідувань.

4) Урізноманітнення рекреаційного використання середньовічних фортець Криму (у Судаку, Феодосії, Алушті, Балаклаві та гірських районах).

На Поділлі розташовані 40 % від усіх збережених палацово-паркових комплексів України (пам’ятки оборонного будівництва: Кам’янець-Подільська та Хотинська фортеці вважаються одними з найкращих у світовій архітектурі). Загальна кількість пам’яток історії, археології, містобудування, архітектури, монументального мистецтва у Хмельницькій області – 2015. На території розвинутий пішохідний, кінний, велосипедний туризм. Серед найвідоміших фортифікаційних споруд: Кам’янець-Подільська та Сатанівська фортеці, Жванецький, Ізяславський, Летичівський, Межибозький, Старокостянтинівський замки. В області налічується 3 заповідники і 17 державних музеїв, з них 4 обласні, 9 районних, 4 міські, 240 недержавних музеїв, з яких 19 мають звання «народний музей». Щороку музеї області відвідує понад 417 тисяч осіб. В області проводяться фестивалі, свята та конкурси, які приваблюють туристів. Це Міжнародний фестиваль документального кіно «Кінолітопис» (проводиться щорічно у м. Кам’янець-Подільському), Міжнародний військово-історичний фестиваль «Terra Heroica» (щорічний), Міжнародний фестиваль духових оркестрів «Проскурівське дефіле» (м. Хмельницький), Всеукраїнський симпозіум з художньої обробки шкіри (м. Хмельницький). Сьогодні в області діють 580 храмів, 456 церков, 77 костелів, 47 молитовних будинків. Багато з них є туристичними об’єктами.

На державному обліку перебуває 387 пам’яток архітектури і містобудування. Занесені до Всесвітнього реєстру ЮНЕСКО 3 об’єкти: Старий Кам’янець-Подільський, Дуга Струве, літературно-меморіальний музей М. Островського у м. Шепетівці. Значна частина історико-культурної спадщини зосереджена у м. Кам’янець-Подільському.

Замки та фортеці області є об’єктами рекреаційно-туристичного потенціалу регіону і займають чільне місце поруч із пам’ятками громадської, промислової, культової, військової архітектури, архітектурними монументами.

На території Хмельницької області, яка займає друге місце після Криму за кількістю заповідних старовинних парків нашої країни, збереглося чимало цінних видів вікових дерев. Найбільше реліктів, екзотів, унікумів росте у природно-історичних об’єктах національної еко-культурної спадщини, парках-пам’ятках садово-паркового мистецтва. Загальна площа усіх заповідних територій області – 9935 км². Державні парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва займають близько 2 % площі заповідних територій і приблизно 1 % до загальної площі області. Об’єкти природи місцевого значення – коло третини площі парків держави. Нині в області зареєстровано 27 старовинних парків. Найбільша кількість паркових ансамблів розташована у центральній та південній частині області. Вони будувалися при панських маєтках на самих мальовничих ландшафтах. Будівництво здійснювалось на схилах річок: Студениці, Ушиці, Тернави, Смотрича, Хомори, Случа, Укопоті.

У 70-80 роках минулого століття на базі добре збережених та відреставрованих палацово-паркових комплексів у Кам’янець-Подільському, Хотині, Меджибожі (Поділля) було створено музеї різних профілів. Залишки палацово-паркових споруд у Барі, Летичеві, Скалаті, Кривчому, Теребовлі у той же період були законсервовані, деякі їх фрагменти відреставровані для використання з метою туризму.

На сучасному етапі існують розроблені інститутами «Укрпроектреставрація» та «Укрзахідпроектреставрація» проектні пакети документації на реставрацію та подальше включення до музейного простору України палацово-паркових подільських комплексів у Микулинцях, Бучачі, Підзамочку. Значну частину напівзруйнованих замків вже забезпечено проектною документацією на реконструкцію та подальше використання.

Туризм створює для сфери культури нові шанси. Якщо культурна сфера загалом (і музеї зокрема) хочуть вижити і бути корисними для суспільства, то мусять мати ринкову орієнтацію. Аналіз проектів пристосування пам’яток, знайомство з багатьма музеями (на основі замків) показує, що оптимальний варіант вибору пам’ятки для пристосування під музей досягається при комплексному врахуванні містобудівних, функціональних і конструктивних чинників. Найчастіше недооцінюється містобудівна характеристика розташування споруд. Внаслідок цього ряд музеїв на основі пам’яток архітектури з прекрасними експозиціями не використовуються. Перебуваючи осторонь від туристичних маршрутів або в місцях, віддалених від трас, вони старіють фізично і морально, залишаються мало відвідуваними. Згідно з цими недоліками пристосування палацово-паркових комплексів під музеї, пропонується широке використання на практиці комплексу замків та створення на їх основі спеціалізованих музеїв у рамках конкретних регіонів, проведення централізації музейної мережі із більш широким використанням у музейному показі пам’яток історії та культури. Практично весь регіон бажано розглядати як єдиний музей. Створення великих регіональних об’єднань на базі музеїв – заповідників, в яких широко залучаються до музейного показу пам’ятки та значні історичні ансамблі, значно збільшить їх експозиційні площі, призведе, в свою чергу, до розширення завдань, функцій та структури заповідників; а також забезпечить екскурсійне відвідування та популяризацію віддалених музеїв, створених на базі палацово-паркових комплексів. Метод створення великих експозицій, які працюють на основі комплексу різночасових пам’яток та ансамблів, переслідує головну мету – зробити найбільш доступним та соціально більш значущим історико-культурну спадщину, посилити її культурно-просвітницьку роль. Таким чином, створення музею на базі палацово-паркового комплексу залучає пам’ятку архітектури до музейної мережі України. Всі замки неможливо перетворити на музеї саме тому, що більшість з них дійшли до нас у вигляді руїн. Ті, що збереглися фрагментарно або лише у вигляді руїн завдяки забезпеченню екскурсійного відвідування перетворюються на туристичний продукт та потребують набагато менше зусиль і фінансових витрат, ніж пристосування пам’ятки під музей.

Список використаних джерел:

1. Білоус В.І. Садово-паркове мистецтво: коротка історія розвитку та методи створення художніх садів / В.І. Білоус. – К.: Наук. світ., 2001. - С. 299.

2. Денисик Г.І. Садово-паркові ландшафти Правобережного лісостепу України / Г.І. Денисик, І.В. Кравцова. – Вінниця: ПП «Едельвейс і К», 2012. – С.211.

3. Туризм в Україні. – Ужгород: ІВА, 2008. – С.320.