УДК 353.9:574 (075.8):323.174

Карташов Є.Г.,

Народний депутат України,

кандидат філософських наук

Карташов Е.Г.,

Народный депутат Украины,

кандидат философских наук

Cartashov E.G.

Member of Parliament of Ukraine,

PhD

ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНЕ ПРТНЕРСТВО В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ СТІЙКІСТЮ РЕГІОНАЛЬНИХ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Загальна тенденція розвитку регіональної екологічної демократії обумовлює необхідність внесення змін у пріоритети державної екологічної політики та механізми реалізації нової моделі взаємовідносин «органи публічної влади – бізнес – громадськість», які б сприяли еколого-безпечному функціонуванню регіонів. При цьому забезпечення стійкого соціально-економічного та екологічного розвитку регіону неможливе без проведення активної регіональної екологічної політики, а також без формування дієвого механізму контролю за екологічною ситуацією і управління природоохоронними заходами.

Модернізація механізмів реалізації управління стійкістю регіональних еколого-економічних систем у напряму їх демократизації має базуватися на принципі раціонального та збалансованого поєднання державних і ринкових, адміністративних та економічних механізмів і важелів регулювання екологічних відносин, природокористування та природоохоронної діяльності на регіональному рівні [4].

Одним із дієвих механізмів, що відповідає наведеному принципу в умовах обмежених матеріально-фінансових ресурсів, є екологічні цільові програми. Такі програми є інструментом екологічної політики, що реалізується на різних рівнях державного управління – від мікроекономічного до муніципального, регіонального, загальнодержавного і глобального (міждержавні екологічні програми). Згідно з Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», державні екологічні програми створюються з метою проведення ефективної та цілеспрямованої діяльності України стосовно організації і координації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального природокористування і відтворення природних ресурсів на перспективу.

Необхідність розвитку, удосконалення і розширення повноважень даного інструменту обумовлено Законом України «Про державні цільові програми», зі статті 3 цього Закону випливає, що екологічні цільові програми – самостійний напрям державних цільових програм, метою яких є здійснення загальнодержавних природоохоронних заходів, попередження катастроф екологічного характеру і ліквідація їхніх наслідків.

Зазначений механізм, як і більшість інших у сфері екологічного управління, є комплексним і функціонує на основі взаємодії адміністративних (визначення цілей, термінів виконання та відповідальних осіб, оперативний контроль), економічних (широкий спектр фінансування; економічне стимулювання участі та виконання планових цілей; створення спеціалізованих фондів програм; використання механізму екологічного страхування цільової програми тощо) та організаційних (залучення громадськості до підготовки ЕЦП шляхом оприлюднення проектів державних екологічних програм, підготовки громадських зауважень та пропозицій щодо запропонованих проектів, проведення публічних слухань) важелів.

Для реалізації управління стійкістю регіональних еколого-економічних систем необхідним є збалансоване поєднання представлених вище дієвих державних і ринкових, адміністративних та економічних механізмів здійснення державних заходів з охорони довкілля на регіональному рівні. Необхідним є розроблення комплексного механізму управління стійкістю регіональних еколого-економічних систем, в якому домінуюча роль відводиться взаємодії органів публічної влади між собою і з бізнесом та неурядовими організаціями, громадою. Саме від ефективності його функціонування залежить рівень розвитку регіональної екологічної демократії. В основу такого механізму має бути покладено положення Оргуської конвенції та концепції регіональної екологічної демократії, які передбачають участь громадян, партнерство, прозорість, відповідальність, результативність і дієвість, стратегічне бачення, а також концепція соціальної відповідальності бізнесу.

Література

1. Наврузов Ю. В. Конкурентоспроможність регіонів: взаємодія державних установ, підприємницьких і громадських організацій : [монографія] / Ю. Наврузов. – К. : Вид-во НАДУ, 2010. – 208 с.

2. Парчук Г. Мовчан Я. Європейська екомережа та досвід формування національних екомереж у країнах Європи / Г. Парчук, Я. Мовчан // Розбудова екомережі України. – К. : Ukraine's econet development, 2011.– 78 с.

3. Стадницький Ю. До проблеми концепції екологічної політики України і механізму її реалізації / Ю. Стадницький // Економіка України. – 2003. – № 1. – С. 75–79.

4. Федорчак О. Класифікація механізмів державного управління / О. Федорчак // Науковий вісник. – 2008. – Вип. 1. «Демократичне врядування» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e –journals/DeVr/2008 –01/O_Fedorchak.pdf