УДК 338.45

Ортіна Г.В.,

докторант Академії фінансового управління

Міністерства фінансів України

Ортина А.В.,

докторант Академии финансового управления

Министерства финансов Украины

Ortina G.V.,

doctoral student Academy of Financial Management

Ministry of Finance of Ukraine

ІНТЕГРАЦІЙНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ

Глобальні інтеграційні процеси поступово приводить до ослаблення значущості окремих економік. Одночасно могутній імпульс розвитку одержують інтеграційні процеси на рівні підприємств. Зростаюча міжнародна конкуренція змушує їх шукати шляхи об'єднання потенціалів і співпраці в боротьбі за виживання або ринкове лідерство. В умовах світового ринку кооперація і співпраця забезпечують підприємствам вагомі стратегічні переваги. Крім цього в змісті самої управлінської діяльності відбувається перехід від вузької спеціалізації до інтеграції. У зв'язку з цим чітко виділяються наступні рівні економічної інтеграції: міжнародна економічна інтеграція, міжрегіональна інтеграція, міжфірмова і внутрішньофірмова інтеграція.

Інтеграційні процеси є економічною основою становлення підприємницьких структур, їх бізнес-систем, базу з'єднання різних стадій відтворювального процесу. Створення крупних і складних по організаційній структурі господарюючих суб'єктів, що перетворилися на двигун економічного розвитку, відбувається шляхом інтеграції капіталу в різних його видах.

Виходячи з особливостей розвитку реального сектора економіки, інтеграційні відносини доцільно розглядати в трьох аспектах: як форма об'єднання технологічних процесів учасників виробництва; як розвиток виробничих зв'язків і економічних відносин; як організаційно-економічний механізм, за допомогою якого здійснюється об'єднання учасників промисловості в єдиний виробничо-господарський механізм.

У сучасних умовах інтеграційні відносини в промисловості слід розглядати як складний процес технологічного, економічного і організаційного поєднання взаємозв'язаних етапів виробництва, зберігання, транспортування і реалізації товарів, а також виробничо-технічного і фінансового забезпечення, направлених на ведення розширеного відтворення з урахуванням інтересів учасників об'єднання.

Встановлено, що державна стратегія розвитку реального сектора економіки України в умовах розвитку інтеграційних відносин повинна базуватися на наступних положеннях: розгляд промислової політики як найважливішої складової загальнонаціональної антикризової стратегії; активна рівноправна участь в процесі розробки стратегії розвитку реального сектора економіки держави, бізнесу, наукових і суспільних організацій; перехід від галузевого підходу до підтримки конкурентоспроможних технологій і виробництв; вибір об'єктів стимулювання відповідно до загальносвітової тенденції зростання значення високотехнологічних галузей з високою доданою вартістю; створення умов для переходу до наукоємної економіки.

Література.

1. Горник В. Г. Державна політика забезпечення конкурентоспроможності національної економіки: умови, важелі та механізми: [монографія] / В. Г. Горник. – Донецьк: Юго-Восток, 2011. – 400с.

2. Кондрашов О.М. Промислова політика в Україні: теорія, методологія, практика управління: [монографія] / Кондрашов О.М. – Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2008. – 367 с.

3. Соколенко С.И. Производственные системы глобализации: Сети. Альянсы. Партнерства. Кластеры: украинский контекст / С.И. Соколенко. - К. : Логос, 2002. - 646 с.