Історія / 1. Вітчизняна історіяК.і.н. Федоренко Я.А.ЧІПБ імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ УкраїниДО ПИТАННЯ ПРО ІСТОРІЮ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ВЕДЕННЯ ОРГАНІЧНОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ
Історія
запровадження реальної практики ведення органічного господарства в нашій країні
загалом сягає кінця ХХ- початку ХХІ століття, коли з’явилися найбільш відомі «органічні»
господарства. Одним із перших на шлях ведення органічного господарства стало
сільськогосподарське акціонерне товариство (САТ) «Обрій», яке з 2000-го року
трансформувалось у приватне підприємство «Агроекологія». Історія даного
господарства сягає ще 1976-го року, коли на базі колгоспу ім. Орджонікідзе, що
знаходився в с. Михайлики Шишацького району Полтавської області розпочався
експеримент, спрямований на прискорену розробку та впровадження ґрунтозахисної системи
землеробства. Головою колгоспу, який погодився на такий сміливий для радянської
системи крок став Семен Свиридович Антонець. Керував експериментом спочатку
дуже відомий у той час селекціонер і новатор, заслужений працівник сільського
господарства Терентій Мальцев, а потім його справу продовжив професор
Національного аграрного університету Микола Шикула. Суть нововведень полягала у
тому, що господарство перейшло на безорний
обробіток ґрунту. Власні технічні засоби було переобладнано на плоскорізи,
використовувались також борони, та лущильники. Одночасно керівництво відмовилось
від застосування міндобрив, гербіцидів та пестицидів.
Перехід до нового
ведення господарства, був спровокований фактом про різке зростання відсотка
хворих на онкологічні захворювання серед жіночого населення села. Було знайдено
і причину – останні працювали на прополці ланів, які ще в ті часи оброблялися
такими хімікатами як ДДТ. Тому, для того, щоб скоротити кількість хворих,
керівництво вирішило припинити застосування будь-якої хімії. Експеримент
видався досить вдалим, колгосп зумів втримати виробництво сільськогосподарської
продукції на достойному рівні.
Після численних
трансформацій у період незалежності господарство, яке продовжував очолювати
С.С.Антонець, на фоні інших сільгосппідприємств процвітало. Спеціалізація
залишилася старою: вирощування органічних пшениці, жита, ячменю, гречки,
цукрового буряку, а також утримання поголів’я стада корів для вироблення
екологічно чистої молочної продукції, яка користувалася особливим попитом у
підприємств, що спеціалізувалися на виробленні дитячого харчування.
У порівнянні з традиційним
орним землеробством в ПП «Агроеклогія» було знижено використання пального
більше, ніж в 4 рази, пестицидів – у 5-8 разів (обробляється тільки насіння
зернових), робочий час – в 3 рази. При цьому, собівартість виробленої продукції
більш ніж у 6 разів була нижчою, ніж в традиційних господарствах, а врожайність
підвищилась на 70 – 110%. Рентабельність ПП «Агроекологія» на 2012 рік становила
36% в порівнянні із сусідніми малорентабельними, а інколи і взагалі
збитковими сільгосппідприємствами [1,с. 43]
Іншим прикладом вдалого ведення органічного
господарства стало фермерське господарство в Семенівському районі Полтавської
області Володимира Ярошенка, колишнього колгоспного агронома. Воно було
засноване у 1992 році, коли фермер взяв у оренду 131 га ріллі, понад три гектари лісу, 18 - сінокосів.
Що цікаво – найману працю В.Ярошенко ніколи не
використовував, на всій техніці (два МТЗ,
два Т150, комбайн, сівалки, грунтообробні знаряддя) і дотепер працює сам. [2].
Крім фермерських
господарств, які займалися виключно органічним землеробством засновувалися і
такі, основне завдання яких полягало у виробництві екологічно чистої продукції
тваринницького походження. Так, у 1998 році в південній частині Закарпатської
області біля м. Виноградів було засноване фермерське господарство «Стойко», яке
отримало статус органічного у 2005 році. Його власник Федір Стойко пріоритетним
напрямком для себе вибрав
розведенням органічних свиней породи Монголіца.
Метод виробництва на фермі використовувався досить
простий. Тварини утримувались на вільному випасі площею понад 10 га. Тут же
було збудовано великий загін, де свиней зазвичай закривали на ніч, а вдень же
вони вільно могли пересуватися по пасовищу. Саме так тварини змогли відчути
себе у природних умовах та проявити свою природну поведінку. Крім рослинної
їжі, в раціон свиней додавалося також виключно сертифіковане органічне зерно:
кукурудза, ячмінь тощо [3]. На жаль, таких фермерських господарств як «Стойко» в нашій країні ще
не велика кількість, собівартість їх продукції значно вища, але в результаті
вона є значно якіснішою, на відміну від тієї,
яка вирощена форсованими методами із використанням численних харчових
добавок, дозволених законодавством, яку звикло купувати населення України.
Таким
чином, завдяки зусиллям цих людей, в нашій державі розпочалася реальна практика
ведення органічного господарства. Але, на жаль, поки що таких фермерських
господарств, котрі спеціалізуються на виробленні екологічно чистої продукції,
поки що мало. Тому, на нашу думку, профільному Міністерству при розробці
платформи нової аграрної політики, потрібно обов’язково ураховувати проблеми,
які заважають нормальному розвиткові органічного господарства в Україні.
ЛІТЕРАТУРА
1. Антонець А.С.,. Писаренко П.В., Писаренко В.М. Методичні
рекомендації з основ органічного землеробства для фермерів (досвід ПП
Агроекологія) / А.С. Антонець, П.В. Писаренко, В.М. Писаренко. – Полтава: Центр
природного землеробства, 2013. – 62с.
2. П.Коротич Органічне землеробство швидше хобі ніж бізнес
// Пропозиція, 2006.– №8.– Режим доступу до журналу: http://www.
propozitsiya.com/? page = 149&itemid=2012&number=63
3. Федір Стойко – піонер органічного тваринництва // «ORGANIC
UA», 2009. – №04. – Режим доступу до журналу:http://organic.ua/uk/2009/04/1362-fedir-stojko-pioner-organichnogo-tvarynnyctva