Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Гусенко А. А.

Миколаївський національний аграрний університет, Україна

Формування правової культури студентської молоді в умовах сучасного українського суспільства

Складний, суперечливий процес трансформації всіх сторін суспільного життя в Україні викликає потребу в його теоретичній рефлексії, дослідженні соціально-політичних, державно-правових процесів. В умовах подальшого реформування українського суспільства, сучасного право- та державотворення особливого значення набувають пошук оптимальних науково обґрунтованих стратегій реформування, визначення критеріїв його ефективності; гуманізація права та держави, підвищення загального рівня правосвідомості та правової культури; забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина.

Стан правової культури українського суспільства відображає складний процес модернізації в цивілізаційному розвитку країни. У сучасному правознавстві залишається відкритою проблема розвитку субкультур, зокрема молодіжної.

Формування правової культури молоді має значну теоретичну та практичну актуальність. Це обумовлено тим, що, по-перше, студентство, на відміну від інших соціальних груп, швидше оволодіває новими знаннями, професіями і спеціальностями, необхідними в умовах трансформації суспільства, є головним носієм інтелектуального та фізичного потенціалу нації, виступає, по суті, єдиним джерелом поповнення трудових ресурсів держави. По-друге, студентська молодь становить достатньо велику суспільно-демографічну групу в суспільстві, яка є стратегічним ресурсом, основним джерелом інновацій та головним носієм майбутнього для України.

Як відносно самостійна соціальна група, студентство є суб’єктом, носієм групової правосвідомості, яка є чинником формування її правової поведінки та поряд із іншими факторами впливає на вчинки студентів, визначаючи їх правомірність і неправомірність. Тобто правосвідомість студентської молоді певною мірою обумовлює режим та стан законності та правопорядку в суспільстві.

Саме тому вивчення процесів формування і функціонування правової культури студентства, її зв’язку з реформуванням суспільства має виняткове значення. Нагальною потребою сьогодення є розвиток системи правового впливу, яка б відповідала сучасним соціально-правовим, педагогічно-психологічним потребам суспільства і особи, спираючись на здобутки суспільствознавчих наук, у тому числі й правознавства.

Актуальність розробки теоретичних проблем формування й функціонування правової культури студентської молоді тісно пов’язана з широким комплексом постановочних завдань з розвитку демократичної, соціальної, правової держави. А це, у свою чергу, вимагає появи особи, яка має високу політичну і правову культуру. Недостатній рівень засвоєння демократичної правової культури є однією з причин відчуження частини молоді від суспільно-політичних та правових процесів в українському суспільстві.

Процес державотворення органічно пов’язаний з утвердженням нової системи духовних цінностей, серед яких найвищою є людина, її права, індивідуальна свобода особи, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Своєрідним регулятором цивілізаційних стосунків у суспільстві та міжнародному спілкуванні є правова культура суспільства, соціальних груп і конкретної особи. Правова культура складається під впливом духовної культури особи, вона базується на ідеях гармонійності, цілісності сучасного світу, єдності природного, соціального і духовного середовища та культурно-історичних традицій суспільства.

Сучасний стан теорії і практики правової культури обумовлює напрям подальших досліджень даного соціального феномена як такого, що нерозривно пов’язаний з процесом демократичного гуманістичного реформування суспільства.

Традиційна освіта не прагнула залучити людину до вищого змісту загальнолюдських цінностей як основи духовного життя. Невизначеність пріоритетів навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах призводить до абстрактного формулювання цілей особистісно орієнтованого виховання та розвитку творчої індивідуальності.

Отже, для вирівнювання ситуації у сучасній вітчизняній освіті необхідний перехід на інноваційні моделі проведення навчально-виховного процесу у вищій школі. Виникає потреба визнання особистісно орієнтованого виховання як специфічної організації навчально-виховного процесу у соціокультурному середовищі вищого навчального закладу, яка повинна створювати умови для особистісного росту кожного студента.

Створення таких умов викликане потребами формування нової генерації фахівців – носіїв і джерел соціальної та професійної діяльності, високої культури, з розвинутими індивідуальними здібностями, спроможних концептуально осмислювати та проектувати власну освітньо-виховну діяльність; готових взяти на себе відповідальність за прийняття рішень. У цьому процесі на перше місце виходить вміння відстоювати свою власну ініціативу і позицію. Крім того, на можливість отримання значних результатів у вихованні студентської молоді можна розраховувати шляхом встановлення такого освітньо-виховного простору, який є організованою ефективною педагогічною системою, що реалізується в аудиторних і позааудиторних заняттях і дає можливість студентам відчути себе особистістю та орієнтуватися на власний індивідуальний розвиток.

Одним із важливих і соціально значимих питань, які стоять сьогодні перед кожним навчальним закладом, є реалізація стратегічних правоосвітніх завдань, визначених Національною програмою правової освіти населення, що ставить за мету створити необхідні умови для набуття широкими верствами населення, і насамперед студентської молоді, правових знань та навичок з метою їх застосування, забезпечити доступ громадян до джерел правової інформації, а також визначити основні напрями правоосвітньої діяльності та конкретні заходи щодо їх реалізації. Результатами виконання Програми мають стати підвищення загального рівня правової культури та вдосконалення системи правової освіти населення, набуття громадянами необхідного рівня правових знань, виховання в них поваги до права.

Формування правосвідомості та правової культури майбутніх фахівців є проблемою, що вимагає комплексного підходу до її розв’язання в усіх сферах навчально-виховного процесу. Нині необхідно вирішити проблему, щоб кожен випускник вищого навчального закладу незалежно від того, яку професію він набув, оволодів правовою культурою, чітко усвідомлював соціальну цінність права та його роль, вмів користуватися ним. Важливо виробити таку особистісну та професійну позицію студента, яка б дозволила йому приймати компетентні самостійні рішення у будь-якій ситуації.

Література:

1. Дьоміна О.С. Правова культура як основа демократичного, правового розвитку українського суспільства / О.С. Дьоміна // Часопис Київського університету права. – 2005. – №1. – С. 38–41.

2. Дьоміна О.С. Деякі методологічні питання формування національної правової культури та її функціональна роль у розвитку української державності / О.С. Дьоміна // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 4. – С. 74–77.

3. Головніченко І. Правосвідомість: правова культура у розбудові Української держави / І Головченко // Право України. – 2005. – №4.